«Місто, в якому не ходять гроші»: враження про фільм за повістю Кузьми Скрябіна (фото)
У Львові влаштували презентацію стрічки «Місто, в якому не ходять гроші» за однойменною повістю Кузьми Скрябіна. Розповісти про фільм приїхала частина знімальної групи.
Над картиною «Місто, в якому не ходять гроші» почали працювати п’ять з половиною років тому — ще у 2013, коли був живий автор повісті, яка лягла в її основу, Кузьма Скрябін. За словами режисерки фільму Ганки Третяк, Кузьма навіть написав сценарій, однак не встиг завершити його повністю. Планувалося, що він буде саундпродюсером та зіграє одну з ролей у фільмі — консьєржа, однак не сталося. Замість нього цю місію на себе взяв сучасний діджитал-композитор Євген Чистяков.
Але у стрічці можна почути закадровий голос Кузьми Скрябіна. Цю частину записали ще на початку роботи у студії.
«Ми планували, що він буде саундпродюсером, він дуже хотів робити музику до фільму, це був би новий досвід, але не склалося. Тоді ми встигли записати його голос і в фільмі звучить він за кадром», — каже режисерка.
Саме до зйомок фільму приступили два роки тому. Працювали у кількох містах і містечках України: Полтаві, Києві, Переяслав-Хмельницькому, Дрогобичі.
Актор Ігор Цишкевич, який зіграв мера, про стрічку багато не говорить, але зауважує, що різниці, де знімали, не було, оскільки головне тут — донести те, що написано у повісті, а не показати картинку якогось міста.
Бюджет фільму 3,2 мільйони гривень.
Враження від фільму
Повість «Місто, в якому не ходять гроші» Андрій Кузьменко написав у 2006 році. У ній підіймаються питання свободи вибору, щастя, грошей, волі людини.
За сюжетом головна героїня Аліса втрачає роботу, від неї йде хлопець і дівчина не відчуває задоволення від життя. Утім одного разу вона знаходить вдома квиток у невідоме місто і вирішує поїхати туди — втрачати їй нічого, а так, думає, може хоч розважиться. Потрапляє ж вона у місто, в якому немає грошей, а платять люди за все послугою. Щоправда прохання тут бувають різні.
Втекти звідси не можна — територія міста огороджена колючим дротом, а ззовні її охороняють спецпризначенці. Поїзд ходить лише раз на півроку, коли переводять стрілки годинника. Але й квиток на нього придбати не можна — лише отримати за послугу. Відтак, Алісі доводиться боротися за своє життя, а також за життя інших.
Режисерка фільму влучно описує його як драму з елементами фантасмагорії та трилеру.
У фільмі грають як актори-початківці, так і досвідчені. Наприклад, головну роль віддали акторці-аматорці Карині Мельниченко. Сина мера грає також молодий актор Андрій Цишкевич. До слова, роль голови міста грає його батько Ігор Цишкевич. У ролі консьєржа тут також непрофесійний актор. Його знайшли вже тоді, коли почали працювати над стрічкою.
Глядачі після перегляду доволі позитивно відгукувалися про фільм і акторську гру, зокрема. На жаль, погодитися з ними важко. Якщо консьєрж зі своєю епізодичною (але водночас важливою для розуміння світу фільму) роллю впорався, то головна героїня — абсолютно ні. Карина Мельниченко не могла відіграти емоції ані на початку фільму, коли її звільнили з роботи; ані всередині, де вона знайомилася з містом, де немає грошей (як можна з кам’яним обличчям реагувати на те, що замість оплати проїзду її просять прострибати на одній нозі через калюжу, а замість оплати квитка — пробігти 30 кіл довкола вокзалу?!); ані наприкінці, де вона «грає» посивілу жінку.
З персонажів переконливо виглядали подекуди мер міста та Фріц (але не у сценах, де намагається зобразити п’яного).
Також спочатку дуже відволікає від перегляду те, що камера труситься. Мені невідомо, чи це було спеціально зроблено (адже атмосфери такий ефект не додає, хіба оку стає важче фокусуватися на картині), чи просто недопрацьовано. Але потім до такого звикаєш і на перший план з того, що заважає сприймати стрічку, виходить звук. Ви колись пробували говорити у відро чи каструлю? Якщо так, тоді зрозумієте, як звучить фільм.
Кольори деяких сцен виглядають не завжди органічно, оскільки подекуди стає занадто темно. Так, можна було би сказати, що це додає атмосфери гніту, безвиході, асоціюється з темнотою душ тамтешніх людей, але… Але це не означає, що я не повинна бачити, що взагалі відбувається на екрані. А виходить чомусь саме так.
Звісно, варто робити знижку на те, що бюджет фільму дуже скромний — 3,2 мільйони гривень. Утім, можна ж зробити просто і зі смаком. Не без огріхів, але і не так, щоби негатив від роботи знімальної групи виходив на перший план, а сенс, посил губилися деінде.
Так і виходить, що з гарного у фільмі — сюжет, написаний Кузьмою Скрябіним, і його закадровий голос.
Ганна БЕЛОВОЛЬЧЕНКО
Думки, висловлені в рубриці «Колонки», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію редакції ІА Дивись.info.
Будь-яке копіювання чи відтворення тексту або частини тексту дозволене лише з письмової згоди редакції. В іншому випадку це вважатиметься порушенням авторських прав.