Вчителі віддали 100 днів своїх лікарняних хворому на рак колезі

_103043875_45d5aea5-e8f7-4ce0-8478-c35fbe321bd8

Роберт Гудман потрапив у безвихідь, передає ВВС Україна.

Коли в травні 2018 року у вчителя історії з Флориди виявили рак товстої кишки, він скористався останнім оплачуваним лікарняним для боротьби з хворобою.

У липні його відпустка закінчилася, і пан Гудман мав або повернутися до школи протягом двох тижнів, або взяти неоплачувану відпустку.

Однак чоловік не міг повернутися до роботи під час виснажливого курсу хіміотерапії, так само як і дозволити собі не працювати.

"Це справді налякало мене, - розповів він BBC. - "Хімія" забрала в мене сили, я не знав, як буду вставати о 5 ранку щодня. Як впораюсь із побічними ефектами, коли навколо будуть діти? Як буду працювати з ними, якщо вони "принесуть" до школи грип чи іншу застуду?"

У пригоді стали особливості шкільної системи у Флориді: вчителі можуть обмінюватися лікарняними або, як у цьому випадку, пожертвувати їх.

"Я звернувся до колег по допомогу і навіть не сподівався, що отримаю її вже за чотири дні", - сказав він.

Роберт Гудман написав про свою проблему на Facebook, і чотири дні по тому дізнався, що його колеги "подарували" йому близько 100 днів лікарняних. Цього було достатньо, щоб пройти повний курс хіміотерапії.

"Мене здивувало, як швидко все відбувається, - сказав він. - Але те, що це були вчителі - ні. Люди цієї професії зажди віддають. Така в них робота - давати."

"Просто дивовижно, як багато людей мене підтримало. Вони могли отримати грошову компенсацію за невикористані лікарняні при виході на пенсію. У певному сенсі, колеги віддали мені свої пенсійні заощадження. Коли сотні людей дарують вам свою любов і турботу, це змінює життя", - додає він.

Пан Гудман може не повертатися до школи до січня 2019 року.

За цей час він зможе завершити курс хіміотерапії та відновити сили. Чоловік вдячний усім, хто віддав свої лікарняні, щоб допомогти йому.

"Серед людей, які мене підтримали - не лише вчителі, - пояснив Роберт Гудман. - Це були адміністратори, працівники їдальні, інші колеги. Я не знаю й половини цих людей, але ми - частина одного колективу і готові простягнути одне одному руку допомоги. Ми - родина".

"З того часу, як створив Facebook-сторінку, я постійно отримую повідомлення від людей, які подолали рак. Це був справді чудовий досвід. Не лише вчителі допомогли мене відчути себе частиною родини", - пояснює він.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Реклама
Новини від партнерів

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: