Що зіпсує інавгурацію Путіна та коли Україна вступить в НАТО? - політичний огляд тижня

Чим загрожує Росії видворення послів; чи запрацює НАЗК; чому українські депутати можуть втратити довіру ЄС та коли Україна вступить до НАТО, читайте у політичному огляді тижня від Миколи Давидюка.

Чим загрожує Росії видворення послів?

Росія, фактично, стоїть на порозі «холодної» війни, до якої вона явно не готова. Навіть якщо говорити про Радянський Союз, який був у занепаді в часи «холодної» війни, у нього було набагато більше сил і ресурсів для протистояння Заходу. І вплив комуністів  тоді в Європі був більший, ніж просто куплені політики з Італії, Греції чи Сербії.  Але навіть та імперія свою війну програла, програє і РФ, послів якої видворили вже більше ніж з тридцяти країн. При цьому  список почав формуватися із найбільш впливових.

Висилка шпигунів із вищезазначених країн знаменується і особистим ударом по Путіну, тому що видворяють не олігархів, не депутатів, не артистів (навіть пропагандистів), а саме шпигунів. Ми знаємо, що кар’єра Путіна починалася з КДБ і взагалі він себе ідентифікує як працівник спецслужб, тобто якраз його колег видворяють із цих країн. Що власне - ляпас для нього.

[dyvys_blockqoute text="Висилка шпигунів із понад 30 країн знаменується особистим ударом по Путіну" author=""]

Загалом цей дипломатичний скандал, свого роду флешмоб, «дипломатопад», стає дуже серйозною негативною прикметою для самого Путіна перед його інавгурацією. Він ставить під сумнів успішність усього президентського терміну. До того ж, це ставить великий знак питання над тим, чи зможе він допрацювати цей термін до кінця. Тому начебто блискуча перемога Путіна з семидесяти відсотками була просто перекреслена міжнародним скандалом, який веде до ізоляції РФ. І ця внутрішня перемога не означає зовнішню легітимізацію Путіна як президента та багато в чому обмежує економічні та політичні можливості Росії.

Чи запрацює НАЗК

І чи не втратить Україна довіру Європейського Союзу та наших Західних партнерів через відсутність антикорупційних кроків, які були вже кілька разів обіцяні Україною.

Україна вже навіть отримала кілька попереджень про те, що неприйняття низки законів сигналізує відхід офіційного Києва від свого європейського вектору. Мова йде про те, що депутати Верховної Ради та влада в цілому не хочуть знімати обов’язок декларування з активістів-антикорупціонерів.

Тут є певна доля лицемірства, адже законодавці в час, який був відведений для голосування, цього не зробили. Натомість по закінченні всіх дедлайнів почали бити на сполох і кричати «давайте організуємо позачергове засідання». Це насправді підкилимна гра, яку Президент та окремі українські політикани дуже часто використовують проти Брюсселя, мовляв, Парламент не хоче й що ми можемо зробити?

Це стара “пастка”, яку багато разів використовували ще з часів Кучми. Чим зручна парламентсько-президентська республіка? Тим, що президент завжди може кивати на парламент і говорити, що той є винним у тих речах, які, насправді, не хоче приймати сам президент. А парламент – орган колективний і, відповідно, безвідповідальний.

Тобто Верховна Рада грається, публічно говорить, що знімати це зобов’язання треба, але голосувати за це насправді депутати не хочуть. Цьому свідчить і те, що вони не можуть зібратися. Спочатку закликали на п’ятницю, потім перенесли засідання на вівторок, але таким чином пробиваються уже всі дедлайни. Лишається питання щодо того, чому депутати не можуть зібратися в п’ятницю? Адже всі повинні працювати в комітетах, тобто не мало би бути проблеми перейти з одного будинку в інший. Тим не менше, депутати не відповідають своїм посадовим обов’язкам і більшість з них просто роз’їхалася по так званому «міжнародному виборчому округу»: Монако, Ніцца, Марбелья. В той же час проблем у собі та своїй корупції вони не бачать, а крайніми хочуть зробити активістів-антикорупціонерів.

