Політичний підсумок тижня: красномовні меседжі свіжої соціології та інавгурація «не царя»

Інавгурація Путіна

Інавгурація Путіна стала подією тижня в Росії, коли президент вчетверте зайшов на посаду лідера РФ. Насправді дана інавгурація як процес виключно фетишистський, який віддає данину міфу влади, дуже сильно спирається на певні сигнали, ознаки, деталі, які мають великий вплив. Для прикладу, те, що під час інавгурації не піднявся російський прапор, має свій символізм і може зіграти злий жарт з Путіним, який, наприклад, може недобути свій термін. Це, звичайно, залежить від того, як читати даний сигнал.

Те, що це буде найважча для нього президентська каденція – однозначно. Він заходить на пост у найгіршій політичній формі за всю кар’єру. Туди ж додаються неочікувані протести у Вірменії. Олігархи всі під санкціями, Сирійська війна, яку він так і не може ні на що обміняти, Донбас, який він уже готовий віддати під президентські вибори в Україні, токсичний Крим, який він так і не зміг легалізувати – це в комплексі дає достатньо великі проблеми. Плюс, те, що злодієм номер один, який обмінює свою агресію на преференції, став не він. Навіть тут Кім Чен Ин обскакав Путіна і саме він став найбільш рукостисним диктатором, який готує велику угоду із Трампом. Хоча зрозуміло, що, втручаючись у вибори в Штатах, Путін інвестував у те, аби самому бути таким злодієм.

[dyvys_blockqoute text="Кім Чен Ин обскакав Путіна і саме він став найбільш рукопожатним диктатором, який готує велику угоду із Трампом" author=""]

До того ж, з напівпорожнім холодильником не так добре працює російський телевізор. Масові протести, у тому числі школярів, про це говорять. До слова, протести «Он нам нє царь» дійсно стали неприємною несподіванкою для Путіна, бо він думав, що зможе на приємних нотах повернутися у свій кабінет. Важливу роль зіграв ще вдало підібраний меседж опозиції, це власне те, про що він (Путін) і думає. Ілля Пономарьов озвучив ідею Путіна перейти до конституційної монархії під час цієї каденції, яка дійсно може розглядатися. А гасло «Он нам нє царь» якраз і руйнує цю ідею.

Також важливий момент, що молодь взагалі не підтримує Путіна як президента, дивиться на це як на архаїзм. Кремлівські проекти штучно створених блогерів їх не задовольняють і вони виходять на реальний, чи не вперше, політичний протест за роки існування РФ.

Ідеологічні свята

Травень класично вважається сезоном російських провокацій в Україні. Насправді, не тільки в Україні, адже сюди можна віднести і Францію, і Каталонію з Іспанією.

Але на Україну припадає пік російських провокацій, коли намагаються використати травневі свята – День солідарності трудящих і День Перемоги та День примирення. Тому для нашої країни було принциповим зробити все можливе, аби ці дні пройшли надзвичайно спокійно.

І саме те, що сьогодні Україна святкує не лише День Перемоги (який класично святкують у країнах-переможцях у Другій світовій війні, країнах, які подолали фашизм та нацизм), а й приєдналася до європейського вшанування, до Дня примирення, дає нашій країні змогу розширити політичну аудиторію, аби не було конфронтацій. Тобто це намагання задовольнити всі активні верстви суспільства. І це принципово з метою уникнення провокацій чи вуличних акцій. В той же час це демонструє світоглядно, що Україна дуже плюралістична і демократична країна, яка намагається нічого не забороняти як мінімум з точки зору ідеології.

