Ліс як сектор економіки: що Україні робити з лісовим господарством

Податок за лісові землі справлявся як складова рентної плати (був 1 платіж), тепер податок за лісові землі складається із земельного податку та рентної плати (стало 2 платежі, причому порядку взаємозаліку не передбачено, тобто наявне подвійне оподаткування). Зрозуміло, що все це позначиться, зокрема, на вартості деревини. Крім того, не одноразово спливають питання і щодо форм власності на ліс, децентралізації управління тощо.

Відтак ІА Дивись.info звернулася до фахівців з різних галузей, щоб дізнатися їхню думку щодо господарювання у лісовому господарстві.

Яка форма власності лісу сприятиме веденню раціональної господарської діяльності та екологічній складовій?

Дмитро Карабчук, координатор «Лісової варти», WWF в Україні:

Та, яка виконуватиме вимоги законодавства (національного і міжнародного), дотримуватиметься принципів відповідального лісокористування, принципів сталого розвитку, принципів зазначених у міжнародних сертифікаційних схемах, впроваджуватиме наближене до природи Лісівництво у своїй повсякденній роботі.

Ключовим тут є не форма власності державна чи приватна, а ефективне правозастосування з боку держави, правоохоронних органів, яке дасть можливість контролювати прописані на законодавчому рівні норми господарської  діяльності та екологічні вимоги. Наприклад, державна форма власності на ліси не зупиняє лісокористувачів у Карпатах вирізувати суцільно великі площі лісу під приводом санітарних рубок (48% усього обсягу заготовленої деревини від хворого лісу), знищувати гірські струмки і річки важкою гусеничною технікою, яка заборонена законодавчо уже біля 15 років, заготовляти деревину понад норми – нелегально, використовуючи різноманітні схеми заниження облікованих обсягів деревини (наприклад, у Чернівецькій області керівник обласного управління лісового і мисливського господарства, у підпорядкуванні якого знаходяться усі державні лісгоспи області, – заарештований за хабар правоохоронцям за не перешкоджання своїй діяльності у розмірі більше 10 тисяч доларів із пропозицією платити цю суму щомісячно).

Державна форма власності на ліси не зупиняє лісокористувачів у Карпатах вирізувати суцільно великі площі лісу під приводом санітарних, знищувати гірські струмки і річки важкою гусеничною технікою, яка заборонена законодавчо уже біля 15 років

З іншої сторони – приватизація держлісгоспів спричинить іще більший хаос.

Неважко спрогнозувати, що буде у країні із низьким рівнем правозастосування (в Україні злочини про нелегальні рубки розслідуються роками, і тільки близько 5% отримують вироки у суді і то усі вироки умовні), а також високими корупційними ризиками.

Отже, приватник іще більш агресивніше поводитиме себе, ніж держслужбовці зараз у відношенні збільшення обсягів вирубок (бо він не буде чекати 100 років поки виросте новий ліс, щоб його зрубати, а буде використовувати шанс якнайшвидше зараз все зрубати), а це збільшення екологічних проблем і зменшення бюджетних надходжень у вигляді податків (порівняйте, скільки платять державні пилорами податків, а скільки такі ж приватні).

Резюме стосовно форм господарювання:

- державний ліс повинен залишитися у державній формі власності;

- приватний ліс повинен виникати у формі створення нових плантацій на еродованих, не сільськогосподарських землях;

- можливе продовження довгострокової оренди державних лісів для ведення рекреаційних, оздоровчих, і інших екологічно орієнтованих видів діяльності, але на невеликій площі і із відкритим для громадськості доступом.

Відтак усю лісогосподарську галузь потрібно реформувати. Розділити функції Держлісагентства, утворивши новий господарський суб’єкт, який господарюватиме у лісах Держлісагентства (у формі кооперації окремих держлісгоспів із національним і регіональним менеджментом); Міністерство/департамент/чи відділ лісового господарства, який виконуватиме регуляторні функції, створюватиме однакові правила для усіх лісокористувачів, консультуватиме усіх, як правильно все робити, яке законодавство, правила тощо; лісову поліцію, яка фахово і точково розслідуватиме у стислі строки лісові злочини тощо.

