«Гірська жінка: на війні»: фільм з гарним візуалом, але що з ідеєю

Журналістка Дивись.info побувала на допрем’єрному показі фільму у Львові.

Сюжет

У центрі фільму — історія 50-річної ісландки Хатли. З одного боку, вона — диригентка, яка веде розмірене життя, а з іншого — еко-активістка, яка виступає проти роботи місцевого металургійного заводу. Аби досягти своєї цілі, вона кілька разів вимикає електроенергію на ньому, внаслідок чого підприємство зазнає збитків, іноземні партнери сумніваються у співпраці, а місцеві жителі (далеко не всі) хочуть думати про забруднення природи.

Однак пізніше перед нею постає вибір: дитина чи активізм. Адже виявляється, що кілька років тому Хатла подала документи на всиновлення. І тепер їй знайшли дівчинку — 4-річну Ніку з Дружківки Донецької області, чию сім’ю забрала війна. Так перед Хатлою постає вибір: або зректися справи свого життя і опікуватися бажаною донькою, або забути про дитину і продовжити боротьбу із корпорацією.

Співпраця України, Ісландії та Франції

Над фільмом працювали три країни. Франція дала 60% від загального бюджету, однак у стрічці вона не представлена. Україна виділила 11%, решту — Ісландія.

«Загальна європейська практика зараз — це створення фільмів у спільному виробництві. Це робиться в рамках міжнародних правових інструментів, зокрема, згідно з Європейською конвенцією про спільне кінематографічне виробництво. Ми називаємо фільм у нас саме українсько-ісландсько-французьким, бо так передбачено документом — мовою якою країни фільм вийшов, та і стоїть першою. Відповідно, в Ісландії вони на першому місці», — пояснює голова Державного Агентства України з питань кіно Пилип Іллєнко.

За його словами, взяти участь у зйомках цього фільму було важливо для України, адже так ми показали, що можемо на гідному рівні співпрацювати з командами інших держав.

«Для нас це визнання певного професійного рівня українського кіно. Ми намагаємося привезти сюди світових зірок, щоби світова кіноіндустрія відчула довіру до нас. Вона дуже мало про нас знає, а те, що знає, в основному пов’язано з негативом», — додає Пилип Іллєнко.

Зйомки проходили на території Ісландії і України. Вітчизняні краєвиди показані, зокрема, на початку фільму, хоча і подаються там у якості ісландської природи. Також в Україні знімали і сцену на металургійному заводі, з яким, за сюжетом, бореться головна героїня.

Продюсер «Гірської жінки» пояснює, що команда ніде у Європі не змогла знайти діючий завод такого характеру, де можна було би зняти активний процес роботи.

Сама ж ідея цього фільму з українського боку виникла у 2017 році під час українського кінофестивалю, каже Сергій Лавренюк. Однак спочатку замість України там мала фігурувати Болгарія. Продюсер же переконав ісландську сторону, що потрібно знімати саме в Україні, адже це більш актуально.

«Європейські продюсери з пересторогою ставилися до України, як до країни, де можна зняти нормальну ко-продукцію, зняти частину фільму у нас. Ми знайшли певні слова і переконання», — каже Сергій Лавренюк.

Одним з основних елементів фільму є музичний супровід. Він тут — як окремий діючий персонаж. З ісландського боку — це тріо чоловіків, що грають на різних інструментах, з українського — тріо жінок, які співають народні пісні.

«У нас були певні вимоги — це мали бути народні пісні, жіноче тріо чи хор. Ми надали різні варіанти. Наше тріо не класичне, це окремі артистки, які є викладачками, не займаються концертною діяльністю. Вони просто збирають автентичну музику. Пісні, які звучать у фільмі, старовинні. За вимогою режисера, вони мали бути про жіночність, про материнство», — додає продюсер.

Назва фільму

В оригіналі стрічка має назву «Жінка на війні». Однак в українському прокаті фільм йменується як «Гірська жінка: на війні». Продюсер Сергій Лавренюк пояснює, що назву затверджує дистриб’ютор.

«В Європі фраза «жінка на війні» не асоціюється з жінкою на війні так, як вона асоціюється в нас. Тому ми хотіли трохи послабити депресивний ефект у назві. А друге — дистриб’ютор завжди має певні вимоги. Були варіанти, наприклад, «Горянка на війні». Але оскільки дистриб’ютор у нас родом з Донецька, він сказав, що на Сході ніхто не зрозуміє, що таке горянка», — зазначив Сергій Лавренюк.

Чи вдалася стрічка

Фільм «Гірська жінка: на війні» — доволі зрозуміла за посилом історія. Коли людина горить справою свого життя, бореться за ідею, за майбутнє, але потім перед нею постає вибір: спробувати допомогти екології і людям усієї країни чи влаштувати життя однієї дитини. Однак у фільмі ми бачимо, що головна героїня не робить вибір: вона намагається реалізувати обидві ідеї і навіть нічим не жертвує. Її рятує інша людина. То у чому мораль?

В іншому ж фільм якісний. Насичена картинка, гарні пейзажі, переконливі актори і акторки і, звісно, музичний супровід. Особливо гарна тут частина ісландського тріо. Їхні партії ведуть глядача сюжетом, грають разом з акторським складом, ознаменують певні майбутні події. Українське тріо ж колоритне, вплітається у загальну канву. Але, на жаль, ми знову тут бачимо звичну картину: Україну асоціюють з жінкою, яка потребує захисту, яка постійно в сльозах, розбита горем.

Відтак, з одного боку, добре, що через цей фільм іноземні глядачі й глядачки зайвий раз згадають про війну у нас, з іншого боку — вони не побачать змінену країну.