Якими можуть бути українські вчителі майбутнього: досвід переможців «Global teacher Prize»

Він розповів про світовий досвід успішних вчителів, які змогли зробити освітній процес цікавим, інноваційним та більш інтерактивним для дітей. Тож, на основі вже реалізованих проектів він дав поради, засновані на унікальному досвіді переможців вчительської премії «Global teacher Prize».

Виклики: покоління digital native та зміна ролі вчителя

Ми часто обманюємо себе, що сучасні діти мають кліпове мислення, насправді воно є й у вчителів.  Гортаючи новинну стрічку Facebook, ми не читаємо усі новини наших друзів, а лише вибірково зупиняємось на фактах, що нас зачепили. Той самий процес відбувається і в дитини на уроці. Покоління digital native – це діти, які самі створюють контент для різних каналів. Вони очікують від сучасної освіти більшої самостійності, незалежності і меншої кількості авторитетів.

Вчитель сьогодні не ретранслятор, вчитель – коуч, тренер, фасилітатор. Якщо раніше вчитель лише давав готові відповіді на питання, то нині ця траєкторія змінилась. Сьогодні вчитель допомагає учням сформулювати власні питання, вчить їх правильно ставити, шукати на них відповіді та допомагає стати інноватором.

Комплексний підхід до організації освітнього простору

Цю пораду дає переможниця вчительської премії «Global teacher Prize» з Великобританії Андрія Зафіраку. Пані Андрія працює у школі з дуже мультикультурним середовищем, її учні розмовляють 130 мовами світу. Особливість цього вчителя полягає у тому, що вона змогла створити унікальні умови для кожної дитини різних національностей. Вчителька мала справжній мовний виклик – знайти підхід до кожної дитини і говорити до неї мовою, яку вона розуміє. Зараз пані Андрія говорить 35 мовами. Вона створює унікальний простір, де кожна дитина має можливість розкритись.

«Вчитель – не конкурент Google»

Навчальна програма та підхід до викладання постійно оновлюється. Якщо в центрі уваги вчителя лише знаннєвий компонент, до прикладу підготовка до ЗНО, ми втрачаємо шанс зробити дітей успішними. Сьогодні інформації дуже багато і вона доступна для всіх. Вчитель – не конкурент Google. Проте ці навички, що дає на уроках вчитель, можуть допомогти учневі у майбутньому.

Використання нових технологій допомагає організувати новий навчальний простір. Це допомагає заощадити час на уроці для особистісного спілкування із учнями. До прикладу, один з фіналістів премії австралійський вчитель Едді Вуу створив унікальну програму з поєднання STEM-технологій. Його учні створювали відеолекції і сьогодні їх канал має 6- тисяч підписників. Це вчитель, який не лише сам є інноватором, а й який дає можливість своїм учням стати інноваторами в межах свого курсу.

Ми мешканці не лише Львова, чи Києва, ми –  громадяни світу

Зараз в нас є можливість відчувати те, що ми є глобальними: ми мешканці не лише Львова, чи Києва, ми громадяни світу. Інтернет та соціальні мережі дають можливість спілкуватись з будь-яким з будь-якого куточку світу. Бельгійський вчитель, Квен Тіммерс передавши свій персональний комп’ютер до одного з регіонів Африки, навчав дітей за допомогою Skype-технологій. За декілька років ця ініціатива розрослась у глобальний проект із 20 000 студентами-волонтерами. Пан Квен запустив три міжнародних проекти, в яких взяли участь 250 шкіл із 66 країн. Після таких проектів, діти розуміють, що такі глобальні проблеми як, наприклад, кліматичні зміни, це також і проблема України, а діти з Канади чи США сприймають конфлікти на Сході як проблеми зокрема і їх країни. Нема відокремлення та розділення. Всі ми живемо в одному світі і нам слід навчитись взаємодіяти.

Співпраця та залучення однодумців

Таку пораду дає турецька вчителька Нуртен Аккуш. Пані Нуртен працюючи у регіоні з низькими соцільно-економічними та освітніми показниками створила садочок, до якого привернула увагу цілого регіону. Якщо вона починала ініціативу з власних коштів, то за декілька років до проекту долучилась ціла громада. Впродовж цього періоду рівень грамотності дітей з цього містечка зріс на 70%. Вчителька також залучала батьків до співпраці. Виявивши проблему низького рівня залучення татів у вихованні дітей, вона запустила проект "Тато, розкажи мені історію". Це залучило татів до освітнього процесу дітей її містечка і всієї країни в цілому.

