Про що і як комунікують львівські партії та депутати поза сесійною залою ЛМР.

У Львові вже триває політичний сезон, депутати вже вдруге зібралися на пленарне засідання. Але під час перерв між засіданнями депутати й партії також мають роботу: у цей час вони намагаються утримати увагу виборців через свої медіа або сторінки в соцмережах.

У Дивись.info спробували вияснити, що ж виносять партії нашого міста на загал, які «болючі точки» вони шукають у містян, наскільки вони показують свою громадську активність і чи порушують на своїх партійних пабліках дійсно актуальні для міста питання.

Методологія

Дослідження проводилося стосовно Львівської міської ради. У Львівській міській раді представлені 7 партій: Блок Петра Порошенка «Солідарність», Об’єднання «Самопоміч», ВО «Свобода», «Громадянська позиція», «Народний контроль», УКРОП та Українська Галицька партія. Всі вони мають сторінки у Facebook та сайти, присвячені питанням Львова та області. Ми провели моніторинг цих каналів комунікації на предмет інтенсивності комунікації, актуальності піднятих тем та основних акцентів.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють період від початку 2018 року до вересня. Саме у цей період тривала неафішована підготовка до майбутніх президентських і, у перспективі, парламентських та місцевих виборів. Ми вивчали сторінки львівських осередків партій у Facebook, а також особисті сторінки депутатів ЛМР у цій же соціальній мережі. Також були проаналізовані “місцеві” сайти партій. Найбільшу увагу приділяли запитанням, які стосуються вирішення проблем мешканців або звернені “на пряму” на проблеми громад, наприклад ремонт доріг чи каналізацій, зустрічі з мешканцями, а також відслідковували загальну риторику місцевих партій через їхні публікації.

Що цікавить депутатів у сесійній залі

За цей час на засіданнях ЛМР депутати розглянули 1364 питання. З них 732 питання стосувалися документації по землеустрою, 232 – оренди приміщень і 69 питань були присвячені землі/території.

Це становить 75,8% від всіх проектів, які розглядали депутати ЛМР.

До питань блоку “Інші”, зазвичай, належать звернення міської ради, перегляди бюджетів, відновлення чи створення нових комунальних підприємств, розгляд електронних петицій, тощо. Цікаво, що майже кожного засідання ЛМР приймає звернення до Верховної Ради чи до Кабінету Міністрів. Звернення є доволі популістичними, як от про необхідність розірвання дипломатичних відносин з Росією чи введення податку на виготовлення поліетиленових пакетів.

Також помітна тенденція, що питання, які у нас увійшли в блок “Інші”, зазвичай, розглядають на початку та в кінці засідання. Наприклад, на засіданні ЛМР у вересні було розглянуто майже два ідентичні питання в першій половині пленарного засідання. Мова йде про питання №26 та питання №27 – «Про підтримку місцевої ініціативи (в №27 електронної петиції, ред.)“Заборонити будівництво сміттєпереробного заводу на вул. Пластовій, 13.  Знайти ділянку для будівництва заводу за межами м. Львова».. Під час дискусій були згадані і минулі події на Грибовицькому сміттєзвалищі, і сором міста на цілу країну через це питання. Загалом, обговорення цих питань зайняло 37 хвилин, а це доволі великий відрізок часу пленарної сесії ЛМР.  І це один з прикладів того, як депутати та міський голова можуть затягнути засідання і ускладнити самим собі роботу.

Найактивніші в мережі

Згідно з результатами спостереження, найбільш активно партії дописують на своїх сторінках/сайтах за день до засідання в ЛМР, того ж дня і наступного.  

Найбільш активною в соціальних мережах є партія Об’єднання «Самопоміч», що і не дивно, адже партія має найбільше депутатів в ЛМР. Проте ця активність не завжди виправдана.

Найменшу активність демонструє нечисленна Українська Галицька партія.

Загалом, помітно, що кожна партія має свою риторику в соц.мережах, а також у себе на сайтах. Наприклад, “Самопоміч” пробує висвітлити проблеми мешканців, які намагаються вирішити депутати їхньої партії. “Самопоміч” постає як єдина команда, на відміну від фракції “Солідарність” в ЛМР. Ситуація там кардинально інша, адже основний акцент робиться на загальноукраїнські проблеми, а коли діло стосується міста – висвітлюють конкретних депутатів. Схоже діє і “Народний контроль” показуючи проблеми певної громади і як депутат їхньої фракції намагається це вирішити.

Щодо “Громадянської позиції”, то сторінки партії в Facebook, а також їхній сайт висвітлюють діяльність Анатолія Гриценка, тим самим показуючи своїми дописами, на що робить зараз “ставку” партія. Говорячи про ВО “Свобода” і їхні дописи, то виглядає все доволі “бідно”, адже зазвичай це репости зі сторінки Олега Тягнибока чи інших діячів партії. Проте, депутати від партії часто з’являються на телеканалі НТА, тому, можна припустити, що виборці партії не часті “гості” у Facebook чи на їхньому сайті.

Тож, наведемо кілька найбільш характерних особливостей партійних сторінок та загалом способів комунікації партійців із мешканцями.

Виправдатися й пояснити

Приблизно так можна визначити стилістику комунікації Об’єднання “Самопоміч” на своїй партійній сторінці у Фейсбуці. Наведемо кілька прикладів того, як партійці намагалися або надати актуальності своїм ініціативам через таку інформаційну підтримку, або пояснити “правильність” своєї позиції у тих чи інших голосуваннях.

Наприклад, у січні-лютому ми спостерігали за суперечками партій в ЛМР щодо вивішування червоно-чорного прапора на рівні з державним. Депутати від «Самопомочі» не підтримували ці ідеї і це було помітно не тільки через голосування, а й у публікаціях на сторінках партій.

15 лютого в день засідання ЛМР, на якому було розглянуто це питання, на сторінці «Самопоміч Львів» з’явився допис, про те що у Львові повинен бути лише один державний офіційний прапор. Тоді ж депутати підтримали ухвалу, що червоно-чорний прапор має вивішуватись у дні пам’яті національно-визвольних змагань (альтернатива пропозиції від ВО «Свободи»). В цей же день на цій же сторінці партії з’явився допис, що «Самопоміч» підтримала ухвали «які підтверджують ідентичність міста». Загалом, ця ситуація є цікавою і партії старались використати її в свою користь як могли (наприклад, «Свобода» агітувала за це на вулиці, в соціальних мережах і на каналі НТА).

Партії вдались навіть до залучення членів українського підпілля тих часів. 19 лютого Zaxid.net взяв коментар в Олеся Гуменюка (голова Львівського крайового братства ОУН-УПА), який наголошував на тому, що державний прапор повинен бути один – синьо-жовтий. Наступного дня телеканал НТА публікує відео (яке одразу розлетілось по сторінках «свободівців»), де Ольга Ільків (зв’язкова Романа Шухевича) розповідає про важливість прийняття постанови про червоно-чорний прапор.  

 

“Самопоміч” на своїх сторінках намагається показати, наскільки вони відкриті, постійно нагадуючи про консультаційні телефони та приймальні.

Тут варто віддати належне, адже так вміло (на нашу думку) розповісти у соціальних мережах про патріотичну постанову (обслуговування українською мовою) навіть автори ухвали від Української Галицької партії не змогли. Також, важливо розуміти, що «Самопоміч» перестала бути виключно львівською партією, адже вона працює по Україні загалом, і що ця партія «мітить» ще і на парламентські вибори. Тому не варто дивуватися звинуваченням в бік центральної влади, які доволі часто з’являються від них.

Наприклад, стаття від 3 січня з доволі гучним заголовком «Упродовж року об’єднання «Самопоміч» боролося проти деспотичного режиму» розповідає читачеві про те, як «Самопоміч» не допустила реваншу деспотичного режиму, не дає знищити місцеве самоврядування» тощо. Або ж з початком кампанії в медіа «Проти виборів за законами Януковича» сторінки партії різко перемкнулись вже на цей формат, почавши все менше і менше розповідати про проблеми Львова.  

Також видно, що «Самопоміч» робить аналіз запитів та звернень громадян. Це проявляється у написанні загальної публічної статті-посібника щодо вирішення певної проблеми (як от щодо ремонту дахів, чи системи ОСББ), яка виходить, якщо багато мешканців Львова звертаються з подібними питаннями однієї тематики.

Різниця між віртуальністю і реальністю

За активністю партій у соцмережах легко дослідити, чи співпадають принципові заяви із реальними голосуваннями. Адже неспівпадіння трапляються. Наприклад, ВО «Свобода» вимагали «припинити знущання над пенсіонерами і вернути безкоштовний проїзд». Про це були дописи на їхніх сторінках та присвячені цьому статті у газеті партії.

25 січня ЛМР прийняла «Звернення Львівському міському голові, прокурору Львівської області, начальнику Головного управління Національної поліції у Львівській області щодо розірвання договорів на перевезення пасажирів з усіма підприємствами, які дозволили собі незаконно збирати готівку з пенсіонерів». І  4 депутати з фракції «Свободи» не голосували за це звернення, хоч і були зареєстровані на сесії.

Мало цікавляться Львовом

Із аналізу партійних пабліків можна зробити висновок, що частина партійних сторінок публікує не лише локальний контент, а іноді взагалі дуже мало інформації, актуальної безпосередньо на локальному рівні.

Частково це стосується місцевої партії «Солідарність» – їхні основні сторінки працюють як на всеукраїнський рівень, так і на міський. Помітно, що коли в інформаційному просторі з’являються новини загальнонаціонального рівня, які стосуються діючого президента, або партії, то і сторінки львівського осередку БПП «відповідають».

Наприклад, в травні, коли почали з’являтися нові соціологічні опитування по майбутніх виборах, партійці з «Солідарності» організували засідання у львівському прес-клубі, де розмовляли на тему: «Опозиція до президента: реальна, формальна та театральна». Також, на своїх сторінках вони часто використовують словосполучення «долучились», «взяли участь»,  «за сприяння». Окрім того, партія полюбляє розповідати на своїх сторінках про ремонти будинків/доріг/тротуарів у частині районів міста, наголошуючи, що це виборчі округи депутата від «Солідарність».

