Законопроект про охорону об’єктів ЮНЕСКО в Україні: чи вдасться захистити культурну спадщину

Чи допоможе новий закон захистити культурну спадщину, зокрема історичний центр Львова від забудовників, ІА Дивись.info в науковців, захисників культурної спадщини, активістів.

Андрій Салюк, Голова ради Львівської обласної організації Українського товариства охорони пам'яток історії та культури:

Безумовно, ухвалення закону вплине на захист історичної спадщини. Щодо цього законопроекту є позитивні враження, адже все-таки відбувається якийсь рух уперед. Але є і негативні моменти, тому що я був задіяний до підготовки цих поправок до закону «Про охорону культурної спадщини». Але на етапі підготовки, коли виникали ті чи інші дискусії, фактично, ця робоча група, яка була створена для підготовки законопроекту, не задіювалася і обговорювалися всі ті речі без участі тих, хто з самого початку брав у цьому участь, даруйте, за тавтологію. Але ходить про те, що на нинішній день багато речей там не враховано. І воно, боюся, буде лише половинчастим. З одного боку, приємно, що все-таки хоча би якось закон про охорону культурної спадщини буде визначати, що таке пам’ятка ЮНЕСКО, з іншого боку, є багато пунктів, які так і залишилися поза законом.

Що стосується забудовників, наразі рано щось говорити. Тут треба швидше питати юристів, які зможуть дати саме правову оцінку чи можна буде обійти закон, чи він заблокує незаконно забудову територій пам’яток ЮНЕСКО і територій буферних зон ЮНЕСКО. Тому сказати однозначно сказати.

Остаточно варіанту, що зараз прийняли я не маю. Але мені не сподобалося, що в кінцевому результаті та робоча група, яка була зібрана на початку для того, щоб це опрацювати та підгодовувати, потім була фактично десь усунута на маргінес від продовження роботи над цими змінами і доповненнями.

Олег Осаульчук, археолог, директор НДЦ «Рятівна археологічна служба» Інституту археології НАН України:

Сподіваюся, що з прийняттям закону, ситуація зміниться на краще. На жаль, я детально не знайомий з усіма змінами, адже їх пропонувалося дуже багато.

Чи зупинить це забудовників? Моя думка з цього приводу така, що забудови в історичній частині міста зупинить тільки, якщо половину з тих забудовників посадити за грати. Які би закони не були, якщо вони не виконуються і порушуються самими органами влади, то нічого не зміниться. Станом на сьогодні, всі закони у нас гарно обходяться. Є такий російський вислів: бабло побєждает зло, большое бабло побєждаєт большое зло. Ось досить подивитися, як у Львові забудовується історична частина міста. І всі структури кричать, що їм бракує повноважень. Але при цьому коли спілкуєшся із забудовниками, то вони розповідають, як все вирішується, які «тарифи» тощо, починаючи з найнижчої структури до найвищої. Наразі, я доволі песимістично дивлюся на ці зміни. Як практик бачу, як всі зміни і закони обходяться за гроші. А потім кричать, що бракує повноважень, вносяться зміни в закони, які сприяють зросту «тарифів на послуги».

Олеся Дацко, доцент кафедри менеджементу мистецтва ЛНАМ, право захисниця, громадська активістка:

Реально, цей закон був дуже потрібний, тому що, незважаючи на те, що об’єкти спадщини ЮНЕСКО у нас є з 90-их років, у законодавстві навіть не було такого визначення. Тепер це поняття буде запроваджене, буде поняття наглядової ради, органу управління таким об’єктом. Ясна річ, що кожен закон має певні недоліки. Але, наскільки я розумію, його ухвалення в цілому було наслідком певних політичних компромісів та домовленостей. Зрозуміло, що подальше завдання – це удосконалення цього закону. Але те, що цей закон є, безсумнівно, особливо для Львова, має дуже велике значення. Щоправда, насамперед треба подивитися остаточний опублікований варіант. Бо часто, коли голосують поправки, виголошені з голосу, то реальний текст може відрізнятися від того, який виставлявся на сайті ВР. Але загалом ясно, що концептуально основне завдання закону – захистити цю спадщину. До того ж це обов’язковий закон для реалізації Міжнародної конвенції про охорону культурної спадщини, без якого наша держава не могла існувати з 90-их років.

Що стосується забудовників, то наявність закону дає підстави для захисту права, визначає зміст права, але мусять бути механізми захисту цього права. Звичайно, що зараз у темпі алегро мають бути ухвалені відповідні розпорядчі та підзаконні акти, які передбачають, як реалізовувати цей закон. Наприклад, ми, тобто громадські активісти, судимося через ліквідацію державного заповідника. Тепер є закон, а, відповідно, і дуже вагома підстава скасувати розпорядження Синютки від 2015 року про ліквідацію цього органу управління. Але якщо брати саму реалізацію, то тут ще і громадські активісти, і охоронці культурної спадщини повинні дуже багато попрацювати, щоб якнайшвидше були прийняті механізми для реалізації. У нас є положення про адміністрацію державних заповідників, але поки що немає положення про орган управління заповідних об’єктом. Адже є не тільки об’єкти матеріальної спадщини, але й нематеріальної як, наприклад, петриківський розпис чи козацькі пісні. Треба буде ще багато пропрацювати, але вважаю, що цей закон дуже потрібний.

Ігор Васюник: народний депутат ініціатор та співавтор законопроекту:

В Україні загалом є сім пам’яток, які внесені до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Ми cамі ж попросили включити їх до списку визначних пам’яток світу, від імені держави задекларували, що будемо виконувати затверджені правила Комітету ЮНЕСКО… Натомість вийшло так, що на законодавчому рівні в Україні навіть немає визначення «об’єкт всесвітньої спадщини» та «буферна зона». І це перший головний «аргумент» в судах від добре оплачуваних адвокатів грошовитих вандалів. Саме через відсутність в законодавстві України норм, які б захищали пам’ятки ЮНЕСКО в Україні, громадськість та експерти з пам’яткоохоронної діяльності роками доводять порушення в судах. Як наслідок – немає такого тижня, щоб, до прикладу, львів’яни не говорили про будівельний вандалізм в історичному Львові. Будують де хочуть і що хочуть, серед середньовічних кам’яниць зводять багатоповерхівки, на місці вікон вирубують двері в магазин, власники ресторанів і кафе проводять ремонти так, що унікальна ліпнина разом з будівельним сміттям їде на смітник…Така ж ситуація в Києві. Все це необхідно було врегулювати на законодавчому рівні.

Оксана ДУДАР, Валерія ПЕЧЕНИК