дивись.info

32 роки по тому: що відомо про Чорнобильську аварію

32 роки по тому: що відомо про Чорнобильську аварію
Фото: InfoResist

26 квітня 1986 року на Чорнобильській АЕС сталася найбільша аварія – вибухнув ядерний реактор. Тоді в атмосферу була викинута величезна кількість радіоактивних речовин, які й досі не дають про себе забути.

ІА Дивись.info вирішила нагадати, як все було та що від того часу змінилося в зоні відчуження.

32 роки тому, 26 квітня, о 1:23 за київським часом сталася найбільша техногенна аварія в історії людства – з різницею у дві секунди відбулись два вибухи на четвертому реакторі Чорнобильської АЕС, в результаті яких сумарна радіація ізотопів, викинутих в повітря, склала 50 мільйонів кюрі, що в 30-40 разів більше, ніж при вибуху бомби в Хіросімі в 1945 році.

Фото: Кореспондент

Аварія призвела до жахливих наслідків. Радіоактивного ураження зазнали близько 600 000 осіб, насамперед ліквідатори катастрофи. Навколо ЧАЕС було створено 30-и кілометрову зону відчуження, з якої евакуйовано понад 200 тисяч людей.

Причини

Ще до початку будівництва Чорнобильської АЕС було відомо про вади реактора, закладені в самій його конструкції. Насамперед, навіть при малих потужностях роботи виникав так званий зворотній зв’язок. Основним наслідком цього було різке зростання потужності, як тільки реактор «розганявся».

Фото: Телеканал ”Чернівці’

Чорнобильська катастрофа була в першу чергу наслідком проектних недоліків в конструкції самого реактора та нехтування персоналом станції вимог техніки безпеки під час проведення низки планових випробувань.

Замовчування факту катастрофи

На думку багатьох очевидців, аварія на Чорнобильській АЕС та офіційна реакція на неї керівництва тодішнього СРСР, у т.ч. спроби замовчування та нівелювання її катастрофічних наслідків, були серед інших причин розпаду СРСР.

Першою реакцією на катастрофу стало замовчування. Ні слова в газетах, по радіо, на телебаченні. Продовжувалося створення іміджу ідеальної наддержави, у якій, за влучним висловом Віктора Суворова, «не те що голоду не буває, а й стихійні лиха неможливі». Реальні втрати — і людські, внаслідок вибуху та радіоактивного зараження, і фінансові,— не цікавили нікого..

Фото: focus.ua

Продовженням пропагандистської боротьби за імідж було проведення параду у Києві 1 травня 1986 року. Жодних заходів безпеки, серед учасників параду — тисячі дітей.

До середини травня медикам заборонялося розповідати людям про загрозу і те, як уникнути зараження. Доходило до неймовірного — у лісах в межах зараженої зони виявили автомобіль, його власник вивіз сім’ю на відпочинок вихідного дня. Авто негайно відправили на дезактивацію, чи потурбувалися про долю пасажирів — невідомо.

Від ігнорування базового для всіх живих організмів інстинкту виживання, цей інстинкт нікуди не зникає: паніки не уникли. Люди штурмували вокзали, намагалися виїхати з Києва, сиділи у закритих приміщеннях. На Львівщині навіть намагалися роздобути дозиметр і хоч якось виміряти рівень радіації.

Масштаби

Зупинити активне виверження радіоактивних речовин із зруйнованого Чорнобильського реактора вдалося лише у кінці травня 1986 року шляхом мобілізації значних ресурсів та ціною масового опромінення сотень тисяч людей.

Фото: Радіо Свобода

Чорнобильська аварія спричинила одну з найбільших екологічно-соціальних катастроф ХХ століття, призвела до забруднення радіоактивними речовинами понад 200 тисяч кв. км, з яких приблизно 70% – на території України, Білорусі і Росії. Внаслідок Чорнобильської катастрофи постраждало близько 5 мільйонів людей.

За свідченнями фахівців, ця трагічна подія змінила долю людства на 24 тисячі років – саме стільки триває період напіврозпаду радіоактивного плутонію, та сотень тисяч вимушених переселенців з Чорнобільської зони.

Евакуація населення

Після оцінки масштабів радіоактивного забруднення стало зрозуміло, що необхідна евакуація міста Прип’ять. Евакуація була запланована на 26 квітня, але її затримали за рішенням уряду СРСР та ЦК КПРС і почали лише 27 квітня 1986 року в 14:00.

Це стало явною помилкою, оскільки в цей день вітер дув у напрямку міста, яке знаходилося за 4 кілометри від ЧАЕС. Сосновий бір, який знаходився між містом і ЧАЕС під дією радіації перетворився на «Рудий ліс». Сосна гине при дозі в 10 Гр, 50 % летальність в людини наступає при дозі в 4 Гр.

