дивись.info

Welcome to Europe: яким був перший рік безвізу з ЄС

Welcome to Europe: яким був перший рік безвізу з ЄС

За рік з початку введення безвізового режиму, тобто з 11 червня 2017 року по 11 червня 2018 року, до країн Європейського Союзу поїхали майже 20,3 мільйона громадян, з яких майже 4,8 мільйона осіб за біометричними паспортами та понад 555 тисяч громадян України скористалися всіма перевагами безвізу. Такі дані сьогодні оприлюднили у Державній прикордонній службі України.

Як безвіз позначився на українцях та Україні, чи вплинув він на міжнародну політику і безвіз – це зрада чи перемога, ІА Дивись.info розпитала в експертів, науковців, журналістів та мандрівників.

Іван Кульчицький, президент ГО «Агенція Європейських Інновацій»:

Загалом вплив безвізу позитивний, оскільки спростилися процедури в’їзду і значно більша кількість українців можуть їхати в країни Шенгену на відпочинок та по різних справах (наука, освіта, бізнес тощо). І українці перестали витрачати час та кошти на оформлення віз, серед яких тільки частина була довготерміновими. Частково можна говорити, що безвіз сприяв трудовій міграції, але це не стало провідним трендом.

Валентина Лебедєва, кандидат економічних наук, професор Національної металургійної академії України:

В результаті введення безвізу еміграційні процеси в напрямку ЄС стали більш інтенсивними. Незважаючи на те, що безвіз не поширюється на робочі візи, деякі країни ЄС (особливо Польща) законодавчо спростили легалізацію роботи в них українських громадян. Значно збільшилася кількість студентів з України, які навчаються в країнах ЄС. Це палиця з двома кінцями: з одного боку, розширюються можливості для молоді здобути вищу освіту, а з іншого боку, виїзд талановитої молоді з країни обернеться в перспективі втратами в її інтелектуальний потенціал.

Безвіз розглядається як досягнення міжнародної політики України, але надії він в повній мірі не виправдав.

Звичайно, зараз не треба оплачувати візи і подавати документи в посольство і консульства країн ЄС, але виїзд з України в країни ЄС, як і раніше, досить ускладнений різними фінансовими та організаційними вимогами і не став таким простим, як між країнами ЄС. Крім цього, зниження реальних доходів населення, насамперед через тарифну політику в сфері житлово-комунального господарства, унеможливило використання безвізу для туризму і відпочинку щодо значної частини громадян України.

Тепер легко можна зустріти студентів, які на вихідні просто так їздили у Краків

Ігор Лубківський, ГО «Асоціація психологів України «Разом заради майбутнього», Тернопіль

Не знаю, як по всій Україні, але на її заході це відчувається точно. По-перше, стало легше їздити просто так, на екскурсію, на кілька днів. Наприклад, повертаючись зі Львова в Тернопіль поїздом, тепер легко можна зустріти студентів, які на вихідні просто так їздили у Краків. По-друге, безперечно це позначилося на ринку праці. Слідом за безвізом, низка країн Євросоюзу (Польща, Словаччина, Чехія), ввели спрощення і при прийомі на роботу. Наприклад, раніше, щоб отримати польську робочу візу, треба було заздалегідь подавати в консульство відповідні документи, зараз же дозволили оформляти такий дозвіл на легальне працевлаштування роботодавцям безпосередньо в самій Польщі, просто на підставі біометричних паспортів найнятих ними працівників. Відповідно, людям стало легше їздити на заробітки туди-сюди, і це тут же позначилося на ринку праці. Скажімо, водіям в Тернополі деякі приватні фірми вже по 20 тисяч гривень платять, бо втримати їх тепер на роботі вже не так легко, адже та ж Польща приймає професійних водіїв на роботу практично без обмежень.

Європа – це просто

Алла Бойко, доктор філологічних наук, професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка:      

Моя родина повірила в безвізовий режим із країнами ЄС відразу ж, і тому подали документи на оформлення паспортів ще у лютому 2017 року. У квітні з радістю отримали новенькі біометричні паспорти. А потім усе почалось – черги, нервування, дуже додаткові гроші, але то вже було для інших! Члени моєї сім’ї – четверо дорослих людей – скористались безвіком 23 рази у сукупності. А це яка економія, адже віза у середньому коштує 35 євро, тож краще їх витратити на щось більш цікаве, ніж віддавати чиновникам.

