Сьогодні весь світ захоплений українською вишиванкою, - мистецтвознавець

Чим насправді для українців є вишиванка та що означають візерунки на одязі, журналістам Дивись.info розповіла мистецтвознавець Оксана Король.

фото:
Оксана Король, мережа Facebook

«Пригадую, як десь у 2002 році дозволила собі вийти на сцену Львівської філармонії вести вечір симфонічної музики у делікатно вишитій вишневим блузці та класичній спідниці. В концерті виконувалася музика українських композиторів, тому я вважала такий одяг доречним, хоча за неписаними правилами я б мала бути у строгій академічній сукні.

На мене тоді глянули дехто з подивом, хто зацікавлено, але диригент відмітив, що костюм мій доволі витриманий для високої та вимогливої львівської сцени і добре вписався до концерту. Втішена, з цього часу намагалася вбирати вишиванку при найменшій можливості, популяризувати її, бо для мене це ставало не тільки потребою гарно виглядати, але й непрямо засвідчувати про свою громадянську позицію», - розповідає пані Оксана.

За її словами, з давніх-давен вишита сорочка для українки була візитною карткою, своєрідним паспортом, адже за узором, способом шиття, кроєм можна було розрізнити не тільки з якого краю дівчина чи жінка, але й з якого села. Чи вона заміжня, чи ще дівує, чи сирота, а чи багацького роду.

«Вражала і раціональність вишивання. Наприклад, сорочка до свята була густо зашита по всіх рукавах та пазухах, сорочка на щодень – мала невеликі смужки нижче плеча та зарукавки, а на комірці, там, де мала лягати дівоча коса, залишали незашите місце, адже і так буде прикриватися та нищитися волоссям. Оздоблені брижами – зборками - рукави  та горловина надавали виробові вишуканого вигляду, навіть якщо ця сороча призначалася до буднів. Вражає те, з якою любов’ю виготовлялися ці сорочечки, - від засіву льону чи конопель аж до витканого та вибіленого, розкроєного полотна. І все це вручну, голкою й ниткою, без жодних швейних машин. А шви настільки рівненькі, стібки акуратні та одинакові і при всьому міцні, що навіть через сто років сорочка могла витертися десь в інших місцях, але шви не розходилися ніколи», - зазначає мистецтвознавець.

Оксана Король зауважує: велике значення мали і вишивані візерунки чи символи. Походження їхня сягає тисяч років, а тому в кожному хрестику передається не тільки краса, але й зашита генна пам’ять українскього роду до безлічі поколінь.

«Вишиванка слугувала не тільки одягом, але найперше оберегом, і в симоліку вишиття вкладалося дуже багато енергії.  Знаки-символи – це дерево життя, калина, поєднання дубового листя і цвіту чи грон калини, маки, лілеї, ружі чи хміль, - усе несло своє енерго-інформаційне навантаження і виконувало функцію захисту», - зазначає Оксана Король.

А от останнім часом все більше з’являється машинно вишитих сорочок з маковим цвітом. Відомо, що маком обсівали господарку від всяких бід, а також брали до вишивки цю квітку в знак пам’яті. І мабуть не випадково саме тепер маємо стільки того сумного цвіту.

«Хоча у геометричних узорах теж є свої «письмена», -зірки, безконечники, ромби і т.п. – вже не тільки охороняли людину, але й розповідали історію створення світу. Відомо, що моду на вишиту сорочку з піджаком в Галичині ввів саме Іван Франко. Мабуть, відчуваючи цю потужну силу, сьогодні весь світ захоплений українською вишиванкою. Зустрічаємо її в колекціях не лише українських дизайнерів, але й Гальяно, Валентіно, Гучі, Жана-Поля Готьє, Прабала Гурунга та Гарет П’ю і багатьох інших. І це не випадковість, а закономірність, це те, що вже давно мало відбутися у світовій спільноті, - а саме визнання на всіх рівнях України як держави з глибинними духовними надбаннями, високим інтелектуальним потенціалом та одним з найкращих в світі за людськими якостями народом. Народом, котрий з правіку сконцентрований на сотворенні, любові та прогресі, на захисті своїх національних і сімейних цінностей, воістину Богом обраним народом», - підсумовує мистецтвознавець.

Олег ГАЛІВ