Українська помісна церква поставить хрест на тисячолітній історії російського православ’я, – релігієзнавець

Отримання томосу – це тільки один крок на дуже тривалому і складному шляху створення української помісної церкви. Як це відбуватиметься і чого чекати від Москви, ІА Дивись.info запитала у релігієзнавця Дмитра Горєвого.

– Чи є привід для оптимізму, виходячи з інформації, яка надходить щодо надання Україні томосу?

– Я би сказав, як речник київського патріархату, що є привід для стриманого оптимізму. Зрозуміло,що Вселенська патріархія намітила такий курс, з якого не зверне і не скасує тих заяв, які вона зробила. Але чому стриманий оптимізм? Тому що ми так і не почули конкретні дати, коли буде вирішене питання надання томосу. Прогнозується, що це буде жовтень, коли відбудеться засідання Синоду Вселенського патріархату. На ньому буде прийняте якесь проміжне рішення – Вселенський патріархат готовий чи надає томос про автокефалію. Найімовірніше, це буде не томос, а якийсь інший документ про надання томосу. Потім, за логікою, має відбутися Собор у Києві, де оберуть нового предстоятеля. І саме новому предстоятелю Вселенський патріархат вручить томос.

– А як щодо заяв представників УПЦ МП, у яких вони стверджують, що рішення Константинополя не досить? Рішення про томос має прийматися усіма церквами…

– Нещодавно Вселенська патріархія на Архієрейському зібранні, що відбулося у перших числах вересня в Стамбулі, підтримала рішення, що Константинопольський патріархат має право самостійно, без згоди інших церков надавати автокефалію. Звідки взагалі взялася ця ідея, що треба рішення узгоджувати з усіма церквами? Під час православного Синоду на Криті, який відбувся 2016 року, пропонувалося обговорити такий документ, як «Автокефалія та засоби її проголошення». І власне це була позиція Москви, що автокефалія має погоджуватися усіма церквами. Тобто кожна церква має право вето. Тоді цей документ погодили, але його так і не винесли на фінальне обговорення та не затвердили. Тобто цей документ зараз має статус проекту, щось на кшталт законопроекту в парламенті. Те, що він всіма погоджений, узгоджений і прийнятий, це ще не значить, що він вступив у юридичну силу і є правомочним. Апелювати до нього на рівні риторики Московський патріархат може, але на рівні канонічного права робити це безглуздо – по-перше. По-друге, історія церкви і канонічне право церкви показують, що у Вселенського патріарха є певні привілеї. Він є арбітром у церковних суперечках, найвищою апеляційною інстанцією, а також, відповідно до 28-го правила четвертого Вселенського собору, який відбувся у V столітті, саме Вселенський патріарх має виключне право поставляти єпископів для новостворених церков і, відповідно, надавати їм незалежність.

– Якщо заглянути наперед і уявити, що події відбуваються за ідеальним сценарієм, тобто українська православна церква таки отримує томос, то що буде далі?

– Далі будуть паралельно відбуватися декілька важливих процесів – по-перше, з точки зору світського законодавства України, треба буде перереєструвати дуже багато статутів релігійних організацій. Річ у тім, що у нас, відповідно до профільного поділу, релігійні організації – це не пірамідальна структура з єдиним центром і купою філіалів. Це конгломерат релігійних організацій, юридичних осіб, які в своїх статутах декларують спільність інтересів, віросповідань тощо. І для того, щоб усі ці парафії перейшли до нової церкви, треба перереєструвати дуже велику кількість їхніх документів. Тільки якщо брати Київський патріархат і УАПЦ – це близько 6 тисяч юридичних осіб. Скільки буде від Московського патріархату – невідомо. Це буде дуже тривалий і кропіткий процес. Також треба буде вирішити, якою буде назва. Річ у тім, що у більшості назва утворюється за назвою країни і «православна церква» – Румунська православна церква, Сербська православна церква, Болгарська православна церква тощо. Натомість в Україні цю назву (Українська православна церква – ред.) зараз використовує Московський патріархат. З юридичної точки зору буде досить складно вирішити це питання. Згідно із Цивільним кодексом, не можна привласнювати назву іншої юридичної особи. Проте в парламенті є законопроект 5309, згідно з яким УПЦ має уточнити свою назву і дописувати «Московського патріархату». Таким чином звільниться назва УПЦ, і її зможе використовувати незалежна церква. Щодо церковного питання, то, звичайно, буде дуже багато проблем, наприклад, як розподілити владу у церкві. Чи це буде патріарша церква, де максимальні повноваження будуть у патріарха. Чи це буде синодальна церква, де роль патріарха зводитиметься до почесної фігури. Тобто всі процеси будуть як при державотворенні. Якщо проводити паралелі, то треба буде вирішувати, чи у нас буде президентсько-парламентська держава, чи парламентського-президентська.

Крім того, як будуть співіснувати єпархії, де є кілька єпископів. Наприклад, у Львові є митрополит Київського патріархату, є архієпископ Московського, а також митрополит УАПЦ. Тобто у них навіть титули дублюються. Потім буде виникати питання приналежності лавр. Це болюче питання, тому що у лаврах перебуває дуже консервативний контингент, який негативно налаштований не тільки до автокефальної теми, а й до держави Україна. А в суспільства є певний запит, щоб українські національні святині були в юрисдикції української церкви. Більше того, виникає ще одне питання з боку церковних низів, тобто рядових священиків, що вони хочуть певної демократизації в церкві, вони не хочуть, щоб нова церква ставала таким монстром, як РПЦ в Росії. Священики хочуть розширення прав низового духовенства, виборності єпископату, реальні церковні суди, прозорість церковних бюджетів, перегляд практики канонічного права. Наприклад, коли зараз священик є практично безправним, а єпископ володіє усією повнотою влади і нікому непідсудний. Єдине, що в Україні сьогодні склалися конкурентні умови між трьома православними церквами, відтак священики можуть погрожувати єпископу, якщо він буде дуже самовладно поводитися, що вони перейдуть в іншу конфесію. Але по суті усі ці норми не відповідають сучасному стану. І в багатьох аналітиків є сподівання, що томос – це шанс для оновлення, перетворення православ’я. Його навіть порівнюють з реформацією, щоби дійсно змінити оцю застарілу недемократичну систему.

– У разі надання томосу, до чого варто приготуватися? Яка можлива реакція РПЦ, адже бачимо, що застосовуються усі можливі чинники тиску тощо?

– Річ у тім, що вони ніколи не погодяться з цим, навіть коли томос буде оголошений. Для РПЦ це буде дуже потужним ударом. Насамперед символічним, тому що російська церква зараз просуває ідею тисячоліття російського православ’я, хоча у них самостійна автокефальна церква з’явилася тільки 500 років тому.

Вони ж, претендують на київський період історії, на князя Володимира, княгиню Ольгу, яку чомусь називають «всеросійською» княгинею. Тобто якщо буде помісна церква, то на тисячолітній історії російського православ’я ставиться хрест і воно дуже помітно молодішає – на 500 років. По-друге, перехід парафій московського патріархату до нової церкви істотно послабить позиції самої РПЦ, яка більше не зможе бути найбільшою церквою у православному світі. Вона буде однією з найбільших, поряд з українською, румунською. Сьогодні РПЦ претендує на першість і заявляє, що є найбільшою церквою, відтак має бути лідером. Україна статистично своїми парафіями додає чільної ваги Москві. Також після зустрічі патріарха Варфоломія з патріархом Кирилом, яка виявилася невдалою для очільника РПЦ, він через два дні в Москві на проповіді почав розповідати, що не можна духовно роз’єднати Україну і Росію, що вони завжди були єдині. Патріарх приводить історичну аргументацію, але вона настільки неадекватна та не відповідає історичним реаліям, що це просто не налазить ні на яку голову. Там просто все перевернуто і викривлено. Те, що Московський патріархат був у розколі, в них видається як «самостійність», а київські громади від нього відділилися. А те, що київські громади берегли вірність Константинополю, вони називають зрадництвом тощо. Знаєте, як в Орвела: мир – це війна, а в них вірність – це зрада…

– Чи варто очікувати силового протистояння?

– Крім Московського патріархату, томосу будуть протидіяти їхні представники в Україні, зокрема політичні – «Опозиціний блок», Вадим Новинський, і також УПЦ МП. Як я бачу цю ситуацію? Вони будуть до останнього відхрещуватися від того, що відбувається: не бачу, не чую, не говорю. Вони будуть казати, що томос не дадуть, коли його дадуть, вони скажуть, що томос не такий. Коли стане зрозуміло, що такий, вони скажуть, що це все одно нічого не змінює. Тобто вони будуть максимально робити вигляд, що нічого не відбувається. Паралельно вони будуть провокувати релігійні конфлікти. Наймати купу гарячих голів і під патріотичну риторику використовувати їх у темну для політичних провокацій. Ще потрібно показати, що в Україні релігійні гоніння. Вони вже це роблять, збираючи інформацію про будь-які, навіть побутові конфлікти. Щось на кшталт, коли священика побив його друг, а це буде подаватися під соусом релігійної нетерпимості. І ця інформація розсилається по усіх міжнародних інстанціях, щоби зіпсувати імідж державі Україна.

Оксана ДУДАР