У Національному музеї у Львові Олександра та Іванка Войтович презентували проект «Енергія UA», де в живописі показано своєрідне бачення нашої держави із символами та власними парадоксами, «які створюють дивну енергетичну зону, яка інспірує на своєрідні візії та поштовх до невідомого через призму, нібито буденного та непримітного», - зазначають організатори.
Картини Олександра Войтовича відносять нас до часу своєрідної споживацької культури 80-х, це ніби власні банки «томатного супу» тільки, у нашому випадку, це кава – «інка», «кока-кола», «пачки солі» та «молока», що мають однакову стилістику. Подекуди межа в часі не зовсім помітна, бо з одного боку – це образи родом з минулого, а з іншого – присутні у побуті сьогодення.
Окреме місце посідає у проекті індустріальна тематика підкреслена флуоресцентними барвами, як спогад про виробничі можливості країни UA, фантастичні образи, що виринають як марево минулого, а подекуди вони присутні в нашому сьогоденні.
Картини Іванки Войтович представляють образи природи, тут і натюрморти на траві, різноманітні квіти та фрукти, вони надзвичайно оптимістичні, ніби випромінюють позитивну енергетику.
Про творчість та проект «Енергія UA» ми розпитали безпосередньо у Олександра та Іванки.
Олександр Войтович
- Що таке, у Вашому розумінні, оця «Енергія UA»?
Фактично те, що є нашим побутом, нашим оточення, те, чим ми живемо, певні предмети, які нас колись оточували і пішли в минуле, навіть індустріальна сторона нашого життя, яка була колись дуже характерна для України, і вже її ніби і не існує. І цей такий, майже натяк на те, що Україна мала, що вона пережила, і що її чекає в майбутньому. Коли ми вийшли з однієї системи мислення, і ввійшли в іншу – європейську систему сприйняття.
- У Вас переважають такі, майже флуоресцентні барви, особливо багато зеленого кольору. З чим це пов’язано? Чи був він завжди у Вашій творчості?
Коли я з нею (флуоресцентна фарба, прим.) почав працювати, то це нагадувало мені певний період, десь початок 80-тих, тоді вона тільки з’явилася в наших краях, і я почав щось із нею пробувати, в студентські роки багато з цим експериментував. Тепер для мене це є таким знаковим, фактично символом моїх робіт. Ця барва допомагає мені виробити власну мову, підкреслює те, що я хотів сказати в цій серії робіт.
- Ваша творчість має багато спільних рис із поп-артом, перегукується з ним. Хоча в своїй основі, поп-арт все-таки звертається до популярних образів сучасності, а ви, навпаки, до речей 30-річної давності. «Енергія UA» - це проект про сучасне, минуле чи майбутнє?
Звичайно, я цією серією задаю питання, що ж нас очікує в майбутньому, куди ми рухаємося? Тільки я говорю мовою живопису і тут відображено більше роздумів, бо роботи не мають певного пояснення, кожен глядач буде бачити своє, бо кожен має свій досвід. Досвід буде у кожного різний, у людини, яка проживає в Україні, чи скажімо, це може бути іноземець, і кожен побачить у цьому творі щось таке, з чим він неодноразово стикався. Те, що приводить його на певні роздуми, можливо, закладено в цій серії і певні відповіді на питання, які турбують кожного українця чи європейця.
- Ви звертаєтесь до 80-тих… Чи є серії пов’язані із культовими речами із 90-тих чи 2000-них років?
Ми жили в радянський закритій системі, і оточені були певними звиклими вітчизняними товарами, і тими, що деколи до нас потрапляли з-за кордону, жуйки, індійська кава та ін... Це було дуже культове на той час, і культ саме цих предметів асоціювався з чимось подібним як «American dream», у нашому випадку, з європейською мрією, просто, з чимось кращим.
