ООН загалом вичерпує себе як породження Холодної війни та блокового протистояння, – політолог

97359

Посол США в ООН Ніккі Гейлі у вівторок, 19 червня, оголосила про вихід Сполучених Штатів із Ради ООН з прав людини, назвавши організацію лицемірним та упередженим органом та звинувативши у «хронічній антиізраїльській упередженості».

Які наслідки матиме заява США про вихід із Ради ООН з прав людини, ІА Дивись.info запитала у відомого політолога Олексія Полторакова.

Фото Радіо Свобода

– Як вбачається, заява США про вихід із Ради ООН з прав людини (РПЛ ООН) отримала дійсно великий, але багато в чому «зайвий», переоцінений зовнішній резонанс. За своєю внутрішньою суттю, ця подія носить радше, адміністративно-бюрократичний характер, на який багато в чому штучно було накладено політико-ідеологічне навантаження. Адже, РПЛ ООН обирається голосуванням на Генеральній асамблеї ООН із поданих на неї кандидатур за регіональними (а не державними!) квотами – приблизно так, як обираються непостійні члени РБ ООН. Тобто США відтепер просто не будуть надавати свої кандидатури на вибори до цієї структури. Відповідно, багато в чому протокольними будуть і наслідки, адже РПЛ ООН, як багато в чому і сама ООН вже відносно давно вичерпує себе як породження Холодної війни та блокового протистояння, що погано адаптується до нових міжнародних реалій останніх часів і дійсно потребує принципового (!) реформування.

Досі в адміністрації Дональда Трампа немає цілісного, несуперечливого бачення своєї близькосхідної політики

– Чи заяви США про хронічну антиізраїльську упередженість не є наслідком впливу ізраїльського лобі на Трампа?

– Чинник впливу ізраїльського лобі на позиції Дональда Трампа дійсно є, і його не варто недооцінювати. Водночас варто враховувати також суміжні обставини – зовнішні та внутрішні. Що стосується зовнішнього виміру, то досі в адміністрації Дональда Трампа немає цілісного, несуперечливого бачення своєї близькосхідної політики – регіональні підходи носять багато в чому тактичний, ситуативний характер. У її внутрішньому вимірі, не варто «виносити за лапки» зустрічні «загравання» Дональда Трампа із самою єврейською діаспорою в США, а також із тими прошарками населення, які дедалі більше втомлюються від надлишку «політкоректності» щодо саме мусульман та вихідців із Близького Сходу. (Цікавий аналіз цієї проблематики можна знайти, зокрема у книжці Cета Cтівенса-Давидовиця «Усі брешуть. Пошукачі, Big Data та Інтернет знають про вас усе».)

Перефразуючи питання, «чи є сенс в існуванні Ради ООН з прав людини з РФ?»

– Чи є сенс в існуванні Ради ООН з прав людини без США?

– Зважаючи на вже окреслену «абстрактність» РПЛ ООН, питання варто піднімати та розглядати в дещо ширших контекстах – у вимірі загального сенсу функціонування РПЛ ООН та ефективності ООН загалом. Яскравий приклад – членство в РПЛ ООН таких держав, як та ж сама Росія (в 2013-2016 рр.), яка не тільки масштабно порушує права людини (найяскравіший приклад – Чечня), але тримає у себе численних політичних в’язнів (О.Сенцова та ін.). Перефразуючи питання, «чи є сенс в існуванні Ради ООН з прав людини з РФ?». Взагалі, такі структури як РПЛ ООН, в загальному контексті ООН чи, скажімо, ОБСЄ, потребують принципового оновлення, адаптації до нових міжнародних реалій сучасного світу «гібридної війни» і відповідного переосмислення підходів до забезпечення прав людини.

Розмовляла Оксана ДУДАР

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Реклама
Новини від партнерів

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: