дивись.info

Отримання Українською Православною Церквою автокефального статусу є процесом невідворотним, – релігієзнавець

Отримання Українською Православною Церквою автокефального статусу є процесом невідворотним, – релігієзнавець
Фото: Радіо Свобода

Учора, 17 квітня, президент Петро Порошенко написав до архієпископа Константинополя, Вселенського патріарха Варфоломія І офіційне звернення щодо створення в Україні єдиної і незалежної Православної церкви. Йдеться про надання Томосу про автокефалію Православної церкви в Україні.

Ця подія викликала неабиякий резонанс у суспільстві і спровокувала низку заяв політичних, релігійних і громадських діячів.

«В Українській Православній Церкві Київського Патріархату однодушно підтримують всі зусилля, спрямовані на визнання автокефалії Православної Церкви в Україні Його Всесвятістю Вселенським Патріархом Варфоломієм і Константинопольською Матір’ю-Церквою, а також на подолання існуючого церковного розділення, утвердження єдиної Помісної Православної Церкви. Зокрема, Київський Патріархат високо цінує підтримку і активне сприяння з боку Президента України Петра Порошенка, плодом яких є підсумки переговорів у Вселенській Патріархії, що відбулися 9 квітня цього року, і подальші кроки.

Днями весь єпископат Київського Патріархату підписав звернення до Вселенського Патріарха Варфоломія з проханням надати Томос про автокефалію Православної Церкви в Україні. Аналогічне прохання також підписав єпископат Української Автокефальної Православної Церкви. Ми висловлюємо сподівання, що і серед єпископату УПЦ Московського Патріархату є відповідальні ієрархи, які справді турбуються про майбутнє Православ’я в Україні та підтримають зусилля щодо канонічного визнання Вселенським Патріархом української церковної незалежності», – йдеться зокрема в офіційній заяві Української Православної Церкви (КП).

Позитивно оцінили ініціативу президента і в УАПЦ: «Від імені єпископату Предстоятель УАПЦ вручив лист Главі Держави з проханням звернутися до Його Всесвятості Варфоломія, Архієпископа Константинополя-Нового Риму, Вселенського Патріарха, про надання Українському Православ’ю автокефалії. Також єпископат УАПЦ звернувся з листом до Вселенського Патріарха Варфоломія, у якому просить Його Всесвятість надати Томос про автокефалію Православної Церкви в Україні».

Натомість в УПЦ МП відразу ж відмежувалися від президентського звернення. Заступник голови Відділу зовнішніх церковних зв’язків протоієрей Миколай Данилевич назвав ініціативу «шумом».

«Чому? Тому що будують на тому фундаменті, на якому в принципі будувати неможливо. Починати треба з УПЦ, а не з її сепаратних частин. Піджак до ґудзика не пришивають, а навпаки, ґудзик до піджака. Наша Українська Православна Церква з самого початку церковного розділення виступає за подолання розділення і за Єдину Церкву. Ми не проти, ми за. Але на канонічних засадах…» – написав у Фейсбук протоієрей Данилевич.

Приблизно таку ж думку висловив і голова відділу зовнішніх церковних зв’язків Московського патріархату митрополит Волоколамський Іларіон.

Представники Опоблоку як адепти РПЦ в Україні відразу ж зробили заяву і засудили ініціативу Петра Порошенка, назвавши її втручанням у внутрішні справи церкви.

«Ми категорично проти подібного підходу. Наша фракція буде голосувати проти прийняття подібної постанови, крім того, ми підготуємо альтернативне лист Вселенського патріарха, з тим, щоб не було втручання в справи української канонічної церкви», – заявив керівник фракції Опоблоку Юрій Бойко.

ІА Дивись.info поцікавилася в релігієзнавця, директора департаменту у справах релігій та національностей Міністерства культури України Андрій Юраша, які перспективи звернення президента Петра Порошенка до вселенського патріарха Варфоломія І і чи може Україна за таких умов розраховувати на автокефалію?

– Тут є декілька площин відповіді. По-перше, які загальні перспективи? Отримання Українською Православною Церквою, українською православною спільнотою, яка хоче автокефального статусу, визнаного канонічного помісного статусу, є процесом невідворотним. Це історична закономірність. Думаю, що кожна людина, яка вивчала історію і традиції східного християнства, східної церкви, скаже, що українська церква вже давно виконала усі необхідні умови і критерії для того, щоб отримати автокефалію. Тому це процес невідворотній. Що сталося вчора, коли президент офіційно оголосив своє звернення до Вселенського патріарха Варфоломія щодо отримання автокефалії і попросив парламент підтримати це звернення? Це засвідчило вихід на абсолютно новий рівень самої ідеї, коли вся державна влада, не лише очільник держави як глава виконавчої влади, а й інші гілки влади, зокрема парламент як законодавча влада у нашій державі, так само підтримає цю ініціативу. Принаймні я на це сподіваюся, бо є з цього приводу розуміння в парламенті.

