День медичного працівника. Що львівські лікарі кажуть про українську медицину

В Україні медична галузь нині в центрі уваги як простих громадян, так і політиків. Поступово в життя втілюються перші кроки медичної реформи.  Поруч з тим, відзначають лікарі, проблем багато.

Ми вирішили зібрати думки фахових і знаних львівських медиків на тему того, якою вони бачать українську медицину сьогодні. А якою б хотіли бачити у майбутньому.

 

Андрій ТОКАРСЬКИЙ, головний нейрохірург Львівщини

Медицина є на сьогоднішній день затравленою і загнаною в кут. Якою я хочу бачити у перспективі? Це повинна бути медицина з можливостями. А не з безвихіддю. Тобто з можливостями росту, розвитку і так далі. А не медицина, яка стоїть в тупику. Поживемо – побачимо. Реформувати у нас можна дуже багато. Але до чого вона приведе, як ця реформа буде використана, як вона буде втілена в життя? Важко сказати.

Єдине, що мене хвилює – я не бачу кінцевого вектора: ми йдемо до платної медицини чи ми йдемо до безплатної медицини? Хто буде платити за медичну послугу? Тобто і  так, і так на сьогоднішній день платять люди. Але чи вони будуть платити через бюджет чи через страхову компанію – це є принципово.

Вальдемар НАДІЖКО, акушер-гінеколог

На сьогодні не є секретом, що є велике провалля між медициною нашою українською і медициною західною. Ми маємо досить непоганий, досить великий потенціал кадровий. Кадри ще все таки залишилися. Хоча із тих кадрів, як на мене, залишилися ентузіасти. І якщо ближчим часом не будуть дієві реформи проведені, не паперові, не декларативні, а дійсно дієві, то буде зовсім сумно. І, властиво, отой кадровий потенціал, який ще залишається в Україні, який є досить добрим за рахунок проведення реформ, як на мене, мав би вивести нашу медицину з тієї прірви, в якій вона зараз є. Реформи мають бути введені. Можливо жорстко, можливо без якихось додаткових обговорень. І тоді буде ефект.

Андріана МАЛЬСЬКА, викладачка Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького, лікарка Львівського «ОХМАТДИТу»

В цивілізованих країнах світу медицина - це найдорожче благо, натомість у нас у вона фінансується за залишковим принципом. Відтак, я б охарактеризувала її загальний стан як критичний. Не може бути так, що лікар повинен думати, за які кошти і як зробити собі ремонт в кабінеті, в палаті, в туалеті, за які кошти поїхати за кордон на навчання і де взяти обладнання, на якому хоче працювати, а потім думати, як його ремонтувати. Лікар повинен думати тільки про те, як лікувати свого пацієнта і вчити інших молодших лікарів та ділитись досвідом з колегами. Тільки в таких умовах наша медицина зможе наздогнати європейську чи американську. Дуже прикро, що коли знайшлися молоді ентузіасти на чолі із міністром, яка має загальну візію як все змінити, стільки опору з боку деяких політиків вони змушені долати на своєму шляху. Перш ніж щось збудувати, необхідно зруйнувати старе, звичайно, що в цьому процесі не всім буде добре, але треба думати про кінцевий результат. А кінцевий результат для мене - це лікарі, з високими зарплатами, з можливостями як у іноземних колег, комфортні умови в лікарнях та забезпечення ліками, науково-технічних прогрес та задоволений пацієнт, для якого перебування в лікарні це не суцільний стрес, та як наслідок ненависть до медичних працівників, а процес подолання недуги в комфортних та приязних умовах, в якому пацієнт та медик в рівній команді. 