Переваги біометричних паспортів однозначні, і краще оформити собі паспорт та подивитись світ, аніж слухати примітивні «проповіді»

Думаю, що всі, хто оформив біометричний паспорт, уже відчули на собі переваги: не треба збирати документи для візи, витрачати час на черги у консульствах, звертатись до інформаційно-консультативних центрів, які витягають із кишені не одну  тисячу гривень, не треба платити чималі суми за візу, і ще й не зрозуміло чи отримаєш ту візу. На кордонах теж ніяких проблем – показав паспорт, перевірили по комп’ютеру – і все, welcome to Europe або ще кудись. Єдине – якщо їдете автобусом або особистим авто, то на кордонах, особливо в вихідні дні, величезні черги. То наші «бідні зубожілі» співвітчизники прагнуть помилуватись європейськими палацами і замками, посидіти в чеських або німецьких пивних і французьких ресторанах, полежати на болгарським пляжах і привезти додому величезні валізи якісного модного одягу, взуття і смаколиків із різних міст і містечок ЄС.

Переваги біометричних паспортів однозначні, і краще оформити собі паспорт та подивитись світ, аніж слухати примітивні «проповіді», збирати чутки про негативи з європейського життя і боятись ступити крок на землі Європейського Союзу.

Олександра Ступаковська, блогерка, журналістка:

Після впровадження безвізу я встигла уже тричі з’їздити у Європу.

Хто хоча би раз проїжджав польський кордон за рік-два до безвізу, знає, які там допити влаштовували українцям. Особисто я прилітала в Гданськ за місяць до впровадження безвізового режиму і наш літак проходив кордон приблизно двох годин. Прикордонники переглядали кожен документ, чіплялася мало не до пунктуації у підтверджувальних папірцях.

Коли ж я на початку весни їхала через Польщу потягом, то дуже переживала. Я рухалася в Іспанію на 7 тижнів. Мала документальне пояснення своєї поїздки лише на 1 місяць (їздила вивчати мову), а наступні 3 тижні у мене були доволі вільними, я просто збиралася подорожувати. У мене були лише квитки на літак для пересування різними містами Іспанії. Однак прикордонники мені не поставили жодного запитання! Взяли паспорт, штампонули його і пішли далі.

Такий підхід, як на мене, теж не дуже правильний. Адже знаючи своїх співвітчизників я впевнена, що багато із них скористувалися такими розкладами не по совісті. Втім, думаю, що такі “послаблення” на кордоні були лише перший час. Адже буквально минулого тижня повернулася із Копенгагену і коли ми перетинали данський кордон, то нас уже розпитували (хоча особисто у мене і не просили ніяких документів) про мету, де будемо жити, коли додому тощо.

Станом на останні два роки за кордоном здобували освіту понад 60 тисяч українців

Безвіз: плюси та мінуси

Олена Дроздова, директор Адвокатського бюро «Дроздова та партнери»:

– Як безвіз позначився на Україні та українцях?

– Однозначно відповісти на запитання, як безвіз позначився на Україні та українцях, важко, практично неможливо, оскільки воно надто багатоаспектне та суперечливе. Робити якісь висновки допустимо, лише проаналізувавши різні сторони. Так, наприклад, усунення візового режиму, безперечно, розширило можливості для подорожей, які різняться перш за все своєю метою. Зокрема, українці отримали змогу безперешкодно виїжджати за кордон для ведення бізнесу, для відпочинку та для здобуття освіти. Так, наприклад, за даними сайту Освіта.юа, станом на останні два роки за кордоном здобували освіту понад 60 тисяч українців, тобто порівняно з попередніми роками спостерігається приріст на 29%, при чому більшість здобувають навчання в університетах Польщі.

Цікавою також є статистика щодо того, скільки українців виїхали до країн ЄС на роботу, та які це потягнуло наслідки для нашої держави. За слова міністра соціальної політики України Андрія Реви, у грудні 2017 року кількість узятих на облік безробітних знизилася до 309 тисяч осіб. Однією з основних причин такого спадання рівня безробіття став саме безвізовий режим, який хоч і не дав можливості офіційно виїжджати для роботи, але значно посприяв налагодженню трудових відносин, оскільки дав змогу виїжджати на співбесіди та вирішення питання щодо подальшого оформлення документів для влаштування за межами України. Це, натомість, має наслідком зменшення конкурсу на одне вакантне робоче місце, а тому у вітчизняних роботодавців виникає необхідність підвищувати рівень заробітної плати, щоб зацікавлювати найбільш кваліфікованих фахівців.

