Національна стратегія управління ТПВ і досвід українських міст. Коли Україна втече від сміттєвої кризи

IMG_7973

Сьогодні в Україні на полігони та сміттєзвалища потрапляють 90% відходів, тоді як у Європі — менше 40%. Під час Міжнародного Екофоруму, який проходив у Львові, фахівці розповіли, що передбачає Національна стратегія управління ТПВ, а також поділилися досвідом вирішення сміттєвої проблеми у різних куточках України.

Відповідальність виробників за сміття

У листопаді 2017 року Уряд затвердив Національну стратегію управління відходами в Україні. Її основна ідея, за словами представниці Української екологічно-пакувальної коаліції Анни Таранцової, це розширена відповідальність виробника.

«У світі існує єдина думка щодо того, як треба поводитися з відходами. Їх треба утворювати менше: відмовлятися від поліетиленових пакетів, пластику тощо. Наприклад, зараз розглядається стратегія по поводженню з пластиком у Європі, яка передбачає заборону використання низки різноманітних виробів: одноразової тари, соломинок для напоїв та іншого», — каже Анна Таранцова.

Національна стратегія управління ТПВ і досвід українських міст. Коли Україна втече від сміттєвої кризи - 1

Анна Таранцова. Фото: Lviv Eco Forum

Крім того, загальновідомо, що відходи треба збирати роздільно, аби їх повторно використовувати. Наприклад, скляна пляшка з під пива використовується повторно від 6 до 11 разів у світі. Так само і в  Україні такі пляшки збирають через пункти прийому вторсировини і використовують повторно 5-6 разів. Такий спосіб поводження з пляшками дешевший для виробника і більш екологічний, оскільки скло майже не розкладається в природних умовах.

«Цілі Національної стратегії дуже сильно наближені до тих директив, які зараз діють у ЄС щодо норм  переробки, захоронення, — каже експертка. —  У ЄС до 2030 року лише 30% відходів можна буде захоронювати на полігонах. До 2050 року планують перейти на 10%. Сьогодні там захоронюють орієнтовно 40% сміття. В Україні ж майже все потрапляє на звалище і полігони, бо у нас відсутня система роздільного збирання».

Її немає у країні, бо для запровадження роздільного збирання потрібні кошти, вважає Анна Таранцова. Також у нас відсутня система поводження з небезпечними відходами та відходами електричного і електронного обладнання.

[dyvys_blockqoute text="У ЄС до 2030 року лише 30% відходів можна буде захоронювати на полігонах" author="Анна Таранцова"]

Все це призводить до щорічних втрат вторсировини, яку Україна імпортує з-за кордону. Оскільки країна має розвинену переробну галузь, на рік нам необхідно ввозити 250-300 тисяч тонн макулатури, наприклад.

«Основна причина всього цього — відсутність відповідного законодавства. Стратегія -
це гарний перший крок. Зараз розробляється Національний план поводження з відходами. Наступним кроком має стати розробка законодавства. Вже є запропонований новий закон про відходи. Після цього планується виносити на обговорення рамкові закони про упаковку, електронне і електричне обладнання», — пояснює фахівчиня.

На думку Анни Таранцової, для того, щоби у нас з’явилося роздільне збирання, треба запровадити розширену відповідальність виробника. Це відповідальність виробників і імпортерів товарів у тарі й упаковці за весь життєвий цикл упаковки. За задумом, виробники об’єднуються в організації розширеної відповідальності і працюють з органами місцевого самоврядування — фактично фінансують систему запровадження роздільного збирання: контейнери, їх вивезення, сортування.

«Розширена відповідальність виробника стосується не лише упаковки, а й вирішує питання поводження з електронним і електричним обладнанням — всім тим, що зараз потрапляє у ТПВ», — додає вона.

Серед вигод для держави Анна Таранцова виділяє наступні:

  • залучення приватних інвестицій і нових технологій;
  • відсутність витрат для міської інфраструктури на роздільне збирання — все робиться за кошти виробника;
  • розвиток галузі переробки вторсировини.

Як працює Національна стратегія у Вишгороді

У місті Вишгород Київської області, де проживає близько 30 тисяч людей, у рамках пілотного проекту запровадили роздільне збирання сміття. Для того, щоби встановити контейнери і налагодити логістику, владі, за словами Анни Таранцової, знадобилося 3-4 місяці.

«Соціологічне дослідження, яке ми там проводили, показує, що 86% людей вже готові сортувати  відходи навіть тоді, коли вони ще не знають, що таке роздільне збирання. Пілотний проект запроваджено для того, щоби ми могли порахувати вартість такої інфраструктури, сортування, зрозуміти помилки, комунікаційну компанію, і коли буде прийнято відповідне законодавство, змогли поширювати практики на інші міста», — пояснює експертка.

Національна стратегія управління ТПВ і досвід українських міст. Коли Україна втече від сміттєвої кризи - 2

Фото: Екологія - Уніан

Сьогодні у Вишгороді встановлені окермі контейнери для скла і вторсировини. Їх встановлення, а також вивезення і сортування сміття, включно з інформаційною кампанією відбувається за кошти виробника.