[dyvys_blockqoute text="Україна вибрала європейський вектор розвитку й він не сумісний із заявами, які лунають у Москві. Але це не означає, що у 40-х роках українці не воювали проти фашизму" author=""]

Дуже важливо не відмовлятися від свого історичного минулого, бо закиди Путіна, мовляв, Україна не брала участі в перемозі – не правда. Сьогодні наша країна вибрала суто європейський вектор розвитку й він не сумісний із заявами, які лунають у Москві. Але це не означає, що у 40-х роках українці не воювали проти фашизму, проти нацизму. Намагання переписати історію Кремлем - неприпустимі. Адже українці понесли мільйонні жертви, брали участь у цих перемогах і історично заслуговують на пошану в ті дні, коли говориться про перемогу і коли говориться про примирення.

Тому позиція Росії егоїстична і, я би сказав, ворожа. Україні варто ставитись до цього не просто з емоціями, а інвестувати в літературу, історичні напрацювання, в публікацію книг, конференції та утверджувати своє місце в історії, бо якщо ми будемо пасивними, наше місце буде нівельовано.

Свіжа соціологія

Остання президентська соціологія продемонструвала, що в українській політиці твориться повний хаос, коли співаки, актори перемагають класичних політиків у другому турі. І єдиний, хто їх перемагає - це військовий, який в час війни не був присутній на фронті та людина, яка крім себе-єдиного у своїй команді за десять років нікого не показала.

[dyvys_blockqoute text="Соціологія демонструє основний меседж: суспільство втомилося від тих обличь, які сьогодні пропонують політики" author=""]

Соціологія демонструє основний меседж: суспільство втомилося від тих обличь, які сьогодні пропонують політики. Ті національні політичні еліти, які хочу пропхати себе у другий тур на фоні некласичних політиків, насправді можуть програти. Бо запит у населення є на зміну обличь, але не зміну на клоунів, а зміну на реальних політиків, які робитимуть результат. І те, що 60% населення не визначилося, говорить про суб’єктивність і відносність тієї соціології, яку вони публікують.

Тому робити сьогодні заяви про те, хто перемагає або в кого найвищі рейтинги, ще зарано. Але стежити за цим потрібно, бо ми спостерігатимемо велику кількість маніпуляцій. Тренд останніх років про те, що населення готове голосувати за тих, хто має лідерські позиції, зберігається. Тому соціологія може стати однією із головних політтехнологій даної виборчої президентської кампанії.

Субсидії

Субсидії стали надзвичайно важливим питанням у розрізі останнього тижня, коли пролунали заяви про те, що частина із тих, хто їх отримує, може перестати їх отримувати а то й, більше того, - повернути.

[dyvys_blockqoute text="Тренд останніх років про те, що населення готове голосувати за тих, хто має лідерські позиції, зберігається. Соціологія може стати однією із головних політтехнологій президентської кампанії" author=""]

Це підняло певну хвилю серед деяких верств населення, особливо тих, чий достаток не такий високий, як їм чи країні того хотілося би. В той же час питання, яке піднімає уряд, достатньо правильне – чи мають право мільйон українців отримувати субсидії.

А особливо мова йде про тих, чиї доходи вищі за базовий рівень тих, хто може подаватися на ці субсидії. Наприклад, депутати ВР, які дуже часто оформлюють свою нерухомість на родичів, мають велетенські будинки, квартири і в той же час отримують субсидії. Або бізнес, який теж може мати великі сірі доходи і в той же час вважає за потрібне (і не вбачає в цьому нічого дивного) теж податися на субсидії та їх отримувати. Тому питання таргетингу й пошуку тих, хто не повинен отримувати субсидій – це правильно, адже мова йде про наш бюджет і ми повинні його контролювати та доводити до ідеалу ту систему, яка сьогодні працює.

Крим і Донбас

Останній тиждень ознаменувався кількома заявами про те, що результати виборів в Криму не відповідають опублікованим результатам. Мовляв, явка й голоси не були на рівні 70%, а і явка, і голоси за Путіна були на рівні 40%.