А зараз ми купуємо іноземні продукти – і нас це вже не інтригує, ми цим перенасичені, воно нас не надихай, не спонукає. А тоді, ці предмети просто були пов’язані з якимось надзвичайними емоціями. Хтось ностальгує, і каже як це було класно, а хтось, навпаки – вважає ці часи справжнім жахом, куди не хочеться повертатись. Я не даю якихось конкретних відповідей…Хоч, Україна зробила великий прорив, в багатьох питаннях ми топчемося на місці, наступаємо на ті самі граблі… Серія цих робіт десь іронізує, десь спонукає до роздумів, десь дає певні відповіді, хоча однозначного нічого немає, глядач має для себе зробити певні висновки.
Іванка Войтович
- У чому полягає оця Ваша «ніжна гілка» та її особливість у проекті «Енергія UA»?
Я енергію черпаю від природи, від оточення, повітря, від ситуації, від настрою. Я не можу малювати, коли в мене поганий настрій. Моє «пробудження» - картина «Awakening» - це правдива емоція, коли я встала з ранку, то одразу це намалювала. У Сашка переважає індустріальна тематика, а у мене – природа, натура. І от, цю ситуацію, це натхнення ми черпаємо самі від себе. Його живопис наповнений міськими і індустріальними краєвидами, а в мене більше зображень природи. І власне, дуже люблю натюрморти, особливо, коли вони поєднані з мотивами природи. Зараз саме це мене надихає…
- З одного боку ви з Сашком досить протилежні, а з іншого є щось таке, що Вас поєднує, наприклад, колористикою ваші роботи перегукуються. Чи впливаєте один на одного у творчості?
Звичайно, що впливаємо один на одного, бо працюємо в одній майстерні, живемо як кожна сім`я, своїм життям. Нас завжди цікавлять якісь подібні мотиви, проте, він як мужчина має свої уподобання, а я – свої, але всі вони об’єднані у цьому проекті в певні серії. Я вважаю, що сім`я – то велика енергія, енергія позитивна, і вона дає добрі результати.
- А ще, у Вас в роботах помічаємо певні символи? Наприклад, яблуко, квіти сакури та ін.. Що вони означають?
В мене є декілька робіт з яблуками. Навіть, називається одна робота «Подарунок Єви», яблуко як символічний плід, так само у ньому є щось українське. А ще квіти сакури… Я сама з Ужгорода, а ужгородські сакури, хоч-не-хоч, переслідують тебе усе життя. Також, буває надихають і стимулюють до творчості. От, наприклад, робота намальована у той період, коли вони цвітуть. І, власне, оте черпання оточуючої енергії воно надихає, і в наших полотнах все це відображено.
В проекті «Енергія UA» Олександр Войтович презентує скоріше «загублену в часі нашу UA, що промовляє до світу невідомою мовою власної історії та досвіду, бажаючи про щось сказати та можливо щось доповнити». Тоді, як картини Іванки Войтович - це «емоційний вибух, інтелектуальний та творчий, саме таке відбувається через дивну, але потужну енергію що прихована тут – в землі, в повітрі, в людях...».
Олександр і Іванка Войтович у своїй творчості ніби перебувають на різних полюсах, але їхній проект це різні відчуття одного і того ж простору, певного середовища, своєрідне «щоденне творче споглядання» між минулим і сьогоденням, що називається «Енергія UA». Це ніби дивитися на щось одне, коли хтось бачить природній пейзаж, а інший – індустріальний, і в цій ситуації обидва мають рацію, просто творять спільну, доповнену історію про одну і ту ж країну UA.
Мар’яна МАКСИМІВ
Фото: Микита ПЕЧЕНИК
У середу, 28 березня о 17.00 Національний музей у Львові ім. А.Шептицького, що на просп. Свободи, 20, запрошує на екскурсію експозицією «Мистецький проект Олександра та Іванки Войтович «Енергія UA»». Екскурсію проводитиме магістр нової та новітньої історії Центрально-Європейського університету, історик мистецтва, керівник "Міського медіа архіву" Центру міської історії Центрально-Східної Європи Богдан Шумилович. Під час екскурсії відвідувачі матимуть змогу поспілкуватися з авторами проекту. Вхід вільний.
Коментарі