Українцями на території Європейського Союзу протягом 2017 року було знято в іноземних банкоматах готівки на суму понад 3 млрд доларів

Що стосується переваг безвізу для України та українців в аспекті подорожей із культурною, пізнавальною та рекреаційною метою, то можна зазначити, що вже за перший тиждень із дня отримання безвізу, українці перетнули кордон понад 8 тисяч разів, скориставшись наданою можливістю побачити Європу. Крім того, збільшилася і кількість відповідних візитів із-за кордону в Україну, у тому числі й візитів наукових делегацій, конференції, різноманітних виставок тощо.

Однак, як і завжди й в усьому, є мінус – це великі черги охочих отримати біометричні паспорти, необхідні для виїзду за кордон, вимоги щодо наявності зворотного квитка та підтвердженого бронювання готелю. Це свідчить про залишок певної недовіри з боку європейської спільноти, яка все ж час від часу висловлює свої побоювання щодо різкого та небажаного значного напливу українських мігрантів у пошуках кращого європейського життя. До того ж, через вищеназвані причини змога скористатися безвізом відкрита перш за все для тих українців, які мають достатньо коштів.

До недоліків, які спіткали Україну через скасування візового режиму з ЄС, можна також віднести й те, що українцями на території Європейського Союзу протягом 2017 року було знято в іноземних банкоматах готівки на суму понад 3 млрд доларів, тоді як іноземці в Україні зняли лише грошових коштів на суму 550 млн доларів, що позначилося на валютному ринку України негативно.

– Чи вплинув безвіз на міжнародну політику?

– Надання безвізового режиму Україні – справжній виклик для держави та її громадян, оскільки перевіряється відповідальне ставлення до виконання взятих на себе зобов’язань та порядність щодо користування наданою можливістю другими. Так, безвіз, звісно, Україна отримала, але він не безумовний, зокрема його буде призупинено у випадку істотного й різкого зростання кількості громадян, яким відмовлено у в’їзді; зростання кількості громадян цієї країни, які перебувають на території країн-членів ЄС без відповідних документів і дозволів; зростання кількості прохань про притулок від громадян цієї країни; послаблення співпраці у сфері реадмісії; значного побільшання відмов від реадмісії своїх громадян; істотного зростання ризиків для державної політики або внутрішньої безпеки країн-членів. Це свідчить про перестрахування країнами ЄС щодо потенційних ризиків від різкого зростання кількості українців.

«Чим більший прогрес ми демонструємо на шляху реформ, тим більше аргументів у мене і в українського народу з’являється для того, щоби надати Україні й перспективу членства в ЄС, бо Україна – це європейська держава», – заявив президент України. Із цього приводу можна пригадати, що однією з умов надання безвізу нашій державі було проведення ряду внутрішніх реформ, у тому числі щодо створення нових організацій антикорупційної спрямованості (САП, НАБУ, НАЗК), посилення та модернізація органів міграційної та прикордонної служб, які для забезпечення ефективної діяльності та постійного проведення моніторингу отримали доступ до міжнародних інформаційних баз даних. Отже, це свідчить про те, що Україна спроможна виконувати поставлені перед нею завдання та поступово наближатися до того рівня політичного розвитку, який притаманний державам-членам ЄС.

Не обійшлося без змін унаслідок введення безвізу в Україні і для інших держав-членів ЄС, особливо тих, із якими наша країна й до того підтримувала доброзичливі політичні та економічні стосунки. Наприклад, польські аналітики відзначили наступні наслідки введення безвізу для України: негативний вплив на польську економіку та ринок праці, у зв’язку з тим, що трудові мігранти з Польщі переорієнтуються на більш розвинуті європейські країни (так, наприклад, за даними Мінсоцполітики, після скасування віз більшість українців вирушили на пошуки кращої долі не до звичної Польщі, а до Данії); лібералізація візового режиму може посприяти розвантаженню роботи польських консульств в Україні, які щороку видають рекордні кількості віз громадянам України; збільшення мобільності та контактів за усіма напрямками: туризм, родинні зв’язки, бізнес, наукове співробітництво, міжкультурний діалог.