Чи потрібна децентралізація у лісовій галузі?

Дмитро Карабчук, координатор «Лісової варти», WWF в Україні:

Можливо. Але тоді треба розуміти, яка лісова політика держави, що уряд, як представник державної влади пропонує суспільству... Що ми хочемо від лісу – екологічних функцій, деревини, і того і того, чого більше чи менше, однаково для усієї країни чи для різних регіонів по різному?

Відповіді на ці питання з огляду на час (що у короткотривалій перспективі, а до чого ми маємо дійти у довгостроковій перспективі, скільки якого лісу і де ми хочемо бачити) повинна дати лісова політика.

Це документ (бачення/візія) має прийняти ВР, а далі новостворений Національний департамент лісового господарства повинен реалізовувати цю політику у формі розробки Законів і інших підзаконних актів для лісової галузі, для усіх лісокористувачів. А новостворена лісова поліція повинна слідкувати за дотриманням цих правил. Менеджмент держлісгоспів повинен виконувати свою роботу у лісі так, щоб прийнята політика реалізовувалась на практиці. У такому розумінні децентралізація можлива, оскільки вона може врахувати регіональні особливості країни.

Директор економічних програм  Українського інституту майбутнього Анатолій Амелін:

Українським лісам більш потрібна приватизація, а не децентралізація. Тільки відповідальний власник буде берегти своє добро. Досвід Скандинавських країн, де є державна і приватна власність на ліси, доводить ефективність такої моделі, щороку площа лісів там збільшується, створено багато фондів, серед головних інвесторів яких є такі компанії, як  IKEA, інвестиційний фонд Гарвардського університету, інші великі компанії. Дохідність цих фондів досягає 12% річних. До прикладу, якщо розмістити гроші у європейському банку на депозиті, то у кращому випадку отримаєте 1-1,5% доходу. А ось фонди, які інвестують у ліс – до 12%.

Досвід Скандинавських країн, де є державна і приватна власність на ліси, полягає в тому, що там створено багато фондів, серед головних інвесторів яких є, наприклад, IKEA, а також інші великі компанії

До речі, в Україні загальна площа лісів 10,4 млн га, запаси деревини становлять 2,1 млрд м. куб. Як що взяти середню вартість запасів деревини у лісах Європи 10-15 євро за м.куб., то приватизація лісів з обмеженням об’єму вирубки може дати українській економіці до 20 млрд євро надходжень.

Знову ж таки варто звернути увагу на досвід IKEA, яка зацікавлена вирубувати лісу менше, ніж його щорічний приріст, вони дуже багато інвестують у висаджування саджанців.

Ліс стає активом, в якого є власник, який зацікавлений у тому, щоби вартість активів зростала. Українські ліси – державні, тобто ніби безгосподарні, а ось керівники цих «безхозів», зазвичай, дуже багаті люди.

Насамперед лісгоспи заробляють на плановій вирубці лісів. Це потрібно для розвитку лісу, треба старий вирубувати,  проріджувати, висаджувати новий.

Об’єми неконтрольованої вирубки також є значними, понад 30 тис м.куб на рік. Більше того, лісгоспи продають не тільки деревину, але й пиломатеріали, деякі навіть вміють виготовляти меблі. Лісгоспи також продають посадковий матеріал. Тобто це бізнес, який недостатньо контролюється. Приватизація лісу з оплатою інвесторів у бюджет ринкової вартісті – це хороший інструмент для наведення порядку.

Інвестор, власник лісу, завжди буде бережно до нього ставитися.

Ірина Скульська, (Інститут агрономії, Лісабонський університет):

Я вивчаю децентралізацію управління лісами в Середземноморських регіонах Європи з 2013 року. Це досить важке і комплексне питання, оскільки стан знань про зміни володіння лісами в Європі за останні півстоліття залишається вельми обмеженим, незважаючи на величезні зусилля багатьох і відомих дослідників у цій області.

