Видворення російських дипломатів – це остаточне формування єдиного антиросійського фронту, – політолог

Як наслідок Сполучене Королівство вказало на двері 60 російським дипломатам, США – 23-ом, Україна – 13-ти. Ще 21 країна вислала від 1 до 4 працівників дипломатичних установ.

Як розвиватимуться подальші події і який вплив це матиме на геополітику ІА Дивись.info запитала у політолога Олексія Полторакова.

– Сьогодні низка країн оголосила про видворення російських дипломатів. Чи не призведе це до нової Холодної війни?

– В певному сенсі «нова Холодна війна» між Росією та Заходом, зокрема Україною, вже йде – і йде достатньо давно. Своєрідним оголошенням її початку можна вважати Мюнхенську промову Володимира Путіна 2007 року, де у досить різких, як для політико-дипломатичного дискурсу, зворотах було дано критичну оцінку нинішньому світоустрою та опосередковано висловлено небажання Кремля з ним миритися.

В певному сенсі «нова Холодна війна» між Росією та Заходом, зокрема Україною, вже йде – і йде достатньо давно

За цим певним натяком на «оголошення війни» послідкували доволі агресивні військово-політичні кампанії Москви проти Грузії 2008 року та України – з 2014 року, а потім Сирії тощо. В результаті сучасний світ поступово опинився у стані «світової гібридної війни», реалії якої глибоко проаналізовані, зокрема у торішній колективній монографії моїх колег по Національному інституту стратегічних досліджень «Світова гібридна війна: український фронт».

– Після анексії Криму та російської агресії на Донбасі запроваджені санкції проти РФ не принесли бажаного результату. Чи сьогоднішнє посилення санкцій має шанс бути більш успішним?

– З одного боку, можна погодитися із тим, що чинник міжнародних санкцій проти Росії, яка принципово порушила ключові засади «цивілізованого» світоустрою, є доволі неоднозначним. Однак, водночас, політику санкцій правильніше буде розглядати в широкому контексті – не тільки суто політико-дипломатичному чи то торгівельно-економічному, але також геостратегічному та інших. Насамперед слід враховувати, що механізми санкцій багато в чому були вимушеним «експромтом» наших західних партерів, які раптово, неочікувано зіштовхнулися із безпрецедентною подією – квазівійськовим захопленням частини території однієї суверенної держави іншою. Крім того, стратегія санкцій – це «гра в довгу», коли реальний макроекономічний ефект проявляється через багато років, особливо враховуючи специфіку соціально-політичної ситуації в Росії та її серйозного ресурсно-економічного потенціалу.

Механізми санкцій багато в чому були вимушеним «експромтом» наших західних партерів, які раптово, неочікувано зіштовхнулися із безпрецедентною подією – квазівійськовим захопленням частини території однієї суверенної держави іншою

– Чи не є дивною заява України про видворення з країни 13 російських дипломатів як реакція на події у Великобританії на фоні чотирирічного збройного протистояння з РФ?

– Як на мене, ключовий внутрішній сенс колективного, «пакетного», видворення російських дипломатів у тому, що вже остаточно закінчується внутрішньо формуватися та зовнішньо вимальовуватися єдиний українсько-західний антиросійський фронт. І проявом цього є не тільки, а може, й не стільки, територіально та кількісно масштабна висилка російських дипломатів, але також принципове небажання таких наших дружніх сусідів як Польща навіть формально вітати «переобраного» Володимира Путіна із черговим терміном його, м’яко кажучи, не дуже легітимного президентства.

Акцентуалізований такими кроками фронт базується на дедалі глибшому усвідомленні тих викликів та небезпек нормальному функціонуванню та розвитку сучасних демократичних систем, які несе із собою геостратегія реваншу Кремля. Адже остання вже давно балансує не на межі порушення базових політико-правових норм та політико-дипломатичних принципів, а поступово скочується у відвертий кримінал. Згадаймо при цьому не тільки першопричину видворення – цілеспрямоване та сплановане отруєння хімічною зброєю (!) громадянина Великої Британії на її суверенній території – але й, скажімо, причетність російських дипломатів до масштабної контрабанди наркотиків з Латинської Америки.

– Чого можна чекати від Росії?

– Як не парадоксально, але нинішня Росія є так чи інакше очікуваною у своїй неочікуваності. Відповідно до принципу взаємності як наріжного каменю політико-дипломатичних відносин, можна попередньо прогнозувати зустрічну висилку Москвою західних та українських дипломатів, скорочення та в певних випадках навіть згортання відповідної активності. Зрозуміло, Росією подібне буде презентовано як сильний хід сильного міжнародного гравця. Водночас подібні невиважені та недостатньо прораховані кроки Москви (починаючи щонайменше від самого отруєння, яке спричинило безпрецедентну кризу у відносинах Росії із Великою Британією та додатково погіршило і без того непрості відносини РФ з багатьма іншими її союзниками та партнерами) додатково посилюють своєрідний режим поступовою міжнародної ізоляції Росії, скочування її на напівпериферію міжнародних відносин та світової політики. І це різко дисонує із намірами Москви – в термінах її далекосяжно та амбітної геостратегії реваншу – повернутися до ситуації, коли Росію не тільки і не стільки бояться та недовіряють їй, скільки поважають її.

Росія сама загнала себе у глухий кут недовіри та неповаги, – і навряд чи зможе наразі із нього вибратися, без принципових змін як у своєму ставленні до інших міжнародних акторів, так і у принципах «внутрішнього» функціонування нинішнього аж ніяк не демократичного режиму.

Розмовляла Оксана ДУДАР