Однак невирішеним, навіть незважаючи на отримання омріяного безвізу, залишається питання повернення Україні окупованих територій, і, як зазначає український дипломат Богдан Яременко, безвіз нічим не загрожує Україні: «Це суцільні вигоди. Але статус окупованих територій, ніяк не вирішується такими приємними речами, як отримання безвізового режиму з ЄС. Безвіз – не механізм вирішення питання повернення територій. А потік людей з окупованих територій в ЄС навряд чи сильно зможе вплинути на думку європейців щодо України. Це надумані страхи. Тим більше, що люди, що там проживають, як лояльні до України, так і ні, мають специфіку – не підкреслюють своє походження, оскільки це може призвести до проблем або з Україною, або з Росією».

Отже, отримання Україною безвізу – перш за все серйозний виклик для нас самих, який вимагає належної обережності та уважності від держави, оскільки не лише створює потужні можливості для розвитку потенціалу держави та її населення, але й створює наслідки (як позитивні так і негативні) для інших членів європейської спільноти, а винною у випадку невдоволення ними буде саме Україна. Крім того, не можна розглядати безвіз як універсальну панацею, оскільки деякі політичні питання він зовсім не вирішує.

– Чи виправдав безвіз сподівання, чи навпаки, побоювання українців?

– Результат отримання безвізового режиму визначається тим, хто і чого від нього очікував. Безперечно, мрії студентства щодо навчання у європейських вишах здійснилася, а втрата улюбленого відпочивальниками Криму стала маловідчутною, коли на горизонті з’явилися узбережжя Іспанії, Італії та Франції. Простіше кажучи, індустрія туроператорів процвітає, до України повертаються найпопулярніші авіакомпанії, кількість лоукостових рейсів зростає, і відтепер можна самостійно запросто влаштувати собі європейський вікенд, головне – аби на це стало коштів. Можливо, хтось очікував, що безвіз дозволить Україні остаточно відвернутися від Росії, але наразі принаймні в політичному, економічному та географічному аспекті це неможливо.

Не справдилося передбачення щодо значного відпливу умів, оскільки умови безвізу не передбачають трудової візи. Однак ризик того, що найбільш кваліфіковані та здібні українці вирушатимуть і залишатимуться у ЄС є. Так, наприклад, за результатами соціологічного опитування студентів НУ «Львівська політехніка», вражаюча більшість із них не пов’язують своє майбутнє життя і роботу з Україною і прагнуть знайти спосіб «зачепитися» у ЄС. За даними іншого дослідження, із 5 осіб, яким вдалося виїхати за кордон на роботу, лише двоє розглядають варіант повернення додому. Також виникла зовсім інша проблема – повернувшись із європейського заробітку, люди просто не мають змоги ефективно вкласти зароблений капітал, оскільки малий та середній бізнес в Україні досі, на жаль, не процвітає через несприятливі для функціонування умови.

Так само можна сказати і про відкриті простори міжнародної співпраці у найрізноманітніших сферах – перспектив багато, однак увесь фінансовий тягар лягає на плечі громадян.

До того ж, ближче познайомившись із Європою, українці дійшли усвідомлення, наскільки різні менталітети, цінності та погляди на них (узяти, приміром, хоча б ставлення до правд-парадів та ЛГБТ- суспільства в цілому), проте так чи інакше спостерігається проникнення європейських поглядів до свідомості українця.

Щодо початку реформування органів влади та реалізації програми подолання корупції – поки що рано робити висновки, оскільки лише триває етап формування відповідних органів і налагодження їх роботи, а вже наявні певні суперечності щодо процедури підбору кадрів та призначення на посади.

Безвіз в Україні протримався лише рік поки що, і наразі жодних як позитивних так і вкрай негативних зрушень, окрім розвитку та популяризації європейської культури завдяки туризму, не спостерігається.

Безіз: погляд з іншого боку кордону

Ігор Ісаєв, журналіст, Польща:

Якщо говорити про те, наскільки зріс рух через кордон після запровадження безвізу, то у принципі, статистика особливо не змінилися у порівнянні із попередніми періодами – десь менше ніж на 10%. Збільшенні відбулося не стільки за рахунок безвізу, а за рахунок того, що він рух через кордон постійно зростав. Рік тому на кордоні, в Медиці, де я був з групою журналістів, нам показували, як відбувається запровадження безвізового руху. Практично усі, хто перетинав кордон казали, що досі в них були візи. Для них це просто певне полегшення. Тобто не було жодної людини, яка б їхала уперше. Це свідчить про те, що безвіз – це не стільки статистика, скільки символізм. Змінилося те, що не розширилися групи українців, які подорожували до Європи, а тим, хто це і так робив, подорожувати стало легше.

