Інновації – основна конкурентна перевага на сьогоднішньому ринку, - професорка з міжнародного бізнесу Джулія Айві

У жовтні цього року американська професорка з міжнародного бізнесу та стратегій, Джулія Айві, буде спікеркою Київського міжнародного економічного форуму.

Журналістам Дивись.info вдалося поставити професорці кілька запитань про її метод BE-EDGE, віру в Україну та соціальне підприємництво, яке зараз набуває все більше актуальності.

Нагадаємо, Київський міжнародний економічний форум відбудеться 18-19 жовтня у КВЦ "Парковий". ІА Дивись.info - офіційний медіапартнер заходу.

Засновники однієї з найуспішніших українських ІТ-компаній у світі стверджують, що ключ до їхнього успіху був в інвестуванні в інновації. Чому, на вашу думку, сучасний бізнес має постійно думати про те, аби створювати щось нове?

Абсолютно погоджуюся з ними, що інновації – один із ключів до успіху сьогодні. Я щойно повернулася до США з України, а до подорожі в Україну працювала у Парижі. Розумієте, я не побачила значної різниці між тим, як люди виглядають, що вони купують чи що їдять. Це чарівно. Але в той же час, конкуренція стає настільки суворою для бізнесу, якщо він є глобальним, то потрібно формувати власний простір. Тому є два фактори потреби в інноваціях: перший – це темпи змін у макроекономічному середовищі, політиці, економіці, суспільстві, технологіях (так, все змінюється так швидко, що компаніям для успіху треба постійно перебудовуватися, шукати себе). Погляньте на Україну! Як сильно все змінилося політично, законодавчо, але ж і смаки клієнтів змінюються так само швидко. Для того, аби компаніям бути конкурентними у такому середовищі, аби пасувати цьому середовищу, треба перебудовуватися.

І другий фактор полягає в результатах глобалізації в галузі. Пост-радянські ринки, до складу яких входить і український, 10-15 років тому були малорозвинені, вони були закриті до глобальної конкуренції, тому й не потребували інновацій. Але зараз всі гравці у глобальній грі, тому треба постійно змінюватися, аби бути актуальними.

[dyvys_blockqoute text="Пост-радянські ринки, до складу яких входить і український, 10-15 років тому були малорозвинені, вони були закриті до глобальної конкуренції, тому й не потребували інновацій" author=""]

Є інший ключ до успіху – стратегія. Як ці два чинники – інновації та стратегія – можуть ужитись разом? Вони сумісні?

Це кумедне запитання, бо інновації та стратегія не замінюють одне одного. Інновації – це частина стратегії, це - основна конкурентна перевага на сьогоднішньому ринку. Давайте визначимо термін «стратегія». Стратегія – це шлях до візії компанії через капіталізацію ринкових можливостей та конкурентних переваг, але і усвідомлення усіх ринкових загроз та слабких сторін компанії. Саме тому є 5 компонентів: візія, можливості, сильні сторони, загрози та слабкі сторони, ось вони і визначають стратегію кожної компанії.

Наприклад, якщо компанія має мету лишатися орендною організацією зі старосвітськими методами охорони, її можливість полягає в тому, щоб забирати все більше і більше ресурсів, і її загрозою стане, якщо хтось ресурси забере. Така компанія застосовує методи старої охорони і, можливо, не потребує значних інновацій. Стратегія такої компанії в тому, аби зібрати й захищати якомога більше ресурсів. Але якщо компанія бачить себе як сучасний бізнес та розуміє себе глобальним гравцем, то це змусить її зосередити стратегію на інноваціях. Така компанія знайде можливості в культурних змінах в Україні та навколишніх країнах, у нових політиках уряду, що підтримує інновації. І така компанія буде стратегічно інвестувати в те, аби бути інноваційною.

[dyvys_blockqoute text="Інновації – це частина стратегії, це - основна конкурентна перевага на сьогоднішньому ринку" author=""]

І саме тому питання в тому, яке є бачення в компанії, про який тип компанії йде мова. І для більшості компаній інновації – частина стратегії, це не взаємозамінні речі, вони між собою не суперечливі.

Як можете оцінити ситуацію та позицію українського бізнесу у світі з початку війни з Росією? Чи є у вас якісь рекомендації для українського бізнесу, наприклад?

