дивись.info

Медична мафія наступає та весна корупціонерів. Політичний підсумок тижня

Медична мафія наступає та весна корупціонерів. Політичний підсумок тижня
Фото ілюстративне. Джерело: ilife-news.com

Цього тижня Україна активно обговорює демарш депутатів проти Уляни Супрун, спецоперацію силовиків у Львові та четверту річницю з початку децентаралізаційної реформи. Про все це читайте в авторському огляді Миколи Давидюка.

Відкат антикорупційних реформ

Цей тиждень продемонстрував, що влада та президент налаштовані не на швидку реалізацію антикорупційних реформ, а в зайнялися відкатами цих реформ. Якщо раніше ми говорили про нарощування сили антикорупційних заходів в країні, створення нових інституцій, то зараз ми все більше говоримо про певний відкат. І вже одні антикорупційні органи почали прослуховувати інші, тобто почали боротьбу один проти одного.

Фото: УНІАН

Звичайно, у контролі одне одного нічого поганого немає, тут є більше позитивів, для САП це змога очиститися. І це круто, що вони намагаються видавлювати зі своїх органів бактерії старого режиму. Але давайте подивимося, як це бачать колишні регіонали або сьогоднішні корупціонери. Вони ж думають: о, круто, антикорупційні органи борються один з одним; тобто це те, про що вони могли тільки мріяти. При цьому ні одного корупціонера по факту не зловлено й не посаджено. Національне агентство з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, яке обіцяло управляли мільярдними сумами, замість цього сьогодні управляє сумами просто смішними. Це породжує питання, куди йде решта.

Друге питання з цієї теми відкату – декларації антикорупціонерам. Замість того, аби робити ще більше жорстким життя корупціонерів, взялися за тих, хто критикував саму владу, за своїх політичних конкурентів, за громадських активістів. І зараз вони вимагають криміналізувати їхню буденність, їхніх підрядників. Цим самим влада замикається сама в собі, робиться закритим клубом для корупціонерів, а ті, хто боровся із корупцією, стає все більше зв’язаний по руках.

Відкатом антикорупційних реформ влада замикається сама в собі, робиться закритим клубом для корупціонерів, а ті, хто боровся із корупцією, стає все більше зв’язаний по руках

Крім цього треба відзначити зміну фокусу з антикорупційного суду. На початку березня ми були за півкроку, за крок до прийняття антикорупційного суду. Але зараз ми про нього забули, ми про це не говоримо і взагалі в порядку денному цього питання вже немає. Наприклад, ще місяць тому ми про це говорили дуже активно. Влада зуміла вдало переключити суспільну свідомість з потрібних для країни речей на потрібні для себе речі.

Чому це відбувається? Бо простіше бути корупціонером, цікавіше заробляти на державі, ніж будувати сучасну країну. Крім цього, Порошенко розуміє, що на наступних президентських виборах, скоріше за все, великої й серйозної підтримки Заходу він не отримає. Через це він почав грати проти Заходу, проти тих реформ, які сам декларував.

Порошенко розуміє, що на наступних президентських виборах, скоріше за все, великої й серйозної підтримки Заходу він не отримає

Тут має вагу ще світоглядна річ: ти з корупцією чи проти корупції. В цьому український політикум розділяється. Одні хочуть займатись корупцією і готові в це вкладати свої сили. Інші хочуть з цим боротися – і це лінія розколу.

Супрун та демарш комітету

Ситуація навколо Супрун може призвести до великої та серйозної політичної кризи. Уляна Супрун – представниця реформаторського крила у владі, людина з іноземним досвідом, людина, яка відбулася і явно приїхала сюди не за корупцією.

В той же час, ці речі не знаходять підтримки старих політичних еліт та медичної мафії. Бо ця мафія налаштована на те, що медицина – це їхня вотчина, джерело мільярдних доходів. Ці люди звикли заробляти на медицині, вони створювали фірми-прокладки, завозили сюди індійські найгіршої якості ліки. Вони продавали їх, умовно, за сто доларів, а сьогодні ці самі ліки коштують по вісім-дев’ять доларів. Тобто стільки ж, як у Польщі, Румунії тощо. Це, власне, і є реформа, яку несе Супрун.

Натомість, багато старих еліт, а надто на каналах, що належать близьким до них олігархів, розкручують тему про те, що Супрун не потрібна і її треба вигнати. Насправді, це доволі серйозна річ, яка може перерости у серйозний політичний скандал та політичну кризу.

Для багатьох медицина – це дійсно мільярдні потоки, які фінансували і партії, й політичних лідерів, підтримували певних політиків. Те, що у ВР зареєстрували проект про відставку - перший дзвіночок, що проти Супрун вже іде політична кампанія

Для багатьох медицина – це дійсно мільярдні потоки, які фінансували і партії, й політичних лідерів, підтримували певних політиків. Тому ця ситуація продовжуватиметься і те, що у ВР зареєстрували проект про відставку – це перший дзвіночок для Супрун щодо того, що проти неї вже іде політична кампанія.