Для зменшення обсягів багажу, жителям сказали, що евакуація тимчасова (близько трьох днів). Станом на 28 квітня евакуація Прип’яті була майже повністю завершена. Евакуйовано більше 44,5 тисяч осіб в Іванківський та Поліський райони, близько 1000 виїхало до родичів та знайомих в інші області. У місті залишилося близько 5000 осіб, для проведення невідкладних робіт. Рівень радіації коливався від 30 до 2600 мкР/сек.

Попри це, ні 26, ні 27 квітня населення не попередили про небезпеку і не надали жодних рекомендацій про те, як слід поводитися, щоб зменшити вплив радіоактивного випромінювання.

Фото: euroline.by

Перше офіційне повідомлення було зроблене на телебаченні лише 28 квітня під тиском обставин та міжнародної спільноти (в зв’язку з повідомленнями зі Швеції), але і воно містило дуже мало інформації про те, що сталося і створювалося враження, що будь-яка загроза локалізована, хоча це було не так.

Героїзм тисяч ліквідаторів

Першими ліквідаторами страшної аварії стали пожежники чергового наряду, які приїхали на виклик. Чоловіки працювали без жодних засобів захисту. Наслідок — гостра променева хвороба. Усіх терміново літаками відправили в Москву.

Починаючи з травня, на розбирання завалів 4 блоку почали відправляти юнаків-призовників. Причому з «проблемних» областей — Західна Україна, країни Балтії… Перед багатьма стояв вибір — або в Чорнобиль, або в Афганістан. Їм теж не видавали засобів захисту у достатній кількості.

Наприкінці кожної зміни всі учасники ліквідації наслідків катастрофи проходили дозиметричний контроль — тільки після нього можна було вийти «з зони».

Дозиметр сигналізував про перевищення норми радіоактивного зараження. Як правило, писк приладу припинявся тільки після кількаразового старанного миття.

Відтак ми маємо, 14 грудня – День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Читайте також: Чорнобильська зона має стати територією змін, – Порошенко (відео)

Ліквідатори працювали в небезпечній зоні позмінно: ті, хто набирав максимально допустиму дозу радіації, виїжджали, а на їхнє місце приїжджали інші.

Крім чоловіків на службу було взято багато жінок: кухарки, медики, дозиметристи. Їх робота межувала зі смертельною небезпекою. Зупинити активне виверження радіоактивних речовин зі зруйнованого реактора вдалося лише ціною масового опромінення тисяч ліквідаторів. Точне число жертв від  порахувати неможливо.

Чорнобиль зараз

За останні кілька років Чорнобиль став досить популярним напрямком для туристів. Подивитися на місто-привид Прип’ять, походити по покинутим будинкам, помилуватися неймовірною природою і подібне. Так, все це зараз там цілком можливо.

Потрапити до 30-кілометрової зони відчуження, самої ЧАЕС чи Прип’яті зовсім нескладно. Турфірми доволі швидко опанували цей нібито й небезпечний, але перспективний напрямок.

Чорнобильські мутанти: вірити чи ні?

Після катастрофи АЕС найшвидше почали розповсюджуватися плітки про мутантів – мишей з трьома очима, зайців з п’ятьма лапами, гігантські яблука і кротів, що світяться в темряві.

Фото: IGotoWorld

Хоча ніхто цих примар ніколи не бачив, жителі розповідали про небувалих розмірів рослини та гриби.

Як відомо, найбільш забрудненими стали ті території, землі яких буквально абсорбували в себе радіоактивні метали. Оскільки ґрунти північно-західної України на відміну від чорноземів бідні на калій та кальцій, вони швидко «збагатили» себе аналогами – радіоактивними цезієм-137 та стронцієм-90.

Разом з грунтами, цей чорнобильський подарунок увібрали в себе й рослини. Радіоактивні метали зіграли роль супердобрив. Тому за мутантів часто сприймали небачені для забруднених регіонів розміри вирощуваних овочів та врожаїв.

З цієї ж причини експерти називають чорнобильську катастрофу нищівною для села і не настільки страшною для міста. Адже в першу чергу забрудненими виявилися овочі та молоко. Тобто відразу потрапляли в організми жителів сільської місцевості, які споживали заражені продукти.

Укриття саркофагом

У 2004 році було проведено тендер на проектування і спорудження нового «саркофагу» – Нового безпечного конфайнмента. Його будівництво розпочалось у 2012 році.

29 листопада 2016 року на об’єкт «Укриття» було насунуто Арку Нового безпечного конфайнмента.

Фото: Дзеркало тижня

За задумом проектувальників, нова споруда зможе вирішити проблему, як мінімум, на сто років, хоча ліквідувати станцію планують у 2065 році.

Джерела: ВікіпедіяМіністерство закордонних справ України, ТСН, Знай, Укрінформ.

Читайте новини та найцікавіші статті у Telegram Дивись.Інфо.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.