Олександра ПАВЛІВ, головний офтальмолог Львівщини, кандидат медичних наук

Однозначно, що реформа в медицині потрібна. Але по якому шляху йти? Тому, що ми маємо багато прикладів як виглядає медицина в розвинутих країнах. Звичайно, ми будемо рівнятися і на європейські країни, і на американські. Але не завжди воно так добре виглядає. Державна медицина. Беремо державний сектор, який забезпечується звичайним страховим полісом в європейських країнах. Так, наприклад, у сусідній Польщі для того, щоб потрапити по загальному страхуванню до вузького спеціаліста,  треба чекати від 3 до 6 місяців. Таке саме відбувається, наприклад, у Франції, Америці. Звичайно, багато забезпечено державними коштами, але попри це, є  недоліки, що пацієнт повинен стільки чекати. Хочеться, щоб наша медицина тих шляхів не повторювала. Чи це вдасться зробити чи ні?

Це перший пункт. Другий пункт, чому необхідна реформа. Лікар настільки є незахищений. Завжди найлегше маніпулювати людьми, які хворі, знедолені. І, звичайно, коли бачать медика, він винен у всіх бідах людей. Тому це використовують, на жаль, і політики, і журналісти, громадські організації. І повна незахищеність лікаря закінчується тим, що в ургенції скоро не буде лікарів. Дуже багато молодих ( медиків - АВТ.) задумуються, чи варто продовжувати, якщо вже навіть закінчили, отримали диплом. Чи йти все-таки лікарем працювати? Чи тут,  наприклад, працювати в травмпункті, де тебе можуть побити, обізвати. І от, власне, необхідно, щоб була захищеність лікарів. Не говорячи вже про те, яка зарплата у лікаря. Це навіть не піддається обговоренню. Думаю, що це найосновніше – захищеність лікарів і, щоб реформування йшло. Страхова медицина повинна бути. Хотілося б, щоб все-таки реформування відбувалося в тому напрямку і не повторювало негативний досвід, який є в розвинених країнах.

Мар’яна ВОЗНИЦЯ, головна лікарка Львівського «ОХМАТДИТу»

На сьогоднішній день українська медицина є в перехідному періоді. Ми прощаємося з нашим радянським минулим, починаємо розуміти, що все має якусь ціну. І навіть медична послуга. Це є складно для сприйняття як нас, самих лікарів, так само для сприйняття людям – пацієнтам. Ми переходимо в розуміння того, що послуга медична – це є дуже коштовна річ. Що лікар повинен отримувати адекватну ціну за те, що він працює. Але з другої сторони ми повинні зрозуміти, що за це все хтось мусить платити. Тому зараз є цей період реформування, період переходу з одної форми власності державних медичних установ до іншої. Ми з комунальних закладів стаємо комунальними підприємствами. Ми стаємо більш відповідальними за те, що ми робимо. Ми починаємо дуже чітко рахувати те, що ми робимо. Як я бачу, як воно має бути? Я розумію, що реформа – це складно. Але я все таки дотримаюся такої думки, що реформа – це або скоро, або ніколи. І, як на мене, реформа йде достатньо швидко. Я вірю в команду Уляни Супрун. І вже багато людей уклали декларації з сімейними лікарями. Тобто первинна ланка вже починає працювати. І на 20-ий рік (2020-ий – АВТ.) планується реформа третинного рівня. На якому є лікарня «ОХМАТДИТ». Тому складно. І зараз є складно, і буде ще складніше. Але ці виклики дуже нас переносять на якийсь інакший рівень. Ми починаємо розуміти, що нам треба нові знання, нам треба розширяти свої горизонти. Нам треба починати думати зовсім по-іншому. І під іншими кутами дивитися на багато речей. Тому я оптимістично дивлюся і впевнена, що все буде добре.

Наталія ТІМКО-ІВАНЧЕНКО, головний епідеміолог Львівщини

У майбутньому – доступною для людей, незалежно від їхнього місця проживання. Якісну, прогресивну, яка іде в ногу з європейською медициною, з американською медициною. І робить усе можливе для того, щоб людина одужала. Або, якщо людина є хворою, щоб максимально забезпечити якість її життя в той момент, коли вона хвора.