Перш за все необхідно уточнити що саме ви розумієте під концепцією децентралізація. У більшості європейських країн в значній частині лісів останнім часом протікає два процеси децентралізації, які іноді перетинаються - це децентралізація права власності та децентралізація управління лісовими ресурсами. Децентралізація права власності має на увазі право на приватизацію лісових земель, в той час як децентралізація управління має на увазі перехід від центрального до регіональних або навіть локальних моделей управлінь, часто в тісній співпраці з зацікавленими сторонами (місцевими органами управління, асоціаціями, дослідними інститутами, місцевими громадами, бізнесменами і т.д.). Однак якісні та кількісні аспекти цих переходів не так добре відомі.

Багато iз сучасних лісових масивів Європи мають спільну історію. Вони виникли в результаті дії лісових департаментаментіві, які почали з'являтися у різних країнах як частина державної структури з середини 19 століття. Лісове господарство почало розвиватися як вид науки. Були визначені три фундаментальні мети лісового господарства:

1) охороняти ліси від винищення;

2) отримувати від них найбільший дохід;

3) збільшувати лісовий покрив на територіях з найбільшою необхідністю  (наприклад, у гірських районах для контролю ерозії грунту і водного режиму).

Власне кажучи, дані 3 мети так і залишаються незмінними протягом більш ніж 150 років і тільки в залежності від політичної та економічної ситуації в країні можуть змінювати свій пріоритет (а саме змінювати місце у вищевказаному списку).

Слід зазначити, що диктаторські режими Європи 20 століття ставилися до лісів з особливим трепетом і відповідальністю, оскільки ліс був і залишається джерелом багатьох важливих ресурсів і потребує багаторічного планового управління та професійних знань, які набуваються не лише у спеціальних наукових закладах, але і з багаторічним досвідом.  Такі умови важко забезпечити в приватних лісах, особливо в лісових володіннях малих масштабів.

Після розпаду Радянського Союзу в деяких країнах ліс так і залишився громадською власністю під централізованим управлінням держави. В інших країнах, як наприклад, в Прибалтиці частина лісу вирішили повернути колишнім господарям – приватним особам. Перша декада після децентралізації ознаменувалася проблемою з лісовими пожежами.

Залишимо пострадянські країни і перемістимося у західну Європу. Загальновідомо, що ось вже не одне десятиріччя Португалія б'є всі рекорди за лісовими пожежами. Звичайно ж причин багато, але високий відсоток приватної власності лісів (98%) називають як одну з головних. Крупні пожежі тут почалися відразу ж після децентралізації лісової власності. Частина окупованих в 1930-их роках державою земель були засаджені лісом  і в 1970-их повернені місцевим громадам (історичним власникам). Перші втрати від пожеж у розмірі сотень тисяч гектарів лісових територій були зафіксовані уперше в 1976 році, одразу після децентралізації.

Тепер розглянемо інший вид децентралізації – децентралізацію на право управління лісовими ресурсами. Цей підхід спрямований на заохочення більш ефективних результатів управління ресурсами за участі громад та користувачів ресурсів у прийнятті рішень, а також включення місцевих установ, звичайної практики і систем знань в управління. Успіх такого виду управління залежить від здатності діяти колективно перед обличчям різних внутрішніх і зовнішніх загроз. Це далеко не простий вид управління. Він повинен: вміти долати розбіжності у світогляді серед різних місцевих, регіональних та національних зацікавлених груп, що беруть участь в конкретних режимах управління; повинен вміти інтегрувати чи обмежувати різні систем знань, а також складні історичні соціально-культурні, економічні та політичні відносини, які існують в громадах учасниках; уміти відстоювати право суспільства на противагу органам місцевої влади, яка за своєю природі прагне до контролю управління; а також уміти регулювати часті гострі стосунки між громадою і офіційним апаратом, який історично прагне здійснювати контроль над ресурсами, часто на шкоду суспільству. Я вже мовчу про інтерес бізнесменів.

Чи сприятиме врегулюванню ринку деревини мораторій на експорт необробленого круглого лісу?

Дмитро Карабчук, координатор «Лісової варти», WWF в Україні:

Мораторій уже діє 3 роки. Він уже впливає на ринок деревини тим, що необробленої деревини більше залишається на внутрішньому ринку України. До речі, ринок деревини в Україні, процесуально, не сформований.