В той же час, для Уляни Супрун теж це все не значить, що вона має лишатися такою ж, якою прийшла у перший день на посаду. Потрібно рости, розвиватися, нарощувати політичні м’язи. Як би там не було, міністр охорони здоров’я – це політична посада і треба вчитися грати проти тих, хто грає проти тебе, протистояти старій системі.

Крім того, їй треба, як мінімум, покращити свої комунікації з населенням. І це потрібно було зробити давно, бо вона не завжди зрозуміла, не всі досягнення пояснені. Інколи навіть прем’єр-міністру доводиться включатися, аби пояснити, що гарно, що добре, чому варто підтримувати це у ВР і на кабміні. Але цього не повинен робити Гройсман, це повинна робити сама міністерка, бути набагато ширше.

Уляні Супрун потрібно нарощувати політичні м’язи

Для порівняння (не як міністра, а саме як комунікатора) – Аваков. Скільки у нього радників, вони розповідають, пояснюють, ось так міністр працює. Я не говорю про те, що все, що робить Аваков – добре, але вони вміють пояснювати свою позицію, задавати тренди, нав’язувати свій порядок денний. А Супрун ще цього не навчилася.

А з точки зору масштабу в державі, МОЗ аж ніяк не менше МВС. Та й по суспільному значенню ці два міністерства теж рівні, але як по-різному там працюють комунікації. Тому що реваншисти якраз саме цього й чекають, тому треба покращувати комунікаційну роботу. Фактично, це є робота з електоратом. Пацієнт Супрун – це виборець, і тому багато хто з партій буде використовувати це проти неї. І якщо вона не стане зрозумілою для населення, то в політичному сенсі все може для неї закінчитися не в найкращий спосіб.

Це був меседж тим депутатам, які підписалися під постановою, це була відповідь їм, адже там теж є близькі до Порошенка люди. Тобто це, швидше, вузькополітичний меседж.

В широкому сенсі підтримка АП з точки зору аудиторії Супрун – це вже не найкращий меседж, бо президент уже не такий популярний. Якби вона сказала це в 2014 році, сказала би вона подібне в Канаді, де прем’єр-міністр популярний – так, це працює. Але антирейтинг Порошенка більший, ніж його рейтинг, тому це меседж суто для чиновників, вертикалі, політиків, які проти неї виступили. В кулуарах це спрацює, але не для 40 мільйонів українців, які ходять у лікарню.

Зараз ніхто не знає, чи знімуть Супрун в найближчий час. Я більше ніж впевнений, що навіть президент ще не вирішив. Є політична напруга щодо її посади і щодо самої реформи: чи буде відкат, чи продовжиться осучаснення медицини від старої системи до нової, яка принаймні частково схожа на те, що є в Польщі, Румунії і так далі. Там на кожного пацієнта витрачаються не набагато більші суми, але ж медицина у нас в десять разів гірша.

Зараз ніхто не знає, чи знімуть Супрун в найближчий час. Я більше ніж впевнений, що навіть президент ще не вирішив

Велика частина патріархально налаштованих людей кажуть: безплатна медицина – це панацея. Але дуже часто вони не отримують безплатної медицини, вони отримують профанацію. А ті, хто агітують зараз за безкоштовну медицину, вони ж не лікуються в українських лікарнях, на операційний стіл тут не лягають. Вони літають за кордон для цього, або в певних окремих лікарнях отримують послуги. І саме тому вони так граються поняттями, бо для них українська медицина – це мільярдні доходи.

Операція СБУ

Цього тижня СБУ у Львові провела спецоперацію та затримала групу людей, які влаштовували антипольські провокації. Те, що правоохоронці викривають мережі провокаторів – це нормальна річ. Головне, аби ці провокації не були використані проти самого населення, адже дуже часто у владі кажуть, що Росія нападе, аби цим прикрити корупцію.

Це вже буденна річ: якщо корупціонера ловлять, він вдягає вишиванку і каже, що це кампанію проти нього замовив Путін. Тим не менше, україно-польський напрям дійсно став надзвичайно залежний від російських провокацій. Польських націоналістів наймають росіяни за газпромівські гроші, українських націоналістів наймають за ті ж самі гроші і дві країни починають працювати одна проти одної.

Це вже буденна річ: якщо корупціонера ловлять, він вдягає вишиванку і каже, що це кампанію проти нього замовив Путін

Тобто окремі маргінали починають працювати проти національної дружби. І для цих маргіналів це можливості заробляти, але з точки зору дружби між Україною і Польщею і тих геополітичних, стратегічних цілей, які стоять перед державами, це дійсно загроза.

Тому спецслужби повинні працювати жорстко, сильно, аби захистити країну. Адже, як показав досвід, ці маргінальні провокації дійсно мають достатньо сильний вплив і можуть дуже негативно відбитися на міждержавних процесах, особливо у військовий час.

Чотири роки децентралізації

Це одна із тих реформ, які дійсно можна вважати реформами, адже вона призвела до перерозподілу бюджетування й фінансування в країні. Це одна із тих речей, на які не побоялися піти уряд, президент, Верховна Рада – і вона почала давати свої плоди. Стали з’являтися лідери на місцях, проведені вже вибори, є перші інвестиційні проекти. Тобто все це у комплексі почало давати непоганий результат.

Зрозуміло, що він початковий, ще не той, який би ми хотіли бачити, але це рух у правильному напрямку. І він в результаті призведе до того, що у нас будуть міцні регіони, що вони будуть менше цікавитися загальною політикою як такою, а більше цікавитимуться тим, що відбувається в їхньому подвір’ї, селі, селищі, місті чи районі.

І громадяни будуть рахувати свої гроші та будуть робити все, аби їхні населені пункти процвітали: розвиватимуть там бізнес, приводитимуть інвестиції. І також будуть по-чесному голосувати за місцевих політиків, бо бачитимуть, як люди живуть краще у сусідніх містах чи селах і хотітимуть жити так само.

В результаті децентралізація призведе до того, що у нас будуть міцні регіони, що вони будуть менше цікавитися загальною політикою як такою, а більше цікавитимуться тим, що відбувається в їхньому подвір’ї, селі, селищі, місті чи районі

Простір для росту тут є однозначно, й треба проводити навчання цих лідерів ОТГ, проводити вибори й дозавершувати цю вертикаль. У той же час, перед цими лідерами ОТГ з’являються певні виклики. Але загалом це позитивний тренд, бо політики на місцях можуть робити найкращий результат, бути найменшими популістами.

Я вірю, що якраз із цих нових політиків, лідерів ОТГ, будуть виростати майбутні депутати, міністри, президенти. Добре, що чотири роки тому наважилися передати фінансування на місця. Гірше, коли з цим фінансуванням обов’язків передають трохи більше, ніж самого фінансування, з тим треба боротися.

І лідерам ОТГ треба навчитися говорити про себе, про свої проблеми, навчитися спілкуватися із центральною владою й перейти цей бар’єр прохачів, який був раніше, нав’язувати свою позицію. Думаю, це можливо.

Але дійсно є й управлінці недобросовісні. Вони гроші, які їм приходять від місцевих податків, кладуть на рахунки лояльних до них банків, які зв’язані з ними корупційними схемами. І вони просто отримують відсотки й нічого не роблять. В той же час накиваючи на те, що Київ блокує щось чи депутати не голосують. З такими проявами треба боротися, і з цим мають боротися жителі, активні громадяни ОТГ, які мають взяти владу ще більше у свої руки. Бо поки що залишається багато дійсно корупційних моментів.

Насправді ж тримати гроші на депозитах – це неефективне рішення влади. Ці гроші витрачаються в останній момент, або ж просто повертаються, що і є неефективним, але цього ніхто не пояснює. Наприклад, мер Львова має таку звичку і вже третій термін є на посаді. Але про депозити ніхто не говорить, хоча громада має кожен день піднімати це питання. Треба задатися такими питанням й робити корупціонерів популярними. Бо це приклад неефективного управління грошима громади, коли вони витрачаються так, як хочеться голові, й тут працюють старі схеми. Такий голова грішитиме цим поки про це мало говорять.

Що зіпсує інавгурацію Путіна та коли Україна вступить в НАТО? – політичний огляд тижняМикола ДАВИДЮК,

Ph.D, політолог, директор аналітичного центру «Політика», менеджер виборчих та PR кампаній.  Сертифікований спостерігач за виборами від ОБСЄ, працював на виборчих кампаніях в Грузії – 2013, Іспанії (Каталонія) – 2015 та Киргизстані – 2017. Політичний експерт на українських та міжнародних інформаційних ТБ каналах і радіо (ICTV, EURONEWS, 112, ПРЯМИЙ, ESPRESO, NEWSONE, ГРОМАДСЬКЕ РАДІО, 5 КАНАЛ, КИЇВ ТВ, 1+1, ZIK, 24 ТА ІН.). Автор книги: “ЯК ПРАЦЮЄ ПУТІНСЬКА ПРОПАГАНДА” та засновник Форуму Нових політичних лідерів. В 2017, пройшов курс emerging leaders в Harvard Kennedy School.

Читайте новини та найцікавіші статті у Telegram Дивись.Інфо.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Реклама

Реклама