Я не позиціоную себе як експерта щодо України. Я збирала дані для дослідження про Білорусь та Україну кілька років тому і рада буду відповісти на це ж запитання, коли зберу свіжі дані. Але як професор з міжнародного бізнесу (я працюю з магістрами з усього світу: США, Канада, Південна Америка, західна Європа, Азія, Австралія) я дискутую з ними про Україну, і помічаю, що війна з Росією принесла Україні добру волю й добре враження, що люди з усього світу готові допомогти Україні скористатися цією ситуацією та відновити себе як глобального гравця для загального блага. Я вірю, що війна з Росією принесла Україні багато доброї волі та можливостей для країни та людей, бізнесів тощо. В той же час, я не є експертом по Україні, але відчуваю, що вона не капіталізувала усього, що могла би. По-перше, тому що багато з цих можливостей були використані для приватного добробуту, ми всі знаємо про українську корупцію, це сумно.  Корупція, звичайно, дуже змінила ставлення до України.

[dyvys_blockqoute text="Люди з усього світу готові допомогти Україні скористатися цією ситуацією та відновити себе як глобального гравця для загального блага" author=""]

Я провела в Україні кілька тижнів: один в Києві, ще один – у Дніпрі, та тиждень на західній Україні, тобто три тижні – в різних куточках. Я дивилася телебачення й трошки розуміла українську, тож усе, що українці можуть побачити по ТБ – про Україну.  Люди, що живуть в Україні, чуть лише про себе, тому вони стають… це наче такий закритий погляд, коли ти не можеш навчитися нічого нового, нічого інноваційного, коли чуєш лише про себе й про себе. Ми знаємо про ситуацію в Україні, про корупцію, ми знаємо про все, але що ж нового?

Моя пропозиція полягає в тому, щоб мати більше каналів з усього світу: з Європи, з Америки, з Азії. Є чудовий канал з Азії і я не чула його в Україні. Існують чудові новинні канали з Парижа, з усіх країн, і я їх не чула. Я чула тільки один CNN, це англійською мовою, і не так багато людей це можуть зрозуміти. Україні варто бути більш відкритою, і брати більше з інших країн, навіть від Росії. Немає нічого поганого в тому, аби взяти найкращий досвід з Росії, але щось звідти й не брати. Моє враження таке, що Україна в останній час інколи починає поводитися як Росія, бо Росія так сконцентрована на собі, мовляв «у нас є свій власний спосіб ведення бізнесу, у нас є свій спосіб ведення політики». І це дратує, тому я розстроєна, що Україна йде в тому ж напрямку.

Останнім часом соціальне підприємництво стає все більш популярним у світі та в Україні. Чи можете ви перерахувати деякі успішні випадки соціального підприємництво у світі, які можуть бути надихаючими?

Звичайно! Соціальне підприємництво дуже подібне на інновації, бо це – частина стратегії, воно ній не суперечить. І воно є частиною стратегії багатьох-багатьох бізнесів. Наприклад, Форбс виділяє соціального підприємця як особу, що використовує бізнес для вирішення соціальних питань. Тобто вирішувати ці соціальні питання, використовуючи бізнесові моделі. Будь-який бізнес може так робити. Візьмемо, наприклад, Джордана Кассалоу. Він був окулістом за освітою, навчався у Бостоні, у моєму місті. Потім він почав займатися волонтерством для лікування людей в сільській місцевості Мексики. Це те, що ми всі робимо, багато бізнесменів є частиною Ротарі Клубу або інших некомерційних організацій, які намагається зробити щось добре, крім нашої роботи.

Однак він виявив, що люди, що знаходяться в Мексиці, просто не могли дозволити собі коригувальні лінзи. З’ясувалося, що з 70%, котрі потребували окуляри, половина може просто мати прості готові моделі, що продаються в аптеках. Ви знаєте, коли ви приходите до аптеки, є дешеві окуляри за пару доларів, вам не потрібен лікар, щоб зрозуміти, що у вас є +2 або -2. Це і дешево, і просто.

