Рятуючи планету, або Як у Німеччині проводять енергетичну реформу

Трансформація

Питання переходу на альтернативну енергію – це не тільки питання збереження довкілля, а також економіки та національної безпеки. І у Німеччині це зрозуміли ще у 80-их – тоді Рурський регіон (раніше центр видобувної та металургійної промисловості) заявив про вихід з вугілля. До кінця нинішнього року RAG (Рурське Акціонерне Товариство) закриває останні дві шахти регіону – у Боттропі та Ібенббюрені.

Піку видобутку кам’яного вугілля Німеччина досягла 1957 року, коли в країні налічувалося 173 шахти, об’єм видобутку становив – 149 мільйонів тонн, кількість працівників сягала 607 тисяч осіб. Вже 1970 року ці показники становили: 69 шахт, 111 мільйонів тонн вугілля і 253 тисячі працівників. 2017-ий: 2 шахти, 4 мільйони тонн вугілля і 6 тисяч працівників.

Утім першою причиною, яка потягнула за собою закриття копалень, зменшення видобутку та скорочення робочих місць, була не екологічна, а швидше економічна. Вартість видобутку власного вугілля стала утричі дорожчою, ніж купленого, здебільшого з Росії. Вчасно усвідомивши і проаналізувавши всі можливі наслідки, у Німеччині почали розробляти план трансформації вугільних регіонів, без якого Рур ризикував перетворитися на депресивну частину країни, а мономіста – на міста привиди без виробництва, без мешканців.

До слова, в RAG не було жодного масового скорочення працівників. Існувала програма, яка дозволила зробити процес скорочення видобутку як найменш болісним. Зокрема був скорочений пенсійний вік, корпорація фінансувала перекваліфікацію чи підвищення кваліфікації працівників, допомагала з працевлаштуванням в інших компаніях, були запроваджені гнучкі умови роботи, створений банк вакансій, допомога у започаткуванні власної справи тощо.

Але навіть вирішивши усі соціальні питання, на RAG лягають так звані вічні завдання – шахтний водовідлив, польдерні землі, спостереження за грунтовими водами, вирішення яких потребує сотні мільйонів євро.

«Коли закриваються шахти, потрібно зробити щось важливе для регіону, щоб забезпечити людей робочими місцями», – каже Моніка Умлауф з Агентства вугільної конверсії в Іббенбюрені, де цьогоріч закриється остання шахта з видобутку антрациту.

Незважаючи на закриття копалень, Іббенбюрен – регіон зі зростаючою економікою. На зміну видобувній промисловості прийшли 2500 малих і середніх підприємств, відкриваються офіси міжнародних компаній, частка зайнятих у промисловості – 42%. У лідери вибиваються харчова промисловість (в Іббенбюрені виготовляють особливий вид випічки (заморожений напівфабрикат), відомий в усій Німеччині), машинобудування (виробництво хромованих деталей, які є у кожному «Мерседесі» та BMW), а також – хімічна. В Іббенбюрені є аптеки, які спеціалізуються на препаратах для індивідуального лікування онкохворих.

Усе це тільки частина змін, які відбулися в регіоні, після його виходу з вугілля. Сьогодні рівень безробіття тут нижчий, ніж загалом по Німеччині, і становить усього 2,9%, тоді як по країні – понад 6%.

У трансформації вугільних регіонів активно застосовуються навіть шахтні відвали. Після природної рекультивації терикони перетворюються на місця для активного відпочинку – катання на велосипедах, заняття пара планеризмом тощо.

Реформа

Однак трансформація вугільних регіонів – це лише частина енергетичної реформи Німеччини.

«Децентралізація системи електрозабезпечення – це фундаментальні зміни, щоб громадяни самі добували електроенергію. Зменшення викидів вихлопних і парникових газів, споживання електроенергії і водночас збільшення частки ВДЕ… І на цьому шляху першим кроком є відмова від вугілля. Ця тема досить конфліктна через втрату робочих місць, ріст тарифів та закриття підприємств. Але екологи закликають якнайшвидше відмовитися від вугілля», – каже Даніела Сеттон з Інституту вивчення прикладного сталого розвитку (IASS).

2012 року в Німеччині досягла свого піку кампанія проти реформи енергетичного ринку, оскільки оплачують її споживачі електроенергії. Вартість одного кВт електроенергії для споживачів у Німеччині у декілька разів вища, ніж для промисловості. Кошти на розвиток відновлювальних джерел енергії закладені у тарифі.

Сьогодні вартість однієї кВт/год становить 29,44 цента, а 2006 року ціна була – 19,46. Добування і розподілення – 6,20, мереживні видатки, зокрема заміри, рахунки обслуговування лічильників – 7,27, податки, мито і збори – 15,97. Саме в останній показник закладені витрати на розвиток ВДЕ.

Просування реформи енергетичного ринку супроводжується потужною соціальної кампанією з акцептації. Двічі на рік проводяться опитування домогосподарств.

За словами Даніели Сеттон, якщо відмова від кам’яного вугілля була продиктована економічними показниками, то від бурого – політичне рішення.

Сьогодні у Німеччині є 30 тисяч вітрогенераторів, тисячу з яких – офшорні (у морі). Цей сектор ВДЕ розвивається найінтенсивніше, водночас він супроводжується й протестами, зокрема тому, що вітрогенератори не несуть жодної користі для регіону. Інша справа – шахта чи кар’єр. Та попри увесь скепсис, у вересні в Гамбагському лісі відбулися масштабні протести, під час яких були поранені, затримані і навіть одна людина загинула. Гамбагському лісу – 12 тисяч років і він є одним із найстарших лісових масивів Європи. Німецький енергетичний гігант RWE заявив про вирубку частини лісу задля нового кар’єру бурого вугілля. Тисячі обурених людей приїхали до Гамбагського лісу, щоб захистити його від знищення. На деревах були споруджені будинки. Не обійшлося без зіткнень між протестувальниками та поліції.

Відтак складається певний парадокс, Німеччина, яка є лідером з розвитку ВДЕ, наразі залишається рекордсменом за кількістю парникових газів на душу населення.

За словами Філіпа Літца з «Agora Enerrgiewende», реформа енергетики знаходиться на початковій стадії. Її стратегічними цілями є скорочення викидів парникових газів: до 2020 року – на 40% порівняно з 1990-им.

«Дивовижний факт – ВВП Німеччини з 1990 року зріс на 50%, а використання електроенергії знизилося», – каже Філіп Літц.

Усі зміни в енергетичному секторі, активна позиція суспільства, захист довкілля у Німеччині – це не просто природний стан речей, а цілеспрямована політика. Зокрема роботою із суспільством, формуванням свідомості, участь у підтримці судових справ, пов’язаних із довкіллям, займається неурядова організація «GermanWatch».

«Загалом організація охоплює 650 людей, з яких приблизно 50 – штатні співробітники. Працює аналітичний центр, проводяться наукові дослідження з урахуванням стейкхолдерів, лобіювання та адвокація в інтересах суспільного блага», – каже Олдаг Каспар, керівник департаменту з кліматичної політики і Німеччині та Європі.

Свою діяльність «GermanWatch» розпочала й в Україні.

«Ми працюємо у питаннях Донбасу. Головне завдання – щоб Україна могла знайти легший шлях для трансформації вугільних регіонів, скориставшись, зокрема, і досвідом Німеччини», – каже Олдаг Каспар.

Німецькі експерти наголошують, що так звані зелені питання, тобто екологічні мають здатність дуже швидко трансформуватися в економічні, а наслідки будуть дуже жорсткі.

На державному рівні питання екології лобіює Партія Зелених, популярність якої останніми роками зростає. На земельних виборах у Баварії 14 жовтня «зелені» змогли подвоїти кількість своїх голосів.

«Наш світ єдиний і клімат єдиний, тому кожен повинен долучатися до порятунку планети, скорочення шкідливих викидів», – каже Йоганнес Реммель, колишній міністр зі захисту навколишнього середовища Північого Рейну-Вестфалії.

Він вважає, що саме Німеччина повинна бути лідером у питаннях збереження планети, а в межах Німеччини – федеральна земля Північний Рейн-Вестфалія, яка зберігає лідерство за кількістю шкідливих викидів.

Оксана ДУДАР