Я, до речі, ніколи не бачив польських прикордонників такими щасливими

Про безвіз дуже багато говорили і писали. У день запровадження безвізу га кордоні були польські журналісти, німецькі, швейцарські, французькі. Це засвідчило про велике зацікавлення Україною. У мене склалася суб’єктивна думка, що люди, які про це писали і говорили, дуже раділи. Я, до речі, ніколи не бачив польських прикордонників такими щасливими. Може, тоді відібрали спеціальних людей, які б гарно світили обличчями. Але вони, насправді, були щасливими. Для них це теж було свято, що у їхньому випадку досить рідко трапляється. Про Україну у зв’язку із запровадженням безвізу почали багато писати, до того ж позитивно. Негатив лунав хіба від медіа на кшталт Russia Today і їхніх сателітів. У Європі безвіз сприймається як зближення наших народів. Навіть польські націоналістині ресурси, які пишуть багато капостей про українських мігрантів, тему безвізу не розігрували.

– Чого більше у безвізі – оптимізму чи песимізму?

– Коли я вчився в університеті, то товаришував із сербкою. 2008 році у Сербії так само відмінили візи до ЄС. Ті історії, яка вона розповідала тоді мені, є цілковитим віддзеркаленням українських. Одні говорили, що ніхто нікуди не поїде, бо в людей нема грошей. Або що хто хотів, той вже поїхав. Або  всі покинуть країну тощо. А оптимісти говорили про можливість поїхати на філіжанку кави у Відні. Десь через рік я поїхав на Балкани. І побачив картину – ну є безвіз і є. Тобто через рік люди сприймали це як належність. Глобальні речі приходять швидко, але до них так само швидко звикають. Схожа ситуація була зі вступом Польщі у Шенген 2007-го. Люди просто танцювали на кордоні з Німеччиною, Чехією… Через кілька місяців це вже сприймалося як належне. Їдеш до Німеччини, а на кордоні нема навіть прикордонного пункту – лише табличка. Тобто оптимізм був надто оптимістичним, а песимізм – надто песимістичним.

Безвіз у фактах і цифрах

Олександр Вербицький, Політичний консалтинг:

Введення безвізового режиму не стало несподіваним подією, тим більше сюрпризом. Обіцяного, як кажуть. три роки чекали.

Ажіотаж при отриманні біометричних паспортів був викликаний вісьмома основними факторами:

  1. Спрощення малої прикордонної торгівлі в суміжних з ЄС областях (Волинська, Львівська, Закарпатська, Чернівецька області).
  2. Спрощення виїзду в ЄС відрядженим, на навчання, туристам (в т.ч. тим, хто виїжджав для придбання автотранспорту).
  3. Заміна закордонних паспортів у зв’язку із закінченням терміну дії закордонного паспорта (природна причина).
  4. Що б паспорт просто був, оскільки пізніше послуга з його видачі може подорожчати (як це у нас практикується).
  5. Що б видалити стару історію перетину кордонів (в разі, якщо були якісь дрібні порушення або небажані маршрути).
  6. У разі зміни статусу (зміна прізвища).
  7. Відвідання країн ЄС з метою пошуку місця роботи (переговори з метою підписання контракту)
  8. Інше.

Далеко не кожен готовий все залишити і переїхати в сусідню країну, залишивши родину, свій дім і батьків

Як бачимо, основна причина – прикордонна торгівля. З понад 400 тисяч наших співгромадян перетинають кордон з ЄС (за різними даними від 400 до 550 тисяч українців) більшість – це ті, хто відвідують: Румунію – 135 тис.; Польщу – 118 тис.; Угорщину – 67 тис.;  Словаччину – 37 тис.

Впливу безвізового режиму з Україною як такого на міжнародну політику немає. Надання безвізу – це повернення боргів Україні за її рух у бік ЄС. У самому безвізі є свої плюси і мінуси. Плюси полягають в моральному аспекті – ми начебто стали ближче до ЄС, хоча далеко не кожен може собі дозволити, перш за все фінансово, повноцінно відвідати Євросоюз як турист. Мінуси полягають в тому, що наші інтелектуальні ресурси отримали можливість без затримок виїжджати в Європу на роботу або для її пошуку і укладення контракту. Особисто для них це безсумнівний плюс і за них потрібно радіти, але для країни це величезний мінус в середньостроковій перспективі.

Так, багато хто говорив про те, що як тільки з’явиться безвіз – всі виїдуть з країни. Такого не сталося і не станеться, і ось з якої причини – далеко не кожен готовий все залишити і переїхати в сусідню країну, залишивши родину, свій дім і батьків. Більш того, через деякий час ті, хто сьогодні працює за кордоном і не залишився там на ПМП – почнуть повертатися назад. Чому? Відбувається старіння, накопичується втома, і потрібно замислюватися де отримувати пенсію – в якій країні. Це один з факторів. Другий – Україна отримає від ЄС (при настанні політичної стабільності) пакет фінансової допомоги і їй будуть потрібні кваліфіковані фахівці європейського рівня. І ось якраз в цей момент з ЄС почнуть повертатися додому ті, хто виїхали туди на заробітки до 2014-2018 р.р.

Сергій Биков, Інститут публічної політики та консалтингу «ІНПОЛІТ»:

Надання безвізового режиму Україні країнами Шенгенської угоди позначилося як на Україні, так і на ЄС.

Переважна більшість українців, які подорожують до ЄС, є тимчасовими трудовими мігрантами, котрі зайняті на сезонних роботах чи неофіційно працюють до 180 днів у країнах ЄС. Тобто українці не оформлюють набагато більше робочих віз, а користуються безвізовим режимом.

Проблема лишень у тому, що низький рівень доходів Українців робить країни ЄС такими ж недосяжними, якими вони були і до введення безвізового режиму

Статистика НБУ підтверджує це якнайяскравіше: 2015 року за офіційними та неофіційними каналами приватні грошові перекази з Польщі становили 1,32 млрд доларів (19,1% з-поміж інших країн). За рівнем надходження приватних грошових переказів Польща посідала друге місце після Росії. З Росії у 2015 році надійшов 1,8 млрд доларів приватних грошових переказів. Загалом з країн ЄС до України було направлено 3,39 млрд доларів, що становило 48,8% від усіх країн світу.

За результатами 2017 року ситуація змінилась кардинально: з однієї тільки Польщі до України надійшло 3,12 млрд доларів, в результаті чого Польща посіла перше місце у рейтингу країн – джерел приватних грошових переказів до України. А загальний об’єм приватних грошових переказів з країн ЄС зріс до 5,7 млрд доларів, що становило вже не 48,8%, а 61,4% від загального обсягу з усіх країн світу. Росія ж зменшила обсяги переказів в Україну до 1,3 млрд доларів.

Зрештою, надання безвізу для України дозволило вирівняти ситуацію на ринку низькокваліфікованої праці у Польщі. Поляки більш охоче працевлаштують українців, котрі претендують на значно меншу зарплатню аніж поляки. Тим паче, що велика кількість поляків залишила країну та виїхала до Німеччини, Франції та Великобританії за тією ж причиною, чому українці полишають батьківщину – більші доходи.

На минулорічному Економічному форумі у Криниці-Здруй (Польща) було присвячено окрему панельну дискусію щодо того, як вплинув український безвіз на ринок праці у Польщі. Політики та експерти звернули увагу на те, що для поляків це дозволило закрити кадрові дірки насаперед у сферах будівництва, АПК та промислового виробництва.

Однак для України ця проблема має і великі ризики. В Україні відчувається кадровий голод. Громадяни, що мають хоч якісь навички, бажають виїхати чи вже виїхали закордон. З іншого боку, вони відмовляються працювати в Україні за запропонованою тарифною сіткою. Деіндустріалізація в Україні проводиться не тільки через недбалу політику влади у цій сфері, але і через відсутність кадрів, котрі здатні працювати у промисловості.

Але вважати безвіз для України поразкою не можна як у тактичному, так і в стратегічному вимірах. Оскільки українці дійсно можуть подорожувати відкритою Європою без зайвих перепон. Проблема лишень у тому, що низький рівень доходів Українців робить країни ЄС такими ж недосяжними, якими вони були і до введення безвізового режиму.

Оксана ДУДАР

Читайте новини та найцікавіші статті у Telegram Дивись.Інфо.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.