А зараз вона є на стадії реформ. Зараз медицина дійсно в стадії змін. Все традиційне, хороше, що було, зберігається, а нове набувається. Я можу сказати на прикладі лікарні, в якій я працюю, Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня, набувається виключно хороше. Те, що є на засадах доказової медицини. Те, що перевірено європейськими практиками. Ми все хороше, що було досі, залишаємо, А все, що дізналися нове, впроваджуємо. І від того виграють і пацієнти, і лікарі, і оточуючі. Оскільки є можливість для того, щоб перервати ланцюг розповсюдження інфекції. Тобто я на позитиві відношуся абсолютно до всіх змін, які ідуть, і сподіваюся, що ми йдемо тільки до кращого. Однозначно. Кожен лікар в першу чергу людина, яка сама хворіє, яка теж лікується. Ніхто не хоче жити при гіршому і мати якісь сумніви стосовно якості надання медичної допомоги собі, своїм рідним в майбутньому. Тому все, що вдосконалюється, однозначно іде до покращення.

Остап МОГИЛЯК, заслужений лікар України

Мої болючі моменти, з якими я зустрівся протягом 46-48 років, які я працюю, та медицина, яка зараз існує в Україні, вона не є чесною. Я би хотів бачити чесність, професіоналізм. Професіоналізм, возведений на рівень не ремісництва, а на рівень мистецтва. Кожен пацієнт – це індивідуальна особа, до якої треба застосовувати мистецтво, а не ремісництво і конвеєр. Наступне – гнучкість. Гнучкість у лікуванні. Має бути багатогранність і гнучкість у наших нових медиків, в яких буду ще я лікуватися. Зробити можливість контактувати і спілкуватися в тяжких неординарних випадках зі спеціалістами, які роблять погоду  у певних ділянках медицини. Віртуальні контакти, кворуми, конференції. Щоб це було абсолютно на порядку денному. Щоб хоча б раз у рік молодий спеціаліст побував на сучасному кворумі чи конференції. Постійне вдосконалення і самокритика у будь-якій ділянці медицини. І завжди бути попереду. Якщо щось є нове – старайся його примітити, незважаючи на труднощі.

Ірина ФЕДАК, головна терапевтка Львівщини

Зараз медицина перебуває в стадії реформи. І одним із досягнень є те, що все-таки медична реформа стартувала. Це є величезний позитив. І ми покладаємо дуже великі надії на цю реформу. Але, на жаль, маємо ряд проблем. Одна із них – укладання угод із сімейним лікарем. Кожен лікар має набрати 2 тисячі населення. Але є людський фактор. Лікар пішов у відпустку чи захворів чи ще якісь форс-мажорні обставини. Хто буде брати на себе обслуговування населення колеги і як буде проходити оплата праці цього лікаря? Цей механізм не є обумовлений. Ще однією з проблем є матеріальне оснащення. Зокрема, забезпечення комп’ютерами для заключення угод між лікарем і пацієнтом. Не всі медичні заклади на сьогоднішній день придбали комп’ютерну техніку, яка вкрай необхідна для того, щоб ввести дані хворого і проводити прийом у повному об’ємі. Зараз діє програма «Доступні ліки», яка є дуже важливою і має свій позитив. Було би дуже добре, якби був розширений перелік препаратів у цій програмі. Крім того було би добре, щоб в програму «Доступні ліки» були включені й інші захворювання, які є поширеними в українців. Хочеться вірити, що наша медицина буде на високому рівні. На рівні європейському. Тим більше, що ми маємо надзвичайний потенціал - кадровий. Наші медпрацівники є кваліфікованими, фахово підготовленими. Ми хочемо і віримо, що держава оцінить цю працю на належному рівні. Надіємося, що ми все-таки будемо мати європейський рівень медицини.

Підготував Олег ГАЛІВ