Майже за три кілометри від центру Львова працює нафтобаза, яка є одним із найстаріших промислових підприємств міста. Ця нафтобаза на вулиці Пластовій, що належить компанії ОККО – один із промислових символів Знесіння.

Матеріал підготовлено за підтримки прес-служби «Концерн Галнафтогаз» (мережа АЗС ОККО).

Об’єкт, вік якого майже 70 років, не лише зберіг своє функціональне призначення, а й удосконалюється та йде в ногу з часом.

ІА Дивись.info заглянула за паркан цього об’єкту.

Побачити нафтобазу можна лише з далека, адже це режимний об’єкт. Кремезні чоловіки на охороні ретельно фіксують гостей та проводять обов’язковий інструктаж. Нашим гідом по об’єкту є Роман Гнеп – директор нафтобази.

«У нас на території просторо та спокійно, адже більшість процесів автоматизовано. Водночас у нас немає поспіху чи якихось термінових справ, адже усі процеси у нашій роботі спрогнозовані. Тож людині, яка приходить сюди працювати з якогось офісного «мурашника» такий темп роботи може видатися дуже незвичним», – розповідає пан Роман.

Вулиця Пластова виникла у 1950-х роках, коли неподалік Нового Знесіння почав формуватися Північний промисловий вузол, де було не багато житлових будинків. У 1958 році вулиця отримала офіційну назву  Силікатна. Сучасну назву вулиця має з 1993 року, на честь українського  молодіжного скаутського товариства «Пласт».

Пальне на рейках

Хоч тут тихо та спокійно, та все ж по всій території ведеться цілодобовий відеонагляд. Кожних кілька метрів розташовані різноманітні датчики, які вимірюють показники безпеки.

Залізнична колія, яка тут проходить, – одна з найстаріших на Знесінні. Її сюди проклали ще минулого століття, коли формувався промисловий район.

Вагони з пальним залізничники привозять лише удень. «Щоб не було дискомфортно мешканцям, ми приймаємо цистерни лише вдень до 19 години. Загалом за місяць на нафтобазу заходить від 40 до 100 цистерн», – розповідає Роман Гнеп.

Після прибуття цистерн з них починають зливати пальне: вагони з’єднують із автоматизованою системою зливу.

«Два роки тому ми почали модернізацію цієї системи автоматизованого зливу із залізничних цистерн. Цього року маємо усе закінчити. Система дозволить одночасно приймати та обслуговувати 12 цистерн, а не 6 як зараз. Тобто в місяць на нашу територію заїжджатиме наполовину менше поїздів. Таким чином, ми не лише зменшимо інтенсивність руху на залізничній гілці, а й час стоянки вагонів на самій базі. Вартість проекту – 2,2 млн грн», – розповідає наш гід.

Нафтові чани

Йдемо до резервуарів із пальним. Тут є кілька високих – їх можна побачити із боку вулиці Пластової чи Кукурудзяної з боку «Епіцентру». Це величезні білі металеві «баки». Саме тут зберігають пальне, яке потім потрапляє у бензовози ОККО, які розвозять його на АЗС Львівщини.

У деякі з цих резервуарів можна не лише заглянути, а й… залізти усередину. Щоправда, тільки у ті, що на ремонті і тільки тим фахівцям, хто займається їхнім плановим ремонтом.

«Один раз на п’ять років кожен резервуар проходить обов’язкове обстеження. Якщо потрібно – його ремонтують, – розповідає директор нафтобази. – Як це відбувається? Усе пальне з резервуару викачується, він провітрюється, а потім приїжджають спеціалісти з дефектоскопії, обстежують кожну ділянку, дають висновки. Загалом цей процес відбувається у кілька етапів, які ретельно контролюються».

На кожному з резервуарів встановлено вимірювальні прилади, які автоматично сигналізують на пульт управління про будь-який інцидент, який може трапитися у терміналі – зменшення рівня пального, перелив, несанкціоноване втручання. Резервуари від решти території бази відгороджені бетонним обвалуванням, яке у разі витоку нафтопродукту не дасть йому поширитися.