Що стосується позиції Російської церкви, то нічого дивного у цьому немає. Звісно, РПЦ цього не хоче і буде робити все можливе для того, щоб цього не сталося. У такий спосіб вона намагається зберегти свою юрисдикцію і свій контроль над Україною. Професор Чорноморець учора, коментуючи цю заяву, зробив дуже красиве порівняння, що збереження спільного церковного простору із Росією – це те саме, що ми мали би одну армію з Росією. Це не натуральна, не об’єктивна, не адекватна ситуація. І тому Московський патріархат миттєво реагує. Ось сьогодні вже були заяви митрополита Іларіона Алфеєва, а також речника Української Православної Церкви юрисдикції Московського патріархату, які категорично заперечують саму можливість розгляду цього питання. Однак, як би там не було, але процес об’єктивний, його можна гальмувати, але не можна зупинити. Зрештою, його гальмують вже 25 років. Але якщо 25 років тому процес починався дуже невеликою кількістю віруючих та послідовників, які утворили дуже не чисельну спільноту без серйозних впливів і зовнішньої репрезентацію, то зараз ми маємо свідому, переконану, найчисельнішу в Україні релігійну спільноту. І я думаю, що Вселенський патріарх і відповідальні ієрархи в Україні, які це бачать і розуміють, не можуть більше не брати до уваги того факту і далі залишати без вирішення це питання, коли абсолютна більшість православних вірян в Україні позбавлені канонічного статусу. Це шкодить самому світовому православ’ю. Якщо хтось хоче і реально переймається перспективами зміцнення та розбудови світової православної спільноти, то він повинен думати і говорити саме в категоріях української помісної церкви як способу та форми вирішення тих непорозумінь, які поки що мають місце у нашій державі.

– Деякі політики назвали заяву президента  втручання у внутрішні справи церкви…

– Як не дивно, але жоден церковний діяч, навіть з тих, хто заперечує сам факт, не назвав це втручанням. Бо кожен з них розуміє і усвідомлює специфіку східної православної церкви. Всі прекрасно розуміють, що без участі і співдії, як сказав президент держави, не було легімітизації і визнання жодної  православної юрисдикції у світі. Цей факт повністю відповідає православній традиції. Я не хочу говорити про церкви пізнього чи раннього Середньовіччя, візьмемо для прикладу церкви 19-20 століття, які дуже близькі до нас. Утворюється Грецька держава, грецький уряд утворює міністерство і за сприяння держави утворюється теперішня автокефальна Елладська церква. Утворюється Румунія. Той самий процес. Держава звертається і за її сприяння утворюється Румунський патріархат. Відновлюється Болгарія – держава сприяє відновленню Болгарської церкви. Відновлюється Польська держава після Першої світової війни і в її межах існує чисельна православна спільнота, яка у той час налічувала приблизно третину усього населення країни. Держава звертається до Вселенського патріарха, і визнають Польську автокефальну православну церкву. Утворюється Албанська держава, і 1937 року Вселенський патріархат надає Томос Албанській церкві. Пізніше так само після звернення державних чинників Вселенський патріархат визнав церкву в Чехії і в Словацьких землях. Тобто це свідома неправда з боку політиків, глухість або незнання церковної традиції, що держава не повинна чи не може бути причетна до інституалізації помісної православної церкви. Це по-перше.

По-друге, ось стаття 30 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації». «Центральний орган виконавчої влади (у ширшому тлумаченні це можна розуміти, що всі органи державної влади, зокрема і президент), що реалізує державну політику у сфері релігії, забезпечує проведення державної політики щодо релігій та церкви шляхом: … сприяння зміцненню взаєморозуміння і терпимості між релігійними організаціями різних віросповідань; сприяння участі релігійних організацій у міжнародних релігійних рухах, форумах, ділових контактах із міжнародними релігійними центрами та зарубіжними релігійними організаціями». Тобто те, що президент налагоджує контакти найбільшої православної спільноти України із зарубіжним релігійним центром Вселенської патріархії, абсолютно відповідає закону України, статті 30-ій. А ось політики маніпулюють, не хочуть або й не знають цих фактів. Тому ці аргументи не витримують жодної критики. Власне, вони є політичними, спекулятивними і направленими насправді на підтримання статус-кво позицій Московського патріархату в нашій державі.

– Чи спробує Росія активно втручатися у процес створення в Україні єдиної і незалежної Православної церкви?

– Звичайно. Це цілком очевидно. Тут немає жодних сумнівів і заперечень. Росія втручалася і втручається заявами. Думаю, що на міжнародному рівні вже відбуваються певні переговори. Представництва Московського патріархату при різних міжнародних організаціях у дуже різних державах світу активно включилися у цей процес. Вони намагаються переконати міжнародні організації, у спотвореному вигляді подаючи ситуацію в нашій країні.

Так само через свої представництва намагаються втручатися і переконувати представників Вселенського патріарха, які є в різних державах (бо Вселенський патріарх опікується православними діаспорами), у тому, щоб не було позитивної інвазії в українську ситуацію в сенсі вирішення того, що ми маємо. Такі зусилля будуть, і це треба розуміти. І це абсолютно природна ситуація. Тут нічого дивного немає. Треба достойно до цього ставитися і абсолютно нормально реагувати. Мається на увазі зреагувати у тому сенсі, що відповідати виважено, аргументовано, на базі законодавства і на базі реального врахування потреб української православної спільноти.

Оксана ДУДАР

Читайте новини та найцікавіші статті у Telegram Дивись.Інфо.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.