Який би уряд у Вірменії не прийшов до влади, він залишатиметься проросійським, – політолог

Як розвиватимуться події у Вірменії і чи не спробує Росія розіграти карту Нагірного Карабаху, ІА Дивись.info запитала у політологів.

«Не думаю, що Москві вигідно розігрувати таку дуже складну карту, як Нагірний Карабах. Зрештою Росії треба розібратися з Кримом, Донбасом тощо. Плюс попередньо, яким би новим і демократичним не був уряд Вірменії, за фактом він все-таки залишатиметься проросійським. Адже Вірменія залишається не лише членом СНД та ЄврАзЕС, а також членом Організації договору про колективну безпеку (ОДКБ), і дуже залежить від російської енергетичної, військової тощо голки за всіма параметрами. І це ж стосується Карабаху. Хто б не прийшов у Вірменії до влади, він розуміє, що жодним чином вирішити карабаську проблему не вдасться. А для Росії карабаська проблема залишається цікавою саме у форматі замороженого конфлікту», – сказав політолог Олексій Полтораков.

Натомість політолог Олександр Палій вважає, що Росія міцно прив’язала до себе Вірменію тим станом речей у Нагірному Карабасі, який склався на сьогоднішній день.

«Ситуація така, що карту Нагірного Карабаху Росія навряд чи буде розігрувати, тому що там все міцно зафіксовано. І навпаки, нинішнім станом Нагірного Карабаху Вірменія міцно прив’язана до Росії. Тобто якщо конфлікт зберігається з Азербайджаном, то Росія діє у руслі – розділяй і володарюй. Тому думаю, що Москва навряд чи може отримати більше із ситуації, що склалася. Вірменія загнана у кут, тобто вона має фактично єдиний примарний вихід на Європу лише через Грузію. Адже з одного боку її сусідом є антизахідно налаштований Іран, з яким, тим не менше, зберігаються більш-менш нормальні відносини. З іншого боку, Туреччина, з якою дуже натягнуті відносини. І Азербайджан, з яким Вірменія фактично перебуває у стані війни. Тобто діватися за великим рахунком вірменам до врегулювання карабаської проблеми нікуди. А Росія фактично цим користується. У чому Росія насправді зацікавлена, так це утому, щоб карабаська проблема якнайдовше не вирішувалася, і зберігався заморожений конфлікт, щоб не було розумного компромісу між Вірменією та Азербайджаном», – наголосив Олександр Палій.

Водночас політолог переконаний, як би далі не розвивалися події у Вірменії після відставки уряду – політичний діалог краще, ніж громадянська війна.

«Опозиція буде піднімати тему дострокових виробів парламенту, оскільки саме парламент є серйозним чинником після зміни Конституції у Вірменії. Тобто фактично влада перейшла до парламенту від президента. Ймовірно, постане питання про нову Конституції. Тобто це фактично внутрішньо вірменська дискусія, яка не буде простою. Але це набагато краще, ніж громадянська війна», – зазначив політолог.

Нагадаємо, Нагірний Карабах – регіон на Південному Кавказі. Сьогодні більша його частина контролюється невизнаною Нагірно-Карабаською Республікою, яку Азербайджан вважає своєю територією.

Історія конфлікту сягає початку ХІХ століття, коли 1805 року Карабаське ханство перейшло під владу Росії, і 1813 року це було закріплено Гюлістанським мирним договором, після підписання якого відбулося переселення вірмен у Карабах з Іранського Азербайджану. Тоді ці дії Росії різко засудив секретар російської місії в Персії, письменник Олександр Грибоєдов.

Нагірний Карабах, населений переважно вірменами внаслідок послідовної політики Росії, на початку XX століття двічі ставав ареною кровопролитного вірмено-азербайджанського конфлікту. У 1921 році постановою Політбюро ЦК РКП(б) Нагірний Карабах був включений до складу Азербайджанської РСР зі створенням автономії, що викликало невдоволення вірменів.

Новий конфлікт, який переріс у війну, виник у 80-их роках ХХ століття. Збройне протистояння тривало з 1988 по травень 1994 року. Військові сутички не припинилися і після підписання перемир'я.

Зараз у регіоні проживають переважно вірмени. Етнічні азербайджанці, які до війни становили близько чверті населення регіону, втекли з Карабаху та Вірменії, а з Азербайджану були змушені втікати етнічні вірмени.

Оксана ДУДАР