дивись.info

Львів’янка у Нігерії: міфи та правда про Африку (фото)

Львів’янка у Нігерії: міфи та правда про Африку (фото)

Львів’янка Ірина Пілат вже кілька місяців мешкає в нігерійському Лагосі та ділиться своїми спостереженнями про африканське життя в авторській колонці.

Поки я готувалася до переїзду в Нігерію, мені часто доводилося чути багато страшних історій про Африку, особливо від противників мого рішення. Знаю, що в Європі вірять у безліч міфів про Африканський континент. Він здається таким далеким-далеким і таким іншим, ніби Марс з марсіанським способом життя. Насправді багато міфів виявились неправдою, а деякі історії і справді мають тут місце. Сьогодні я спробую спростувати чи підтвердити найпопулярніші міфи про Нігерію, які мені доводилось чути.

Нігерія – тільки джунглі і хатинки, нуль цивілізації

Це найбільш популярний міф, який мені доводилося чути в Україні. І о, несподіванка, я приїхала в Лагос – величезне місто з дуже розвиненим бізнесом. Тут рівненькі хайвеї, величезні сучасні хмарочоси, шикарні ресторани і готелі, шикарнючі будинки багатих людей, яких тут чимало і т.д.

Тут є райони з такими будинками, яких ми тільки в фільмах бачили – підстрижені кущики у формі тваринок, шикарні авто на подвір’ї, величезні маєтки з дорогими репліками картин всередині і дизайном інтер’єру за останнім писком моди. То величезний мегаполіс з розвиненою цивілізацією.

Але, нажаль, є тут і райони з хатинками, бездоріжжям, сміттям на вулицях тощо. Казати, що в Нігерії немає цивілізації – не можна. Це величезний мегаполіс, в рази крутіший від Києва чи Львова, але він має свою темну зубожілу сторону – райони з нетрями, громадський транспорт, який ледь не розвалюється по дорозі, багато голодних жебраків і т.д. Джунглів тут я не бачила, хіба як заповідники, диких тварин теж… Хоча… таргани, ящірки і щурі рахуються? Якщо так, то такі дикі тварини є всюду)

Тут жінки не мають ніяких прав, поширене багатоженство

О, цей міф я часто чула від противників мого союзу з Фемі. «Та він тебе привезе, в рабство продасть або заведе ще п’ять жінок і ти не будеш мати права там пискнути», – казали і таке. Ну що ж, поки в рабство ніхто мене не продав ?

Тут жінки, з моїх спостережень, досить непогано себе почувають. В основному в сім’ях, які мені доводилось зустрічати, номінально патріархат – чоловік думає, що він наче головний і приймає всі рішення, він наче дуже гордийнігерієць (гордість в нігерійських чоловіків – це щось страшне). Хоча, по факту, всюди класичний матріархат – все одно все вирішує жінка, хоч і чоловіки про це не в курсі )))

Тут справді велика повага до жінки – до дружини, мами, чи сестри. Їхня думка має велике значення і ніхто, звичайно з освічених людей, не дозволить собі їх ображати. Але взамін чоловіки очікують непорушної поваги щодо себе і найгірше, що може зробити жінка – це принизити на людях свого чоловіка – таке тут не прощається.

Про гордість нігерійських чоловіків можна складати легенди. То чи маю я право «пискнути» – звичайно маю, так само як і в Україні, просто в міру.

Багатоженство тут законом дозволене, але непопулярне. В селах, у народу хауса таке трапляєтся часто, але в великих містах ви вже такого не зустрінете. Наприклад, дід мого чоловіка мав декілька дружин, але вже його тато, його покоління і молодші мають по одній дружині. В Корані сказано, що багатоженство дозволене тільки при умові, якщо чоловік зробить всіх своїх жінок одинаково щасливими. Ну хіба ж це можливо? До того ж, це страшенно дорого і морально важко витримувати декілька дружин. Не раз мені Фемі стає шкода, що йому доводиться мене одну витримувати. Ще одну таку в хаті він точно не подужає ?

Хоча деяка гендерна нерівність тут присутня, побільше ніж в Україні. Незважаючи на те, що більшість жінок працюють нарівні з чоловіками, якщо ви прийдете в магазин чи якийсь салон, продавець буде звертатися тільки до чоловіка з питаннями щодо ціни і оплати. Від жінки очікується само собою, що вона займається всіма хатніми справами, вибору тут багато нема, хоча чоловіки і допомагають. Тут дуже небажано, щоб заміжня жінка дружила з чоловіками, наприклад могла вийти в кафе з такими друзями без супроводу свого чоловіка. Теж небажано, щоб жінка курила чи пила якийсь алкоголь на людях, навіть якщо це келих вина. Та і у всіх сферах обслуговування не раз можна почути фрази типу «чи вам чоловік то дозволив?», «ваш чоловік то оплатив?» і т.д. Тож до гендерної рівності тут ще трохи далекувато.

Сонце пече так, що біла шкіра постійно згорає

Перед приїздом я запаслася сонцезахисними кремами з ультра супер-пупер захистом і…жодного разу ними не користувалась.

Напевно, якщо бути на сонці в обід декілька годин, то буду мати опіки так само, як і влітку в Європі. Але якщо бувати на вулиці в міру, їздити на пляж не в сам обід, а зранку чи після обіду, то ніяких опіків не буде. У мене, наприклад,  досі зберігся прекрасний комп’ютерний загар, який я мала у Львові і по мені ніяк не скажеш, що живу під тропічним сонцем.