До прикладу, чи може хтось кудись прийти (як у супермаркет) і купити необроблену чи й навіть оброблену деревину? Відповідь – ні. Були аукціони, які створювали видимість такого місця, тепер якась фірма через суд їх відмінила і лісгоспи радо підписують контракти на поставку кругляка з тим, з ким захочуть.

Де простій сільській людині купити дрова? Чи є якийсь зрозумілий алгоритм для усіх жителів і бізнесу країни, де вони без корупційних зв’язків (як у магазині) можуть купити необроблену деревину? Немає.

Тому, мораторій не впливає на те, що не сформовано. Він впливає на збільшення кількості необробленої деревини.

Директор економічних програм  Українського інституту майбутнього Анатолій Амелін:

Це гарна ініціатива, але мораторій повинен бути розширений зокрема на контрабанду, бо щойно був запроваджений мораторій на вивезення деревини, то відразу зросла кількість тих, хто займається виготовленням пиломатеріалів. Так, ми перестали експортувати ліс-кругляк, але ми продовжуємо гнати необроблений вантаж чи грубо оброблений, що не є кінцевим продуктом. Експорт меблів, обробленої деревини був більш ефективним результатом підйому української промисловості та економіки, ніж робота в інтересах західної економіки, яка бере в Україні сировину як у свого придатка і виготовляє кінцевий продукт, а потім цей же кінцевий продукт продає в Україну за великі гроші.

Чи може українське лісове господарство бути прибутковим?

Дмитро Карабчук, координатор «Лісової варти», WWF в Україні:

Звичайно. Питання у тому, куди прибуток направляти. Зараз він виплачується майже повністю державі. На розвиток підприємств залишається 3-6%.

Директор економічних програм  Українського інституту майбутнього Анатолій Амелін:

Воно є прибутковим, тільки цей прибуток не є офіційним. І воно буде прибутковим за правильного вирішення регулювання. Якщо ліси у нас будуть у приватній власності, і приватизація буде справедливою, а не «своїм дешевше», то Україна може отримати ще один потужний сектор економіки. При чому екологічно чистий і такий, що створює.

Якщо ліси у нас будуть у приватній власності, і приватизація буде справедливою, а не «своїм дешевше», то Україна може отримати ще один потужний сектор економіки

Як Закон України від 10.07.2018 №2497-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України щодо стимулювання утворення та діяльності сімейних фермерських господарств» позначиться на лісопромисловому секторі України?

Дмитро Карабчук, координатор «Лісової варти», WWF в Україні:

Думаю, що деревина однозначно трохи здорожчає. Стосовно впливу на лісогосподарські підприємства то тут все залежить від місцевих громад.

Якщо вони приймуть вищу із запропонованого змінами у Податковому Кодексі ставку оподаткування на 1 га лісової землі (а це 5%), то це призведе до надмірного податкового навантаження на держлісгоспи і деякі із них цілком можуть стати банкрутами, не маючи тої кількості грошей, щоб заплатити цей новий податок. Бо в окремих громадах може бути тільки молодий ліс, який не дає надходжень у лісгоспи, а громади захочуть і собі кошти від лісгоспу. Де  може брати кошти лісгосп? Вирубавши і продавши дерева. А це призведе до подорожчання необробленої деревини і інших екологічних проблем від надмірних вирубок, які й так уже на межі.

Є лісгоспи у центральній, південній і східній частині країни, які взагалі майже не рубають ліс і виживають із дотацій. Звідки їм брати кошти для виплати нового податку? Тому потрібно приймати менші із запропонованих ставок, диференціювавши його від продуктивності/родючості (бонітету) землі і місцезростання лісу (степ, лісостеп, Полісся, різні пояси рослинності у Карпатах тощо). Особливо це стосується об’єктів ПЗФ і інших виключених із розрахунку головного користування лісових земель. Де ставка може бути прийнятною тільки на рівні близькому до нуля (0,01 чи менше) або цілком відміненою. Це питання потрібно доопрацьовувати у стінах парламенту.

Оксана ДУДАР

Фото Микити ПЕЧЕНИКА (рейд інспекторів торік у Дністрянському лісництві поблизу села Галівка Старосамбірського району)