Львів’яни завели вдома сімох єнотів і створили міні-зоокуток (фото)

Дивись.info дізналася, як працює нова атракція у місті Лева.

Несподіване капіталовкладення

Ідея про те, щоби відкрити, свого роду, зоопарк вдома, прийшла в голову Руслані й Андрію Гервазюкам не одразу. Обидва вони до того не займалися тваринами, обидва мали інші професії. Однак єноти — ті, про кого обидва мріяли.

— Роки три-чотири тому ми ходили до зоопарку і найбільше, хто сподобався, були єноти. Я тоді подумав, що колись у мене має бути єнот. Коли познайомився з дівчиною, спитав, яка улюблена тварина, виявилося, що теж єнот. Тоді ми почали збирати на нього гроші, а пізніше я хотів подарувати дружині єнота у якості весільного подарунка, — ділиться спогадами Андрій.

Але швидко реалізувати свій задум чоловікові не вдалося. З’ясувалося, що купити єнота одразу — не вдасться. Тваринку треба замовляти у розпліднику і чекати кілька місяців, адже бажаючих чимало.

— І поки ми чекали, спала така ідея на думку: а чи не почати нам самим розводити єнотів і продавати їх? Ми зібрали більше коштів і купили через півроку одразу п’ятьох, — каже Андрій.

Рік тому один домашній улюбленець обійшовся парі у 500 доларів. Сьогодні вони коштують від 500 до 700 доларів.

Єноти з характером

Везли малечу поїздом з Києва. Руслана пригадує, що спочатку вони більше були схожі на щурів: майже лисі, з довгими рожевими хвостами. Але згодом почали проявлятися типові риси єнота: густа шерсть, маска на очах та смугастий хвіст. І характер.

— Ми підбирали імена за тим, як єнотики себе поводили, — розповідає власниця. — Лялька у нас любила сидіти на руках, наприклад, Мишка була і лишаєтся дуже тихою, Степашка — добрий, а Сірко — прудкий, наче вовк, і ще був відповідного кольору. Ще у нас є Лисичка. Вона дуже хитра дівчинка.

З першого погляду усі єноти дуже подібні між собою і помітити різницю у їх поведінці, а тим більше зовнішньому вигляді, непросто. Однак що Руслана, що Андрій можуть з легкістю сказати, хто зараз поліз ховатися за ящик, а хто — подерся догори драбиною.

— Коли ми їх тільки купили, вони були зовсім малі, тож доводилося ще відгодовувати додатково з соски десь протягом двох місяців. Готували їм спеціальні кашки, вкладали спати, купали із щіткою. Словом, було відчуття, що ми завели кількох дітей одразу, — зізнається Руслана.

Жінка каже, що іноді хотіли все кинути і продати єнотів, але коли доходило до роздумів, з ким могли би розстатися, віддати не могли нікого — занадто звикли вже до них усіх.

Пізніше ж їм ще двох єнотів — Зорро й Одрі — подарували друзі. Тож тепер у сім’ї аже семеро смугастих домашніх улюбленців.

Поціновувачі гармидеру і чистоти

Раніше усі єноти жили у домі разом з господарями: поруч проводили дозвілля, поруч сиділи за столом під час обіду. Однак коли ті стали дорослішати, жити усім разом стало тісно і важко. Єноти ставали все більш непосидючими, а меблі і шпалери — менш цілими.

— Це тварина-дослідник і тварина-руйнівник. Якщо їх одних закрити у квартирі і піти, то вони не будуть чекати вас на тому ж місці, де ви їх лишили, як котик, — сміючись пояснює Андрій. — Скоріше за все за цей час вони встигнуть і стіни подерти, і на карниз залізти і штори обірвати.

Тому господарі вирішили облаштувати для домашніх улюбленців вольєр на подвір’ї. Сюди поставили дерев’яні коробки, у яких ті можуть спати, кілька драбин, аби єноти не сумували, та повісили гойдалку з гамаком. Гамак сьогодні тут вже не побачиш. Руслана розповідає, що одні єноти його гризли, а інші — відв’язували.