Таким чином, Кассалоу розробив бізнес-модель, це була некомерційна компанія, що називається VisionSpring - це поєднання Мері Кей та LensCrafters. Так що це дуже дешеві окуляри, але ви можете продати їх як систему Mary Kay. І дуже скоро, через десять років, 9000 жінок у мережі VisionSpring продали 600 000 пар основних окулярів для читання. Це означає, що ви представляєте VisionSpring і ви бідна жінка в селі Мексики, ви продаєте ці окуляри жінкам у вашому селі. Вони продають ці окуляри своїм родичам і так далі по всій Мексиці. Це почалося як соціальна потреба для людей з поганим зором у сільській місцевості і розвивалася як бізнес-ідея.

Цікаво, що їхній річний дохід, наприклад, пару років тому, становив лише 290 000 доларів. Однак вони підняли благодійні пожертви (гранти, пожертви) майже на 2 мільйони доларів. Отже, так бізнес-модель поєднується з неприбутковою організацією для вирішення соціальних потреб.

Відповідаючи на ваше запитання, будь-яка компанія, яку ви знаєте, може відкрити супутній благодійний бізнес, і цей бізнес повинен бути тільки для вирішення соціальних потреб. Вони можуть заробити небагато грошей, але вони отримають визнання бренду. Наприклад, моя донька просто працювала у двох компаніях, котрі продають динаміки. Ви називаєте це Bose, це американська провідна компанія, глобальна компанія, що працює на динаміках і мікрофонах. Вони завжди думають про те, як впровадити соціальні підприємницькі ініціативи всередині свого бізнесу.

[dyvys_blockqoute text="Будь-яка компанія, яку ви знаєте, може відкрити супутній благодійний бізнес, і цей бізнес повинен бути тільки для вирішення соціальних потреб" author=""]

Інший приклад, дивлячись на Дніпро, мене вразив місцевий підприємець. У районах, де не вистачало ігрових майданчиків, діти не мали місця для гри, безпечного, доброго, дуже сучасного тощо. І це стало бізнес-моделлю. Він почав розвивати це і, наскільки я розумію, він інвестував власні гроші, а також отримував гроші від уряду та, можливо, міжнародних донорів.

Ви знаєте будь-які випадки, коли бізнес вирішує перетворитись на соціальний або, можливо, реалізувати деякі його елементи?

Кілька прикладів я вже навела. Знаєте, я вчу магістрів, вчу в МБА та магістрів з міжнародного менеджменту та міжнародного бізнесу та лідерства у Північно-східному університеті. Мої учні дуже розумні, і вони представляють 25+ країн. У кожній моїй класній кімнаті є учні з усього світу. Для їхнього фінального проекту їм потрібно знайти компанію з власної громади. Якщо це студент з Індонезії, він повинен бути компанією з Індонезії. Якщо це студент з В'єтнаму, то це компанія з В'єтнаму. В останній групі були кілька студентів з України, Росії, Казахстану. Вони робили фінальні проекти, де знайшли одну з місцевих компаній і намагалися допомогти їм переробити себе за конкурентними перевагами.

Одним із прикладів є індонезійська компанія Blue bird. Я не мала жодного уявлення про цю компанію, перш ніж мій учень приніс завдання. В Індонезії, в Джакарті - це таксі. Таксі, ви знаєте, мають величезну проблему прямо зараз, тому що Убер вийшов на ринок. Оскільки нова хвиля компаній вийшла на конкуренцію, традиційні компанії «кебів» повинні знайти новий спосіб конкурувати. У багатьох містах дуже багато боротьби. Отже, моїх студентів було чотири: з Індонезії, з Китаю, з Росії та зі США. Це була одна команда. Вони почали думати, як допомогти цій компанії. Вони виявили, що у Джакарти є величезна проблема з рухом транспорту, я маю на увазі, набагато гірше, ніж у Києві, ви навіть не можете пересуватися на вулицях, оскільки всі вони укомплектовані автомобілями. Однак для автобусів вони мають особливу смугу. Тому вони запропонували цій компанії купувати мікроавтобуси, малі автобуси, дуже маленькі. У цьому випадку вони можуть використовувати лінію, яку використовують автобуси. Однак, на відміну від автобусів, ці маленькі фургони будуть дуже надійними, оскільки вони лише для десяти чоловік, всі сидять, ні злочинів, ні крадіжок, нічого. І вони запропонували компанії Blue Bird перейти до цієї ідеї, з малими автобусами.

І ви вгадаєте, звідки ці ідея пішла. Це походить від дівчини з Росії, ідея «marshrutkas», яка є абсолютно інноваційною для Джакарти. Для нас це звично, є десятки маршруток, але не в Джакарті, а не в Сполучених Штатах, а не у В'єтнамі. Отже, у В'єтнамі чи в Джакарті або в США у вас є машини, або у вас є автобуси, які є величезними і не безпечними, сказати по-правді. Їх не так багато, тому що це дорога штука. Але маршрутка набагато гнучкіша. Таким чином, вони, по-перше, забезпечили інноваційне рішення, по-друге, вони вирішили соціальну потребу, як люди з бідних районів Джакарти можуть рухатися з одного пункту до іншого дешевше, ніж на таксі.

Цікаво, що вони запропонували дві ідеї: перша - це ідея маршрутки, а друга - водяний велосипед, який запропонувала дівчина з Китаю. Таким чином, поєднання цього водного таксі та маршрутного таксі є абсолютно інноваційним для Джакарти. Ці ідеї виникли через те, що один хлопець з Джакарти залучив мозок студента з Росії та студента з Китаю, і разом з американським студентом зробив цей чудовий проект.

Це один з прикладів. Це ті методи, які я розробила, я називаю їх методами BE-EDGE: як визначити ваш простір на ринку праці. Це допомогло цьому конкретному студенту-магістру з Індонезії визначити власне місце на ринку, тому що коли він представив цей проект компанії, вони хотіли, щоб він працював на них. Ви також бачите, що ці студенти з Росії, а також з Китаю та Америки мають справжні міжнародні портфоліо. У них є проект, реальний консалтинговий проект для власного портфоліо.

І я можу дати вам цілий ряд таких прикладів, тому що це те, що я роблю у кожному з моїх класів. Іншим прикладом є компанія з Єгипту, HC Securities & Investments, це інвестиційна компанія. Вони почали думати, як перебудовувати себе. Знову ми утворили групу з трьох студентів, одного з Єгипту та двох з Америки. Ці три студенти зробили проект у своєму класі для цієї єгипетської компанії, а потім запропонували, як переробити себе, як забезпечити інноваційне рішення для компанії, але також як вирішити соціальну потребу для тих, хто живе на Близькому Сході та страждає від політичної ситуації.

Це знову є методами BE-EDGE, які я застосовую у своїх класах, щоб допомогти країнам, що розвиваються, бути більш відкритими та вибирати «мозок» людей з інших країн. Незабаром вийде моя книга,  де ви зможете дізнатись більше про це.

Чому українським компаніям потрібні методи BE-EDGE:

Компанії, які шукають енергійного, відданого, висококласного таланту для інтеграції в свої команди, отримають користь від додавання методу BE-EDGE до їх стратегій найму. У 2017 році "Форбс" повідомила, що компанії відчувають, що більшість випускників не мають навичок, яких вони шукають, але, як професор, я знаю, що є багато висококваліфікованих людей, які бажають увійти в ці ж компанії.

[dyvys_blockqoute text="Компанії, які шукають енергійного, відданого, висококласного таланту для інтеграції в свої команди, отримають користь від додавання методу BE-EDGE до їх стратегій найму" author=""]

Серія BE-EDGE являє собою спосіб підключення нового покоління працівників, які справді зацікавлені в роботі над проектами, орієнтованими на виклики, для компаній, які потребують своїх талантів. Незалежно від того, чи працюють ці керівництва з боку шукача роботи чи роботодавця, книги будуть такими ж корисними для компаній, які бажають розвинути свіже лідерство, оскільки вони будуть для тих, хто входить до обраної професійної сфери.

Останнім часом компанії все більше і більше замислюються не лише про заробітки, а й про соціальний вплив. Чому так важливо в наші дні?

Соціальний вплив є частиною конкурентної стратегії компанії. Якщо компанія хоче бути конкурентоспроможною, вона повинна знайти відповідність між тим, що знаходиться всередині компанії та тим, що знаходиться за межами компанії. Зовнішня потреба в соціальному впливі, адже суспільству в Україні, у Сполучених Штатах, у багатьох країнах так набридли всі ті корумповані люди, які просто отримують гроші для себе. У суспільстві ми хочемо, щоб бізнес мав соціальний вплив