НАЗК цього тижня змінило свого керівника, але продовжує залишатися заручником БПП та «Народного фронту». І якщо перший керівник був лояльним для всієї влади, але наближеним до «Народного фронту», то тепер естафета керуванням НАЗК переходить до «Блоку Петра Порошенка».

[dyvys_blockqoute text="НАЗК цього тижня змінило свого керівника, але продовжує залишатися заручником БПП та «Народного фронту»" author=""]

Є, звісно, маленька надія, що не все втрачене й новий керівник зможе прийняти автоматичну перевірку, яка дуже спростить аналіз всіх анкет, які заповнюються нашими чиновниками. В цьому випадку комп’ютерний код буде проводити перевірку зведених баз даних і автоматично виявляти порушників. Але для цього повинна бути, по-перше, політична воля це робити, його, так зване, чиновницьке лідерство, бажання показати, що він прийшов сюди не просто так, а боротися із корупцією. По-друге, має бути куди ці порушення відправляти. Тому що відсутність антикорупційного суду й депутатська недоторканість зводять нанівець цю роботу, роблять її схожою на роботу Дон Кіхота.

Чому має навчити Кемерово?

Перевірки ТРЦ, які стали масовими в Україні після трагедії в місті Кемерово в Росії, продемонстрували, що в українських торговельно-розважальних центрах є надзвичайно велика кількість проблем із пожежною безпекою. Це не тільки технічний  фактор, а багато в чому - фактор людський. Наприклад, коли охоронець закриває пожежні виходи на ключ; коли людина, у якої знаходиться цей ключ, не присутня на робочому місці або швидко не може дістатися місця, де цей ключ треба застосувати. Ця дуже спонтанна перевірка продемонструвала оголеність і неготовність багатьох закладів масового відпочинку до роботи в сучасних умовах і до певних надзвичайних ситуацій. Добре, що вони не стаються, але тим не менше, таку біду потрібно попереджати.

З іншого боку, вже почали лунати заклики, що треба посилити роботу пожежних органів, дати їм додаткові можливості. Насправді це є дуже великою спекуляцією та бажанням повернути український бізнес у ті часи, коли пожежники «кошмарили» його і використовували свої повноваження не для покращення безпекової ситуації, а лише для того, аби вибити для себе певні кошти. Не просто так уряд обмежував права пожежних служб і Верховна Рада приймала закон «стоп маски-шоу», аби захистити український бізнес від свавілля пожежних служб.

[dyvys_blockqoute text="У нас є дуже велика проблема в культурі пожежної безпеки по всій країні: і на рівні виконавців, і на рівні контролю" author=""]

У нас є дуже велика проблема в культурі пожежної безпеки по всій країні: і на рівні виконавців, і на рівні контролю. Вона в тому, що в Україні не проводяться навчання з пожежної безпеки. Зазвичай пожежні  навчання рядовий українець проходить останній раз за місцем навчання у школі, або за місцем служби в армії – і все. Хоча у багатьох країнах від Британії та США до Китаю такі навчання проводяться. А ця культура пожежної безпеки повинна бути в Україні, так само, як і культура навчання населення наданню першої допомоги. Це базові речі, які повинні бути в сучасній державі.

Крім того, потрібно звернути увагу на стан наших пожежних машин. Українські міста почали будувати достатньо високо, але коли стається якась пожежа, наприклад у 30-ти поверховому будинку, приїжджає стара пожежна машина, яка й до 10-го поверху дістати не може. Тобто, квадратні метри, які продаються за високими цінами, не завжди відповідають можливостям міст обслуговувати цю нерухомість.

Чого чекати від справи Савченко?

Надія Савченко, яку минулого тижня помістили до СІЗО, почала брати участь в судових засіданнях. Зрозуміло, що перше, що почали робити адвокати – оскаржувати будь-які рішення, які були прийняті судом, в тому числі й міру запобіжного заходу. Мотивують, зокрема, й тим, що проти народного депутата не можна знімати відео. Навіть не чують пояснення про те, що відео знімалося проти осіб, біля яких знаходилася пані Савченко. Тим не менше, ця політико-юридична вистава почала набирати своїх обертів. Є прогноз, що все нові й нові сюжетні лінії будуть з’являтися. Надія Савченко вже розпочала яскраво із голодування, але це не єдине, чим вона буде дивувати. Практично кожну свою появу в медіа вона буде намагатися запропонувати певний меседж. Головне її завдання сьогодні – участь у політичному житті, в медійному просторі та награвання власного електорату.

Але треба пам’ятати, що Надія Савченко не є створювачем рейтингів, вона політик-детонатор, динаміт і її завдання – підривати, фізично й політично. Думаю, що сценарії поведінки Савченко можуть бути змінені кремлівськими технологами в залежності від того, яка ситуація буде більш вигідна для Москви в українській столиці.

За цією ситуацією варто стежити, але потрібно уникати найголовнішого – вона не повинна бути домінуючою. Ця справа не повинна бути частиною президентської виборчої кампанії, ця справа не повинна бути в топах наших новин. До неї потрібно ставитися більш холоднокровно, тому що це не стільки велика політика, скільки зрадницький тероризм й бажання здійснити переворот на користь ворога.

Чи захистить НАТО Україну?

Президент України цього тижня затвердив річну національну програму співробітництва України з НАТО. Крок багато в чому політичний, тим не менше, має своє технічне підґрунтя. На рівні чиновницької мови запускаються процеси реальної підготовки країни до співпраці з НАТО для подальшого стратегічного вступу до цього альянсу.

Україна стала аспірантом НАТО. Україна, як держава й як носій цінного досвіду ведення гібридної війни з Росією, насправді є дуже цікавою для Альянсу. Так, не завжди наша техніка чи наш менеджмент відповідають стандартам НАТО. Але Україна має той надзвичайно цінний досвід, якого немає практично ні в кого з країн північно-атлантичного об’єднання. Наша країна чітко розуміє цінності та загрози, чітко розуміє цілі, які сьогодні стоять перед НАТО. Альянсу вже не варто піддаватися на шантаж Росії, як, наприклад, у Бухаресті 2008 року, коли Росія обіцяла, що Україна вступить  в НАТО, РФ забере південно-східну Україну. Це вже сталося й вірити Росії, що вона чогось не зробить, не доводиться. Це вже реальний факт і НАТО треба посилюватися, багатьом європейським країнам потрібно знімати інфантильні окуляри.

[dyvys_blockqoute text="Найбільшим та найкращим підтвердженням того, що Україні треба рухатися в бік НАТО, є крики проросійських політиків в Європі" author=""]

До речі, найбільшим та найкращим підтвердженням того, що Україні треба туди рухатися, є крики проросійських політиків в Європі, для прикладу Угорщина. Коли їхній міністр закордонних справ кричить, що Україні не потрібно в НАТО, це говорить про те, наскільки реально Україні туди потрібно йти. Тому що політики-популісти, які живляться за гроші Газпрому й Путіна, не повинні вказувати Україні, куди нам рухатися, а куди ні. Їхні заяви звучать про те, що нам  не треба чогось робити, а це – пряма наводка на те, що Україні робити варто.

Микола ДАВИДЮК,

 Ph.D, політолог, директор аналітичного центру «Політика», менеджер виборчих та PR кампаній.  Сертифікований спостерігач за виборами від ОБСЄ, працював на виборчих кампаніях в Грузії – 2013, Іспанії (Каталонія) – 2015 та Киргизстані – 2017. Політичний експерт на українських та міжнародних інформаційних ТБ каналах і радіо (ICTV, EURONEWS, 112, ПРЯМИЙ, ESPRESO, NEWSONE, ГРОМАДСЬКЕ РАДІО, 5 КАНАЛ, КИЇВ ТВ, 1+1, ZIK, 24 ТА ІН.). Автор книги: “ЯК ПРАЦЮЄ ПУТІНСЬКА ПРОПАГАНДА” та засновник Форуму Нових політичних лідерів. В 2017, пройшов курс emerging leaders в Harvard Kennedy School.