Наприклад, так партія розповідала про Остапа Доскіча і його підтримку та контроль ремонтних робіт у виборчому окрузі №18 (частина Личаківського району). Також, дописами на сторінці фракції “Солідарність” були «відзначені» Сергій Івах та Віталій Свіщов, за допомоги яких було відремонтовано дах будинку на вулиці Лисенка і почалося будівництво внутрішньоквартальних доріг на вулиці Єрошенка. Цікаво, що ці події сталися у дотичних до їхніх округів вулицях (див. карту)

Партія «Громадянська позиція», маючи 7 депутатів у міській раді, не надто цікавиться справами міста, виходячи зі сторінки у фейсбуці й офіційного сайту. Виглядає так, що вони аж надто вже переймаються майбутніми президентськими виборами, присвячуючи абсолютну більшість своїх дописів Анатолію Гриценку. Сторінка у фейсбуці, що стосується діяльності партії виключно в межах Львівської області переповнена виступами й заявами Гриценка.

Роботи депутатів «Громадянської позиції» в межах Львова на їх же пабліках практично не видно, хоча секретарем ЛМР є Анатолій Забарило, представник саме цієї партії. У Львівській обласній Раді дуже активним є Володимир Гірняк, проте це часто не стосується безпосередньо Львова.

Цікавість до гіперлокального, побутового

Депутати «Народного контролю», виходячи з їхньої сторінки у фейсбуці та офіційного сайту, намагаюся облаштувати й налагодити життя пересічних мешканців у своїх виборчих округах, найбільше вони зосередилися на Рясному, як, наприклад, Михайло Дідух, який був обраний звідти. Робота «Народного контролю» серед партій є чи не найбільш простою і прозаїчною, вони намагаються покращити повсякдення, найбільша кількість питань, які вони вирішують, пов’язана з екологією, реставрацією, відновленням будинків, модернізацією, транспортними проблемами, забезпеченням необхідним шкіл та лікарень.  

Голова фракції – Валерій Веремчук – ще й не минає жодної можливості для критики міського голови. Загалом депутати «Народного контролю» в плані громадської роботи не полишають своїх районів, майже не втручаються в загальні міські проблеми, а лише локально вирішують проблеми своїх виборчих округів.

Звіт Ірини Оршак, яка є головою постійної депутатської комісії екології та природокористування, заслужив окремі дописи як і на сайті, так і на сторінці фейсбук. Велика частина звіту стосується вирішених чи поданих депутатських запитів, а також робочих поїздок депутатки.

УКРОП, подібно до «Народного контролю», комунікує про вирішення,  здебільшого, базові щоденні проблеми містян. Найчастіше вони звітуються про ремонтні чи господарські роботи. Найбільше уваги приділяють транспортним проблемам міста. Ситуація з АТП-1, монетизацією пільг, безоплатного проїзду для школярів з’являються на їхній сторінці у фейсбуці та офіційному сайті найчастіше. Ситуація тут схожа з БПП «Солідарність», адже обидві партії намагаються нагадувати своїй аудиторії про загальнонаціональні проблеми, показуючи, що і в місті вони працюють (хоч і більшість медійної діяльності зводиться до однієї постаті Ігора Зінкевича).

Українська Галицька партія не так висвітлювала свою діяльність на своїх сторінках, як решта партій. Що дивно, адже, наприклад, Ігор Дякович доволі часто «бере» слово на сесіях в ЛМР. Не зважаючи, що УГП організувала за цей період два форуми (молодіжний та відповідальних християн), висвітлення цих подій дуже «губилась» в інформаційному просторі Львова.  

Замість висновків

Виходячи з результатів моніторингу публічної діяльності політичних партій Львова у першій половині 2018 року, можна сказати, що передвиборча гонка уже почалася, і це аж ніяк не йде на користь місту. Партії не намагаються показати, чому вони кращі за інших, а наввипередки заявляють, чому їхній опонент гірший.

Абсолютна більшість справ, якими займаються міські обранці стосується повсякдення (ремонти, реставрації, транспорт, обладнання шкіл та лікарень). Депутати не поспішають сипати інноваційними пропозиціями для відділення від центру та вирішення проблем самостійно, і з новими підходами.

Також, на своїх сторінках у Facebook і на сайтах, партії рідко пояснюють свої рішення на сесіях (наприклад «Самопоміч» і її позиція щодо червоно-чорного прапору у Львові).

Та ж «Самопоміч», судячи зі сторінки у фейсбуці, представляє себе як згуртована команда, що працює разом. Вони не виділяють окремих депутатів, щоб було видно, «хто робить більше». Виняток складає лише міський голова Львова Андрій Садовий. Фракція «Солідарність» ж старається виокремити дії кожного депутата. Щодо «Народного Контролю» та «УКРОП», то тут тримають певний «баланс» між загальною риторикою і виокремленням певних діячів.

Максим Бичек, Богдан Куделя, Остап Мачинський спеціально для Дивись.info

Читайте новини та найцікавіші статті у Telegram Дивись.Інфо.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.