Анна Таранцова зауважує, що завдяки такій роботі, до кінця року 25% ТПВ потрапить на переробку у якості вторсировини, відповідно — буде зменшено захоронення.

Досвід Хмельницького у поводженні з відходами

Володимир Гончарук, заступник мера Хмельницького, вважає, що проблема зі сміттям є спільною для всіх міст України. У них задумалися над цією проблемою і почали системно працювати в середині 2016. Це трапилося після трагедії на Грибовицькому сміттєзвалищі.

«Тоді всі задумалися, що наше сміттєзвалище вже переповнене, термін експлуатації завершився. І якщо у нас завтра закриють його, як це зробили у Львові, буде трагедія. Тоді ми зібрали робочу групу, почали вивчати проблему. До того здавалося, що нічого складного немає, що це купи золота, які треба тільки правильно поскладати», — каже Володимир Гончарук.

Національна стратегія управління ТПВ і досвід українських міст. Коли Україна втече від сміттєвої кризи - 3

Володимир Гончарук. Фото: Lviv Eco Forum

Однак на ділі виявилося інакше. Місто почало з ваг, які встановили на полігоні. Далі стали вивчати морфологію відходів, розробляти проектно-кошторисну документацію для будівництва заводу. Також стали вивозити сміття різними автомобілями. Заступник міського голови зізнається, що раніше тільки звітували про таке, а по факту все скидали докупи. Крім того, містом їздить еко-бус і збирає небезпечні відходи: батарейки, фарби тощо.

У Хмельницькому планують будувати завод механіко-біологічної переробки, але наразі не знають, що робити з РДФ-паливом, яке утворюється.

Львів і завод

Станом на вересень 2018 Львів має власні напрацювання у плані поводження з ТПВ. Йдеться про будівництво заводу з механіко-біологічної переробки відходів, процес рекультивації полігону у Грибовичах, розбудову міської інфраструктури та впровадження загальноміської кампанії щодо зменшення кількості відходів та сортування сміття.

«Щодо будівництва заводу з механіко-біологічної переробки відходів, ми розпочали перші стадії проектно-дозвільних процедур. Сподіваємося, що до кінця року пройдемо комплексну державну експертизу, — розповів директор ЛКП «Зелене місто» Вадим Ноздря. — Цей комплекс відповідатиме вимогам Національної стратегії поводження з відходами до 2030 року, яка ґрунтується на найкращих технологіях, які діють у Європі та визнані там, як такі, що є ефективними у вирішенні проблеми переробки відходів. Лише у сусідній Польщі таких комплексів 150».

Національна стратегія управління ТПВ і досвід українських міст. Коли Україна втече від сміттєвої кризи - 4

Вадим Ноздря. Фото: Lviv Eco Forum

За словами Вадима Ноздрі, завод буде розрахований на потужність, яка забезпечить потреби Львова — це 240 тис. тонн на рік. На заводі передбачене сортування відходів. Він матиме кілька різних зон, зокрема, 24 тунелі закритого типу, де буде контроль параметрів клімату та викидів, щоб унеможливити дискомфорт для сусідів прилеглих територій. Це дозволить також якісно опрацьовувати фракції відходів. Крім того, на львівському заводі буде передбачене виробництво альтернативного палива з відходів.

«У плані заходів з реалізації Національної стратегії одним з пунктів, який стосується відходів, у першу чергу є стандартизація і розробка технічних умов на РДФ-паливо в Україні. Це є передумовою ефективного використання. Воно може використовуватися у печах цементних заводів. Такі підприємства є у Рівному й Івано-Франківську», — пояснює Вадим Ноздря.

Представник комунального підприємства каже, що у сусідній Польщі подібний завод на 50-60% працює саме від такого палива.

Наразі Львів веде перемовини з заводами у Рівному та Франківську. За словами Вадима Ноздрі, керівництво підприємств найбільше хвилює питання, чи зможуть вони отримувати таке паливо на постійній основі.

Рекультивація ж Грибовицького сміттєзвалища передбачатиме дві фази робіт: технічну та біологічну. Перша триватиме до 2020 року.

«Розпочинаємо перший етап рекультивації зі встановлення додаткової станції очистки фільтратів. Також буде проведено терасування та вирівнювання ділянки, облаштування для збору біогазу та створення захисного екрану поверхні полігону. Другий етап робіт передбачатиме створення рекультиваційного покриття та створення рослинного шару на всій площині. Окрім того, полігон за всі роки експлуатації вийшов за межі ділянки, яка була відведена для його розташування. В результаті рекультивації ми плануємо відновити межі землекористування, щоб налагодити стосунки із сусідніми громадами», — розповів Вадим Ноздря.

Ганна БЕЛОВОЛЬЧЕНКО

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Реклама
Новини від партнерів
Повідомити про помилку
Текст, який буде надіслано нашим редакторам: