дивись.info

Львів’янка у Нігерії: міжконтинентальний переліт на п’ятому місяці вагітності (фото)

Львів’янка у Нігерії: міжконтинентальний переліт на п’ятому місяці вагітності (фото)

Львів’янка Ірина Пілат після кількох місяців життя в нігерійському місті Лагосі ненадовго повертулася до українського Львова. У черговій колонці вона розповідає – як перенести 22-годинну подорож на п’ятому місяці вагітності.

Нарешті ми приїхали погостювати в Україну: я, Лукас і ще одне дитятко в моєму животі на 5 місяці вагітності. Тата лишили вдома, бо в нього там купа роботи – правильно, хай гроші заробляє поки ми їх будемо тут спускати на чеколяди 🙂

За останні трохи більше ніж півроку я страшенно скучила за Україною, а особливо за нашою їжею. У зв’язку з вагітністю я практично взагалі не могла їсти африканських страв, тому останні кілька місяців жила в основному на фруктах і якійсь дорогій гидоті з супермаркетів. Тож я страшенно тішуся, що нарешті вибралась в гастрономічний тур і Лукас, теж бачу, тішиться: останні дні ми обидвоє тільки те і робимо що їмо сир, молоко, нормальний хліб, гречку і багато смачнющих речей, яких в Африці немає. Боюсь, на дорогу назад нам треба буде брати карго літак, бо звичайний нашу вагу не подужає.

Тож, поки ми тут об’їдаємося, зробимо перерву на місяць з африканськими розповідями. А сьогодні розкажу, як це – перенести дорогу в 22 години на п’ятому місяці вагітності із суперактивним тодлером і при всьому цьому вижити. Постараюсь дати практичні tips&tricks і розкажу, як це було у нас.

Перше скажу, що якщо вам треба кудись летіти з тодлером, то треба налаштуватись на те, що це буде зовсім нелегко. Можна перед тим в тренажерку походити щоб “біцуху підкачати” – пригодиться. А якщо ви ще й вагітні, то взагалі страшне – можна хіба чай з меліси з собою брати (можливо допоможе). Помічним би було вино в літаку, але при вагітності не можна, а шкода.

До речі, вагітним на пізніх термінах в принципі летіти не варто, бо зміна тиску може спричинити перейми. Та й взагалі політ при вагітності можна планувати, тільки якщо ви впевнені в своєму здоров’ї і немає ніяких загроз та протипоказань лікаря.

Ми летіли турецькими авіалініями, які є дуже чайлдфрендлі. Отже якщо вашій дитині менше 2-х років, то ви заплатите 10 % від вартості квитка. За це ви можете взяти додаткову сумку в багаж на 10 кг і додаткову сумку для ручної поклажі. Можна також додатково брати візочок, який ви можете підвозити аж до трапу.

У нас візочка не було бо у нас  – God bless того, хто це придумав – супер-пупер зручне і просто мастхев у подорожах з дитиною – супер-ерго. Взагалі не уявляю, як би я справилася без ерго. При вагітності мені зручно носити 16-ти кілограмового слоника на спині, а пояс пропускати під животом – так руки вільні для сумок і не дуже відчутна вага дитини.

Якщо ви подорожуюте з дитиною, вас за замовчуванням посадять або біля вікна, або в першому ряді біля бізнескласу, де більше місця перед кріслом і можна трохи розвернутись та випрямити ноги.

Також при бронюванні квитка ви можете додатково забронювати люльку для зовсім маленьких – її чіпляють на стінку перед кріслом, що дуже зручно. А ще можна забронювати дитяче харчування і вам принесуть фруктове або овочеве пюре “Мілупа”. І залежно від напрямку, можливо таке, що вам ще й подарують прикольний набір дерев’яних іграшок. Ті іграшки, здається, я більше зацінила, ніж Лукас, бо вони ну дуже прикольні і екологічні.

І ще один лайфхак – не бійтеся попросити про допомогу стюардів – вони з радістю потіскають вашу дитину поки ви поп’єте кави. Також корисно знати, що туалети в літаках оснащені відкидними пеленальними столиками, стюарди видають вам додаткові ремені безпеки для дитини, які можна причепити до свого ременя, а також додатковий набір для екстренних ситуацій – бажано не полінуватись і уважно подивитись відеоінструкцію з їх використання.

Ви можете взяти в ручну поклажу воду і додаткову їжу для дитини фактично не обмежуючи себе. Хоча в Лагосі нам не дозволили взяти літрову пляшку води, тільки пропустили дитячу пляшечку.

Тепер про наш досвід. В Лагосі ми пройшли паспортний контроль за 2 години до відльоту і тут почалося щось. Моя дитини як з ланцюга зірвалась: почав бігати по всьому аеропорту, ховатися від мене і т.д. Я тільки сумки поклала і розвернулась на секунду, як Лукас вже полетів на горизонтальний ескалатор. Не думала,що таке колись скажу, але добре, що в Нігерії немає світла і ескалатор не працював.

Отак майже 2 години з сумками і животом я бігала і тягала на собі 16-ти кілограмове галасливе чудо, якому було нудно біля мами, тож треба було бути всюди – тільки не з мамою. А так як Лагос не найбезпечніше місто в світі, то відпускати з поля зору дитину не дуже хотілося.

Отак в біганині я забула закапати носик судинозвужуючими крапельками. Десь чула, що якщо носик забитий, то через зміну тиску може статися отит, тому бажано використати ті капельки. А у нас, як на зло, зранку почався нежить. Але пощастило – ніяких, отитів, а навпаки на ранок в Туреччині дитина була повністю здорова.

Під час посадки на літак о 9 годині вечора Лукас заснув в ерго, а я наївно втішилась і почала мріяти, як зараз в літаку розлаблюсь, подивлюся фільм і мирно задрімаю на 7 годин нічного польоту. Фільм я включила і подивилась його навіть 15 хв, але на цьому  мій релакс і закінчився.

Лукас прокинувся, побачив, що він в якомусь незнайомому місці, йому стало цікаво і про сон ми забули. Остапа понесло – то ж все так круто і цікаво – симпатичні стюардеси, їхні холодильники з їжею і соками, всякі тьоті і дяді, які до нього щось там говорять і всякі тьоті і дяді, які сплять в бізнес-класі (їх же требе обов’язково посмикати).

Отак почався дубль “2” мого марафону – бігати, шукати і ловити мою дитину по всьому літаку. Так вперше я побувала в бізнес-класі і побачила, де і як зберігіється вся їжа в стюардес. Благо стюардеси трохи його забавляли, щоб час від часу могла я присісти і перевести дух, але і вони втомлювались, тож доводилося льотати знову. Тут я згадала, як летіла в Нігерію ще з неходячим 9-ти місячним Лукасом і як то було круто. А я тоді думала, що то складно! Поки дитина не ходить, літати з ним – саме задоволення. Тому у кого намічається поїздка з дитинкою до року – не переживайте, це просто курорт і відпочинок, осбливо якщо у вас є ГВ.

Оті поради, про які я начиталась, що треба брати нові іграшки, щоб дитині було цікаво, з ними діють рівно на 5 хв. Візочок стюардес все одно буде в мільйон раз цікавіший. Хоча все залежить від дитини.

Вже після півночі дитина нарешті втомилась і мені нарешті вдалося його приспати, хоч і сон був дуже неспокійний. Ну хоч фільм додивилась, бо мені поспати не вдалось.

Теоретично нічний переліт з дитиною зручний, бо в теорії дитина має спати, а шум літака тут тільки допоможе. Але тоді бажано зробити якось так, щоб дитинка заснула саме в літаку, а не раніше. Бо якщо засне десь раніше, то коли вона привідкриє оченятка і побачить інші декорації, ніж тоді, коли вона засинала, то сон перейде і півночі активностей в літаку вам гарантовано.

О 3 ранку ми прибули в холодний, порівняно з Лагосом, Стамбул. Там ми мали чекати літака у Львів аж до 5 години вечора (7 год за місцевим часом), тому нам виділили номер в готелі – дуже і дуже пристойному, плюс сніданок all included. Для мами з дитиною – це суперська можливість відпочити.

Втомлене дітьо після сніданку моментом вирубалось на королівському ліжку, а мама нарешті мала можливість трохи попрацювати. Під час сніданку дитина швиденько наїлась і почала розносити ресторан. Тут на поміч прийшли китайці. Якийсь китайський дядько забрав до себе Лукаса побавитись за сусідній столик і всі його друзі почали з ним фотографуватися (пора брати за це гроші 🙂 ), а я спокійно могла покайфувати від нормальної європейської їжі.

Після обіду ми пішли трохи погуляти по району, де знайшли дитячий майданчик. Я вам скажу, що то нереальний кайф дихати прохолодним свіжим повітрям після душного, запиленого Лагосу. В Нігерії повітря дуже жарке і там майже нема вітру. А якщо і є, то вітер гарячий. Від того спека переноситься дуже важко. В Туреччині та Україні, хоч і теж тепло, є прохолодний вітерець – і це просто супер. Ми кайфували від вітру, запаху дерев та квітів і тишини. Лагос дуже шумний, там багато транспорту, всі сигналять, сморід, а тут так тихо…. 🙂

Ввечері трансферний автобус забрав нас назад в аеропорт. По дорозі малого розважала група монголів, які повертались до дому з Південної Африки, а в зоні очікування Лукас побачив білих діток (раніше він їх бачив, але не пам’ятає), то погнав до них знайомитись.

Наступний переліт зі Стамбулу у Львів тривав менше 2-х годин. Лукас був зайнятий їжею, потім журналами, вікном літака, іграшками, які нам подарувала авіалінії і т.д, то час пролетів порівняно непомітно.

Весь час у нас не було проблем при взльоті чи посадці – в багатьох можуть боліти вуха. Щоб уникнути цього треба щось ковтати – у кого ще є грудне вигодовуваня – це прекрасно підійде, можна дати цукерок старшим діткам або просто пити воду. Але вже на посадці у Львів в останні 5 хв у Лукаса напевно заболіло щось, бо дуже плакав. ГВ у нас вже нема, до цукерки було далеко, тому якраз тут я вперше за всю дорогу відволікала його мультиками на телефоні – у нас політика майже відсутності гаджетів до 3-х років. Подіяло бо приземлились благополучно.

В аерпорті я знову спакувала Лукаса в ерго, швиденько знайшла свої валізи, а хлопець-носильщик допоміг їх погрузити і вивезти в зону очікування, тому мені не довелось піднімати нічого важкого і я опинилася у моєму рідному Львові 🙂

Зараз ми від’їдаємось борщами, гуляємо по чистих і безпечних вулицях і відпочиваємо від африканський буднів. Повернемось з розповідями про Нігерію вже через місяць!

Львів’янка у Нігерії: перший похід на африканський базар

Ірина ПІЛАТ

Народилася в м. Новояворівськ, з студентських років жила у Львові, а цього року переїхала в м. Лагос, Нігерія. Маркетолог у декреті, віднедавна блогер, дружина новоспеченого лікаря з Нігерії Фемі і мама солодкого хлопчика Лукаса

 

Читайте новини та найцікавіші статті у Telegram Дивись.Інфо.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Загрузка...