А ще, виявляється, резервуари завжди фарбують у білий колір через те, що стає помітна корозія, а крім того, білий зменшує нагрівання поверхні резервуара влітку.

Бензовози із «секретом»

Відразу біля резервуарів – станція, де відбувається наливання пального у бензовози. Ще одне відкриття від нашого гіда: «Багато людей думають, що одна така машина у цистерні перевозить лише один вид пального. Але насправді вона поділена на різні сектори, тож один бензовоз може перевозити до 5 різних типів пального».

В найближчих планах ОККО реконструкція системи автоматичного наливу нафтопродуктів у паливовози. Це знову ж таки дозволить скоротити час на заповнення пальним автоцистерн. Зараз база відпускає 10-12 бензовозів щодня.

Безпека – понад усе

Окрім чималої кількості датчиків, нафтобаза має власну пожежну частину із пожежною машиною, яка постійно перебуває на місці.

«Біля кожного з резервуарів є піногенератор, який у  разі загорання не дасть поширюватися вогню. Безпосередньо на базі зберігається 1 тонна піноутворювача. Ще понад 10 тонн закупили й подали рятувальникам, які базуються у нашому районі», – ділиться пан Роман.

На території бази є дві пожежні водойми із достатнім запасом води для гасіння на випадок надзвичайних ситуацій. Два роки тому реконструювали й розширили одне з озер –  з 1 до 3 тисяч кубів об’єму води. Також тут планують реконструювати ще й іншу водойму.

«На нафтобазі існує пожежна сигналізація, три роки тому встановили також систему раннього виявлення надзвичайних ситуацій. Це сучасна апаратура, яка моніторить ситуацію за цілою низкою критеріїв і в разі небезпеки подає сигнал безпосередньо в підрозділ ДСНС. Ми заплатили за це 1,2 млн грн», – зазначає Роман Гнеп.

А ще Нафтобаза обладнана газовирівнювальною системою. Це такі величезні мішки, які вловлюють і повертають назад у ємність випари під час так званого «дихання» резервуарів. Вони надуваються випарами у спекотну погоду, а вночі – здуваються. Завдяки цій технології обсяги випаровуванняз резервуарів зменшилися більш як на 50%.

Модернізація очисних споруд

Ще один об’єкт на території нафтобази – очисні споруди. Цього року ОККО запустила їхню повну модернізацію. Нова система очистки стоків запрацює вже цієї осені та суттєво зменшить навантаження на очисні споруди міста.

Монтувати нове обладнання, вартістію 7 млн грн., компанія почала у серпні цього року. Загалом проект передбачає встановлення трьох нафтоуловлювачів, двох піскоуловлювачів та біоплато. Це спеціальний штучний басейн з природних матеріалів, звідки вже практично чиста вода буде випаровуватися природнім шляхом. Таким чином стічні води проходитимуть на своєму шляху через п’ять етапів фільтрації.

Пальне як кров

Одне з найцікавіших місць нафтобази – власна лабораторія, де контролюють якість пального. Нас зустрічає керівник Центру паливних випробовувань Тарас Грабовий.

Потрапивши сюди здається, що опинився у великому медичному центрі, однак замість крові у пробірках – різне пальне. Перед тим, як його прийняти – ретельно досліджують і лише тоді дозволяють переливати у резервуари.

Серед чималої кількості апаратів найбільше привертає увагу справжній двигун внутрішнього згорання, з допомогою якго фахівці визначають октанове число.

«Наші фахівці тут тестують пальне на 8-9 різних пристроях: визначають якість за десятками параметрів, зокрема, густину, фракційний склад, вміст сірки тощо. Окремий пристрій навіть заморожує дизельне пальне, потім його пропускає через фільтр, щоб знати чи воно його проходить. Таким чином знаємо температуру, яку витримує дизель», – каже Тарас Грабовий.

Аналіз показників у цій лабораторії проводять упродовж  40 хвилин. І лише тоді дають дозвіл на прийом пального.

Автор – Орест Скорина

Фото – Микита Печеник

Читайте новини та найцікавіші статті у Telegram Дивись.Інфо.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.