Ліквідація Захарченка – це операція зі знищення спецслужбами РФ свідків і доказів, – експерт

Учора у Донецьку похоронили ватажка «ДНР» Олександра Захарченка. На похороні були помічені, зокрема, такі одіозні персони, як самопроголошений прем’єр-міністр Криму Сергій Аксьонов і екс-кримчанка, а сьогодні депутат Держдуми РФ Наталія Поклонська.

Поховала Захарченка на кладовищі «Донецьке море». Труна була майже увесь час закритою і відкрили її лише  перед похованням. Могила терориста знаходиться між гробами його найближчих поплічників Мотороли та Гіві.

Одразу після підриву Олександра Захарченка у місцевому кафе «Сепар» у «ДНР» заявили про «український слід». Було затримано 14 осіб. Натомість в СБУ припускають, що ліквідація ватажка терористів напряму пов’язана і перерозподілом фінансових потоків. Крім того, в СБУ не виключали причетності до вбивства ватажка бойовиків російських спецслужб, для яких досить одіозна фігура Захарченка могла стати непотрібною і почала заважати. Натомість МЗС РФ у притаманній для себе формі звинуватила у ліквідації бойовика Україну. А спікер російської Думи В’ячеслав Володін навіть заявив про обнуління мінських домовленостей.

«Це свавілля, що обнуляє всі ті кроки, які вже кілька років роблять Росія і світова спільнота для припинення війни на південному сході України», – сказав Володін журналістам.

Він додав, що «було б правильно, щоб Парламентська Асамблея ОБСЄ дала свою оцінку тому, що сталося».

Спікер Держдуми заявив, що «київська влада, з одного боку, заявляє про необхідність реалізації мінських угод і виступає за мирне врегулювання ситуації у «ДНР» і «ЛНР», з іншого – терористичними методами позбавляється від законно обраних представників влади в Донбасі».

Натомість директор Інституту національної політики Юрій Шуліпа вважає, що Олександр Захарченко залишався «довгожителем» серед терористів лише з однієї причини – він влаштовував Володимира Путіна.

«Ставленик Москви, терорист і колабораціоніст Олександр Захарченко був ліквідований з тієї ж самої причини, що і його «колеги», Бетмани, Гіві, Моторили тощо, а саме – в результаті внутрішніх розборок у Головному управлінні ГШ Збройних сил Росії (колишнє ГРУ). Засобів і ресурсів ставало менше, а апетити у загарбників, окупантів і колабораціоністів залишилися ті ж. Боротьба між різними внутрішніми угрупованнями Головного управління ГШ Збройних сил РФ за розподіл ресурсів, що виділяються з Росії і віджатих на окупованих територіях, відбувається постійно», – каже Юрій Шуліпа.

Крім того, зазначає експерт, з деяких джерел просочувалася інформація про те, що в Кремлі обговорювалося питання про заміну Захарченка на іншу фігуру. Але фігура Захарченка влаштовувала Путіна. Про це свідчить блискавична і дуже хвороблива реакція Путіна на вбивство керівника фейкової республіки. Тому на відміну від усіх інших своїх колег по терору Захарченко залишався довгожителем в цьому окупаційно-бандитському середовищі.

«Коли Путіну стало не до Захарченка, це відчули в Кремлі, тому і дали дозвіл керівним кадрам російської військової розвідки діяти на місцях відповідно до обстановки. Ось вони і діяли.

У принципі, це класичне вбивство більш-менш вагомого військового злочинця. Найчастіше, в радянсько-російських традиціях саме представники «своїх» спецслужб вбивають такого рівня військових злочинців, щоб знищити свідків і докази власних численних злочинів.

Вбивство Захарченко навряд чи Путін і його ОЗУ використовуватимуть як привід для посилення військової агресії проти України з тимчасово окупованої  території.

По-перше, Росія не в змозі перейти на мобілізаційну економіку,  властиву країні, що веде агресивну наступальну війну, а на черзі ще нові пакети західних санкцій. До того ж, в Росії є проблеми з мобілізаційним потенціалом населення.

По-друге, Росія і так додатково завдає економічних збитків Україні шляхом незаконного блокування Азовського моря, чим, загалом, в Кремлі цілком задоволені.

По-третє, Володимир Путін санкціонував участь в президентській компанії своїх кандидатів у президенти України, він зробив ставку на вибори. Прийдешні президентські вибори Володимир Путін планує використати для захоплення влади в усій Україні, а не окремих її територій за допомогою війни. Тому, він доки не зацікавлений в проведенні військово-наступальних операцій проти України.

Відтак максимум, в що Путін і його ОЗУ можуть конвертувати ліквідацію Захарченка, так це в черговий виток інформаційної війни проти України.  Що, власне кажучи, вже і відбувається», – наголосив експерт.

Натомість відомий український дипломат Богдан Яременко переконаний, що смерть Захарченка жодним чином не вплине на переговорний процес.

«Смерть Захарченка не матиме ніякого значення для переговорного процесу навколо збройної агресії Росії проти України і в процесі імітації виконання так званих Мінських домовленостей, які, нагадаю, не є договором, а лише завізованою чернеткою мирного плану Порошенка та Путіна.

Загалом, в Росії може відбутися лише одна смерть, здатна щось в цьому плані змінити.

Мінські домовленості не є договором в правовому сенсі. Навіть встановлення факту чи є убитий Олександр Захарченко тим самим «Олександром Захарченком», який приліпив свій підпис під тими домовленостями, - непросте юридичне питання.

Підпис Олександра Захарченка під документами не пояснює причину, чому він там є, не пояснює, в якій якості, з якими повноваженнями тощо. Відтак неможливо зрозуміти, яка роль цього підпису, і що може статися, якщо підпис чи підписант зникнуть?

Можемо лише застосувати аналогію: під документом є ще один підпис неідентифікованої особи - Ігоря Плотницького. І якщо це колишній ватажок так званої ЛНР, то, як ми знаємо, усунення з посади Плотницького ніяк не вплинуло на «танці» навколо Мінських домовленостей.

Загалом умовної легітимності Мінським домовленостям надає лише політична воля авторів – України і Росії. Більше ніщо. Якщо Україна чи Росія відмовляться від МД, то прізвища російських маріонеток на Донбасі значення не матимуть.

Тому ті, хто в смерті Захарченка, бачать передвістя чогось дуже поганого, якогось апокаліпсису, помиляються.

Смерть Захарченка – символічна. Це правда. Звідси і натовп бажаючих попрощатися з ним. Захарченко був одним з уособлень зради. Погодившись грати роль лідера так званої ДНР, Захарченко ніби узяв на себе цей персональний гріх кожного, хто в той чи інший спосіб став зрадником. І цим людям зараз боляче і страшно: якщо так можна було зробити з ним, то розібратися з ними ще легше. І якщо не можна зберегти хоча би тих, хто стали символами війни проти України, то рядових учасників має чекати взагалі щось страшне. Розбиті ілюзії, невиправдані сподівання, страх і невпевненість у майбутньому - прийнято вважати, що з цим живуть «майдануті», а воно, бач як.

Війна продовжиться. Ще будуть смерті. Хтось гинутиме в бою. Хтось в кабаку на бандитській сходці», – написав у Фейсбуку Богдан Яременко.