— Гойдалка раніше теж була гарна, пофарбована. Але наші єнотики розібрали її вже на наступний день після того, як ми повісили, і обдерли всю фарбу. Ще тепер ми маємо лисе дерево. Але зовсім нещодавно на ньому висіли груші й листики, — з посмішкою згадує господарка.

Усе це пов’язано з непосидючістю тварин. За словами Андрія, у дикій природі вони за день проходять не один кілометр у пошуках їжі. Тут же отримують її регулярно і без зусиль, а тому мають якось вивільняти енергію.

Аби задовольнити потреби єнотів, господарі також купають їх на подвір’ї, інколи — просто ставлять велику ванну з водою, аби ті бавилися.

— Так, вони дійсно все перуть, — відповідає Руслана на моє запитання. — Це тваринки, які дуже люблять чистоту. З одного боку, вони, звісно, влаштовують неабиякий гармидер, але самі люблять знаходитися у чистоті. Тут навіть запаху не чутно, ніби і немає їх.

Дім єнота

Вивільняти енергію домашнім улюбленцям допомагають постійні відвідувачі «Дому єнотів», яких на тиждень може бути півсотні.

— Спочатку ми думали, що будемо лише розводити єнотів для продажу. Однак коли до нас стали приходити друзі і викладати фото у соцмережах з єнотами, у гості почали приходити й друзі друзів. І взагалі було дуже багато бажаючих. Тому ми вирішили відкрити «Дім єнота», — каже Андрій.

Візит сюди сьогодні коштує 120 гривень — ці гроші господарі віддають на облаштування більшого вольєру для тварин, аби їм було вільніше гуляти. Гратися з єнотом можна протягом години.

— Ми спеціально пускаємо людей по запису, аби не було натовпу і всі могли би побавитися з тваринками, — пояснює Андрій.

Наразі заводити ще більше єнотів родина не планує, адже, кажуть, важко виділити час для відпочинку навіть з цими. Раніше Андрій і Руслана багато подорожували, однак зараз про такі плани довелося трохи забути — весь  час тут приділяють єнотам.

— Поки що ми не можемо лишити їх на когось з друзів чи рідних, бо за тваринами потрібно постійно доглядами, випускати їх гуляти у двір, потім шукати, ловити, заносити до вольєру. Інша справа — коли ми облаштуємо більшу огороджену територію для них, тоді матимемо час і для себе, — каже Руслана.

Загалом же власники радять: якщо ви вирішили придбати єнота, спочатку прийдіть туди, де зможете провести з ними час, краще зрозуміти, як вони себе поводять.

— Єноти — це велика відповідальність. І ті, хто вважають, що зможуть проводити свій вільний час сидячи на дивані з твариною, сильно помиляються. Це тваринка у більшості випадків для активних. Заводячи його ви отримуєте чимало гармидеру, але й дуже багато радості, — додає Руслана.

Думка зоозахисників

Зоозахисниця Оксана Завальна переконана: єнотам у таких умовах нічого не загрожує. Жити у вольєрі вони можуть, крім того, таких тваринок тримають вдома у якості домашніх не перший рік.

— Єноти давно перестали бути суто дикими тваринами. Варто зазначити, що коли вони живуть у людей, то і термін їхнього життя довший, адже їм не доводиться полювати, наражатися на небезпеку. Але все, звісно, залежить від умов утримання. Для тварин має бути достатньо місця, де вони можуть гуляти. У них має бути чисто. Господарі повинні слідкувати за їх раціоном. Не можна годувати єнотів суто продуктами рослинного походження чи суто м'ясом. Все має чередуватися, — наголошує зоозахисниця.

За її словами, було би добре, якби до Дому єнота прийшли місцеві захисники тварин і просто подивилися, чи все там відповідає нормам. Якщо виявиться, що це так, то жодних проблем із утриманням тварин таким чином немає.

Фото, текст: Ганна БЕЛОВОЛЬЧЕНКО