Проектно-побудоване навчання

Дуже важливо допомагати дітям навчитись працювати у команді. До прикладу, норвезька вчителька Барбара Анна започаткувала у своїй школі проект «Година генія». Вчителька протягом однієї години щотижня давала завдання дітям, яке вони мали вирішити за допомогою Facebook та Twitter. Учні мали знайти в соціальних мережах спеціаліста з цього питання, попросити його допомоги і разом з ним знайти відповідь на це питання.

Читайте також: Гуманізуємо освіту – гуманізуємо суспільство, – організаторка фестивалю з педагогіки Валентина Матяшук (інтерв’ю)

Таким проектом вчителька навчила дітей співпрацювати у команді, будувати комунікацію навіть з незнайомими людьми. У іншому проекті пані Барбари «Всесвіт виготовлений з маленьких історій» вони склали базу людей з усього світу з унікальними історіями різних людей, які шукали самі діти.

Навчання на основі дослідження

Структура такого освітнього процесу полягає у тому, що дитина ставить питання, досліджує, створює, обговорює і обдумує. Використання цієї технологіє допомагає навчити дитину вчитись протягом усього життя. Дитина відчуває величезне задоволення від результатів навчання, тому що вона шукає відповіді на власні питання. Такий метод привчає дитину рефлексувати.

Навчити приймати правильні рішення та брати на себе відповідальність

Ця навичка досить важко дається для вчителів, адже ми звикли перекладати відповідальність на когось: «Винна навчальна програма, міністерство…» До прикладу, бразильський вчитель Дієго Мафуз Фаріа Ліма повністю переформовував освіту місцевості, де знаходиться його школа. В цій школі довгий час застосовувався метод покарання. Серед 100% дітей в цьому районі, школу відвідувало лише 20%. Вчитель будував навчально-виховний процес та спілкування із дітьми на основі довіри. За допомогою його підходу до школи повернулось 80% відсотків дітей. Він зумів переконати своїх колег і спільноту, що виховувати без покарань можна.

Навчити домовлятись

Одним з викликів, що стоїть перед сучасним вчителем – працювати в рамках свободи. Сьогодні дитина в рамках освітнього простору має таку саму свободу як вчитель. Проте дуже часто діти сприймають свободу як вседозволеність. Таке сприйняття свободи для дитини не може дати їй нічого корисного. Тому важливо навчити дітей такому слову як «договір».

Велика перевага договору полягає у тому, що його не можна розірвати у односторонньому порядку. У договорах завжди є дві сторони. Через спілкування з батьками, вчителями, вихователями, однолітками ми вчимо дитину домовлятись. Ця навичка дає дитині краще розуміння того, що є свобода: вона може або конкурувати, або дружити з навколишніми. Через дружбу її коло свободи не обмежується, а  навпаки розширюється.

Гуманний підхід

Гуманне ставлення до дитини має лежати в основі діяльності вчителя, оскільки це не можна замінити жодними технологіями чи освітніми трендами. Це те, що має бути в центрі спілкування не лише між вчителем та учнями, а й у стосунках із батьками, колегами. Освітнє середовище – це та мікромодель, яка формує у дитині певну поведінку. Якщо педагогічний колектив працює на засадах гуманної педагогіки, в таких школах нема булінгу, проблем з поведінкою дітей, агресивними викидами, що нині, на жаль, притаманні сучасному середовищу. Освітній процес не може бути однобоким, тобто лише навчальним, тут має застосуватись комплексний підхід –  навчання і виховання. Вчитель має робити виклики учням, мотивувати їх здобувати більшого, надихати створювати.

До слова, незабаром у Львові відбуватиметься фестиваль гуманної педагогіки. Це щорічний захід для вчителів, психологів, батьків та всіх охочих, хто цікавиться ідеями гуманного підходу до викладання та виховання дітей.

Ревіде ЗІЯТДІНОВА

Фото !Fest