Що таке посттравматичний синдром і чому українцям варто звернути на нього увагу

Однак ігнорування проблем до її вирішення, а навпаки – у найгірших випадках стати причиною суїциду. До Всесвітнього дня психічного здоров’я, що відзначається завтра, журналісти Дивись.info розпитали фахового психотерапевта про ознаки посттравматичного синдрому та план дій на випадок, якщо ви помітили його симптоми у близьких.

Варто розуміти, що у суспільстві, де триває війна та відбуваються інші трагічні події посттравматичний синдром – не рідкість. Тому детальніше про те, що таке ПТСР і як поводитися з людьми, що страждають на подібні розлади, розповідає психотерапевт Христина Максимець.

Що таке посттравматичний синдром?

У практиці використовують абревіатуру ПТСР, що означає психічний розлад, який проявляється внаслідок сильної стресової і травматичної ситуації. Фактично, це наслідок дуже важкої для нашої психіки травмуючої події, яку складно пережити.

Візьмемо просту ситуацію, коли, наприклад, дитина віч-на-віч зустрічається з агресивним собакою. Дитині стає інстинктивно настільки страшно через страх померти, що усі емоції просто «заморожуються», а дитина або впадає у ступор і просто стоїть на місці, або включаються захисні механізми і дитина швидко втікає. Психіка витісняє усі переживання заради того, щоб вижити.

[dyvys_blockqoute text="Фактично, це наслідок дуже важкої для нашої психіки травмуючої події, яку складно пережити" author=""]

За такою ж схемою і відбувається «застигання» страху в момент травмуючої ситуації, адже людині потрібно вижити і єдиний спосіб - це подавити почуття болю, страху, жаху та  відчаю. Але це «замороження» тимчасове. Рано чи пізно ці переживання мають мати вихід. Одним і таких виходів є ПТСР.

Коли і як він проявляється? Чи може, наприклад, він проявлятися через кілька років в учасників бойових дій?

Увага суспільства до цього розладу збільшилася в період військових подій на сході України і трохи помилково вважати, що ПТСР – це «розлад війни».

ПТСР - це розлад, який зумовлений психологічною травмою та стресом, тому реакції на це можуть бути дуже різними як в часовому вимірюванні (гостра чи хронічна форма), так і у емоційному (інтенсивність почуттів, симптоми та прояви). Втрата близьких, фізичне каліцтво, сексуальне, фізичне чи психологічне насильство, втрата місця праці та інше - усе це може стати початком розвитку розладу.

Є випадки, коли ПТСР не розвивається, і це означає, що ресурси психіки справилися із стресом, а соціальне середовище надало необхідну для психологічного і фізичного відновлення підтримку. А є випадки, коли симптоми з‘являються через декілька місяців або і років після подій.

[dyvys_blockqoute text="Природа цього розладу така, що людину переслідують болючі і травмуючі спогади з минулого" author=""]

Природа цього розладу така, що людину переслідують болючі і травмуючі спогади з минулого, які дуже страшно переживати знову і часто через це люди ігнорують свої переживання та не звертаються за допомогою. І в цьому місці я їх розумію, адже знову переживати весь цей жах – справа не з легких. Зазвичай обирається легший шлях: перечекати, дати собі час, багато працювати, займатися інтенсивно спортом, алкоголь чи психотропні речовини, самоізоляція, тобто усе, щоб забутися.

Перед тим, як описати симптоми, хочу наголосити, що цей діагноз встановлюється спеціалістами, психіатром або клінічним психотерапевтом, не потрібно самостійно себе діагностувати. Спеціалісти керуються критеріями оцінки, які чітко прописані у МКХ-10 чи МКХ-11 (МКХ- міжнародна класифікація хворіб).

Хто у групі ризику?

Ризик залежить від зовнішніх факторів і психологічної структури самої людини.

Тривалість травмуючих подій та їх інтенсивність, стрес викликаний природними катастрофами чи людиною, наскільки постраждала особа могла контролювати ситуацію, наскільки стресова ситуація загрожувала життю особи - усе це підвищує ймовірність розладу. Особливо, якщо травмуючі події відбувалися у дитинстві, це також підвищує ймовірність, оскільки дитина є маленькою, беззахисною, слабкою та емоційно залежною від близьких, у порівнянні з дорослими.

Як проявляється ПТСР, тобто що у поведінці людини має викликати занепокоєння у близьких?

Особа, яка переживає ПТСР може відчувати постійну і незрозумілу тривогу, раптові емоційні спогади, неспокійні і тривожні сни, паніка, безсоння, втрата апетиту, глибокий відчай та апатію, розчарування та дратівливість, закритість та емоційне замороження, гіперактивність, депресія та думки про суїцид, надмірне почуття вини.

Як поводитися рідним з тим, хто страждає на ПТСР?

Перше – не ігнорувати. Друге – підтримати та звернутися до спеціалістів, якщо страшно до психіатрів, то хоча б до психолога за підтримкою. Близькі мають розуміти, що особа, яка переживає розлад, не винна у цьому і не може контролювати цих симптомів. Точно, ні в якому разі не варто говорити, що все пройде або все буде добре. І однозначно, не лякатися.

[dyvys_blockqoute text="Близькі мають розуміти, що особа, яка переживає розлад, не винна у цьому і не може контролювати цих симптомів" author=""]

Поділюся з практики, клієнти часто самі не розуміють, що з ними відбувається і, повірте, це також їх лякає і тривожить.

Чи обов’язково звертатися до психотерапевтів?

Питання обов´язковості тут не стоїть, але, спостерігаючи певну ситуацію з клієнтами, можу запевнити одне: наважитися на дзвінок до психолога буває важко. Багато клієнтів не розповідають  своїм рідним про те, що проходять курс психотерапії, і знаєте чому? Бо переживають сором і страх, що через це їх можуть вважати «хворими», «ненормальними». На превеликий жаль, це той момент, який стримує багатьох людей, які дійсно потребують підтримки. Тому, якщо дозволяють емоційні ресурси, то консультація у психотерапевта ніколи не буде зайвою. Потрібно лише враховувати компетенцію психотерапевта та напрям, в якому він чи вона працюють.

Які наслідки може мати ПТСР, якщо цей стан ігнорувати?

Будь-яке ігнорування психологічних проблем може перерости в психосоматику. Що це означає? Наприклад, «психологічний біль», який ігнорується, з часом може проявляти себе через фізичні симптоми, наприклад, біль у серці. Як правило, на фізичне самопочуття клієнти швидше реагують, ніж на психологічне. Це така особливість нашої ментальності і ставлення до психічного здоров‘я.

Тому, якщо ігнорувати ПТСР, можуть початися проблеми із здоров‘ям, депресивний розлад, або в сумному сценарії суїцидальна поведінка.

Чи є якась статистика щодо того, скільки ветеранів АТО чи ООС страждають на ПТСР?

Згідно із даними полковника медичної служби Всеволода Стеблюка, станом на 2016 рік, розповсюдженість ПТСР серед військовослужбовців на театрі військових дій на Донбасі — 10–15%.

[dyvys_blockqoute text="Згідно із даними полковника медичної служби Всеволода Стеблюка, станом на 2016 рік, розповсюдженість ПТСР серед військовослужбовців на театрі військових дій на Донбасі — 10–15%" author=""]

Станом на червень 2017 року в Україні 280 тисяч людей мали статус учасників бойових дій; за даними прокуратури 500 учасників війни на Донбасі скоїли самогубство після повернення з зони бойових дій.

Спілкувалася Оксана ДУДАР