Другим інсайдом з Росії було те, що зараз РФ вивчає можливість повернення територій Донбасу під контроль України. Приєднання цих територій назад до України вивчається з метою подивитися, як це вплине на електоральний розподіл серед кандидатів, які підтримуються Кремлем. Якщо буде визначено, що один із кандидатів може стати Президентом України, то Кремль може прийняти рішення про виведення своїх військ та швидку інтеграцію цих територій назад у склад України. Цьому є єдина мета – очолити Україну, аби потім поглинути не лише окремі райони, а всю країну.

[dyvys_blockqoute text="РФ вивчає можливість повернення територій Донбасу під контроль України. Приєднання цих територій назад вивчається з метою подивитися, як це вплине на електоральний розподіл серед кандидатів, які підтримуються Кремлем" author=""]

Це не повинно стати меседжем по відлякуванню українців від повернення власних територій! Ці райони треба повертати, бо там в полоні наші співвітчизники, наші громадяни, й ми зобов’язані їх повернути. Але для того, аби це не стало політичною маніпуляцією, треба розглянути кілька чинників.

Наприклад, спершу провести деокупацію, аби цими територіями займалися не новообрані депутати місцевих рад чи ті, хто буде балотуватися до ВР, а військові адміністрації. Тому що та кількість пропаганди, яка була залита в голови нашим співгромадянам - шалена. Там можна говорити навіть про стокгольмський синдром, про багато різних ефектів, які вплинули на їхнє світосприйняття та майбутнє політичне волевиявлення.

Зустріч Порошенка з Меркель та Макроном

Перед інавгурацією президента Путіна позиція президента Франції Макрона могла багато кого здивувати, бо вона здавалася лояльною. Проте, якщо подивитися, які ЗМІ її розповсюджували, стає зрозуміло, що багато в чому ця позиція була вирвана з контексту. Максимум, що сказав Макрон – це те, що кількість російської пропаганди зменшилася. Російські ЗМІ не впустили можливість розкрутити потрібну для них інформацію.

Зустріч українського президента з основними лідерами ЄС – президентом Франції Еммануелем Макроном та канцлером Німеччини Ангелою Меркель – надзвичайно важливі, тому що відбулися напередодні зустрічі Путіна саме з цими лідерами.

[dyvys_blockqoute text="Стратегічне звірення годинників на зустрічі Порошенко-Меркель-Макрон дуже важливе для того, аби вони розуміли українську позицію й розуміли, що конкретно відбувається на Донбасі" author=""]

Стратегічне звірення годинників дуже важливе для того, аби вони розуміли українську позицію й розуміли, що конкретно відбувається на Донбасі. Знаючи те, як Росія любить перекручувати факти, їм може здатися викривлена картинка, яка може вплинути на переговорний процес у Нормандському форматі.

Тому дана зустріч була важлива, але варто враховувати, що вона не була у тому Нормандському форматі, до якого ми звикли, тож після неї не підписували жодних домовленостей чи меморандумів. Через це вона ще більше повинна вважатися політико-дипломатичною, бо не призведе до швидкого виконання тих чи інших дій, а скоріше дасть напрям нашої співпраці з ЄС і, зрозуміло, нашої позиції в переговорах цих країн із Росією.

Микола ДАВИДЮК,

Ph.D, політолог, директор аналітичного центру «Політика», менеджер виборчих та PR кампаній.  Сертифікований спостерігач за виборами від ОБСЄ, працював на виборчих кампаніях в Грузії – 2013, Іспанії (Каталонія) – 2015 та Киргизстані – 2017. Політичний експерт на українських та міжнародних інформаційних ТБ каналах і радіо (ICTV, EURONEWS, 112, ПРЯМИЙ, ESPRESO, NEWSONE, ГРОМАДСЬКЕ РАДІО, 5 КАНАЛ, КИЇВ ТВ, 1+1, ZIK, 24 ТА ІН.). Автор книги: “ЯК ПРАЦЮЄ ПУТІНСЬКА ПРОПАГАНДА” та засновник Форуму Нових політичних лідерів. В 2017, пройшов курс emerging leaders в Harvard Kennedy School.

Ілюстрація: Ігор ДАНИЛИХА