Смертельні хвороби всюди

О, лякали мене малярією, еболою і ще купою страшних хворіб. Реальність така – хвороби є всюди і вони страшні тільки якщо розумно не берегтися. Епідемія еболи давно закінчилась, хоч в Нігерії її і не було.

Читайте також: Львів’янка у Нігерії: «посвячення» в африканці (фото)

Тут була одна заражена людина з Уганди, яка заразила лікарів, які мали з нею справу. Більше випадків не зареєстровано. Кір, жовта лихоманка, поліомеліт і т.д – такі хвороби є, але від них є щеплення. Для нещепленої людини ризик захворіти такими хворобами в Нігерії чи Україні однаковісінький. Малярія – так, це ще та зараза. Вона є, хворіють нею часто, щеплень немає. Доводиться просто адекватно захищатися від укусів комарів, та й усе.

Мене поки оминало, хоча Лукас вже разок переніс. Але якщо її лікувати, то проходить малярія так само як сезонний грип в Україні- неприємно, але терпимо. До речі, грипу тут якраз немає – вірус грипу не любить високих температур.

Все інше – питання гігієни – якщо її дотримуватись, то все ок. Я вже тут живу трохи більше року і найстрашніше, що в мене було – це звичайне харчове отруєння.

Расизм щодо білих

Може десь в Африці він і є, але точно не в Нігерії. Тут білих «оїбо» страшенно люблять. Напевно не в останню чергу тому, що думають, що зможуть на них нажитися, але не обов’язково. Я жодного разу не відчула по відношенню до себе негативного ставлення через колір шкіри. Навпаки, якраз тому що я біла, мені всі посміхаються, краще обслуговують в різних закладах; мені простіше тут отримати роботу тільки тому що я біла.

А скільки я отримала запрошень на каву від різних відчайдушних залицяльників на вулицях і супермаркетах – не можу порахувати. Декілька навіть заміж кличуть, незважаючи на те, що я їм кажу, що вже одружена ? Іноді ці вигуки на вулицях «оїбо» і зайва увага трохи набридають, але вони всі дружні без жодного відтінку ворожості чи расизму, чого не можу сказати, на жаль, про Львів.

Люди ходять голі

В багатьох асоціація з Африкою – це майже голі жінки і чоловіки з диких племен. Враховуючи, як тут спекотно, я прекрасно розумію, чому колись в племенах всі ходили голі. Але це було дуже давно, принаймі в Нігерії.

Зараз тут верх над комфортом взяла релігійність і консервативність населення. Тут не те, що одягаються, а я б сказала, очевидно затепло одіваються, враховуючи погоду. Тут просто непристойно вийти по справах в коротких шортах чи піти на роботу в футболці на короткий рукав.

В +35 місцеві чоловіки вдягають сорочки на довгий рукав, часто піджак, штани і туфлі, та проводять так цілий день на роботі. Мені їх неймовірно шкода. Жінки, особливо одружені, прикривають ноги і руки довгими спідницями, рукавами тощо. Коли йде дощ і температура падає до +25, народ вдягає светрики і курточки.

Голих людей я поки тут не бачила, так що можу впевнено сказати, що це все міф.

Африканська мова

Багато хто думає, що в Африці є своя африканська мова. Так от, такої мови не існує. Весь континент говорить або англійською, або французькою мовами, які залишились їм в спадок після колонізаторів.

Хоча тут є своя спрощена англійська мова – Піджін Інгліш (Pidgin English). Це як англійська звичайна мова, тільки з неї повикидали більшість часів, деякі букви зі складних слів і спростили до неможливості. В результаті для непідготовленого інглішспікера така мова буде звучати зовсім незрозуміло, хоча з часом починаєш вловлювати суть. Наприклад, фраза «Where are you going?»  на піджін буде «Where you dey go?», де dey в цьому реченні показує тривалий час без заморочок з ing-овою формою. Або «It has happened» буде «E don happen» – отак все зайве повикидали, щось придумали і вийшла нова мова.

Є тут також місцеві мови етнічних груп, але ними користуються тільки серед своїх. В Нігерії є 3 основні етнічні групи – юруба, ігбо і хауса. І кожна з них має свою мову, не знаючи при тому мови сусіднього етносу. Якраз для того, щоб народ міг між собою спілкуватися є Піджін Інгліш, яку знають всі незалежно від етносу чи освіти.

Величезна різниця в часі

Африка здається такою далекою, що іноді мене питають «А який то у вас день і пора дня?».

Для розвінчання цього міфу достатньо згадати уроки географії і те, як виглядає глобус. Хоч і географічно Нігерія від нас далеко, але часовий пояс з Україною у нас майже такий самий. До переходу на літній час в Україні, у нас була різниця всього лише 1 година, після переходу – 2 години.

А які ще ви знаєте неймовірні казки про Африку?

Львів’янка у Нігерії: перший похід на африканський базарІрина ПІЛАТ

Народилася в м. Новояворівськ, з студентських років жила у Львові, а цього року переїхала в м. Лагос, Нігерія. Маркетолог у декреті, віднедавна блогер, дружина новоспеченого лікаря з Нігерії Фемі і мама солодкого хлопчика Лукаса

Читайте новини та найцікавіші статті у Telegram Дивись.Інфо.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.