Подорожі Німеччиною, або Коли громадським транспортом їздиш із задоволенням

Знаєте, чим відрізняється громадський транспорт Берліна від львівського? Насамперед тим, що це дуже зручний і швидкий спосіб пересування.

Ви не стоїте тут довго і нудно на зупинці з надією, а раптом наступний автобус – саме той. Ви точно знаєте, через скільки приїде ваш автобус, трамвай чи поїзд у метро. Час поїздки можна розрахувати практично до хвилини. Крім того, громадський транспорт – це не для убогих, а для всіх, бо це дешевше і екологічніше, ніж користуватися власною автівкою. Тому у берлінському метро їздять студенти і викладачі, безробітні і бізнесмени, робітники і політики. Нема потреби впихатися саме у цей автобус, бо думаєш, що наступний невідомо коли буде. На табло ви точно побачите, коли він буде і це не приблизний час.

А тепер трохи докладніше. Система громадського транспорту Берліна досить складна – потрібен час, аби розібратися, оскільки це не тільки звичні нам автобуси, трамваї (Straßenbahn), метро (U-Bahn), але і міська електричка (S-Bahn) і паром (Fähre).

Квитки діляться на дорослі, дитячі та сімейні, а також – за зонами, тобто ви пересуватиметеся у зоні Берліна чи поза нею. Оскільки одним з найпопулярніших видів транспорту в Німеччині є велосипед, зрозуміло, що німці ним пересуваються не тільки вулицями, а й перевозять у метро чи міських електричках. На велосипед теж доведеться купити квиток, а також квиток потрібен ще й великому собаці, якщо це не пес-поводир.

Берлін розділений на три тарифні зони: AB, BC і ABC. Тарифна зона AB включає в себе всі райони в межах кордонів міста. Зона С – передмістя. Зона ABC додатково включає в себе околиці Берліна і Потсдама.

Одноразовий двогодинний квиток у зоні АВ коштуватиме 2,80 євро, дитячий – 1,70 євро. Денний квиток, який дозволяє взяти із собою трьох дітей до 14 років, – 7 євро.

Крім разових квитків, є тижневі і місячні, які теж діляться на низку категорій. Тижневий коштує, наприклад, приблизно 30 євро. Крім того, є групові квитки для туристичних груп. Зазвичай, такі квитки розраховані на п’ятьох. Є квитки, які передбачають знижки в музеях чи якісь бонуси під час шопінгу.

Перед тим, як увійти в вагон метро або електрички, квиток треба купити і завалідувати (поставити на ньому печатку – дату і час). В автобусі і трамваї квитки купуються в салоні. В автобусі – безпосередньо у водія, в трамваї необхідно скористатися автоматом. Компостувати такі квитки не треба – на них вже стоїть печатка, але якщо у вас вже був чистий квиток, його необхідно закомпостувати. Якщо квиток уже завалідований і термін його дії не закінчився, його треба пред'явити водієві автобуса. Водієві трамвая і метро показувати квиток не треба. Придбати квитки можна в автоматах на станціях метро U-bahn, міської електрички S-bahn, в трамваї, в автобусі у водія і в сервісних центрах.

Найзручнішим і найшвидшим засобом пересування, звісно, є метро і міські електрички. На відміну від київського метро – у вагонах тихо і майже затишно, на табло висвічуються зупинки. На вході у підземку – жодних турнікетів, які часто, незважаючи на кинутий жетон, можуть вас боляче вдарити по ногах. Контролери – теж велика рідкість, але покататися зайцями охочих практично немає. Штраф за безквитковий проїзд – 60 євро. Єдиний контролер, якого я зустріла – колишній шахтар Дірк Бальке з Дортмунда. Раніше він працював водієм автобуса після закриття копальні, але змушений був перейти на легшу роботу, бо вимоги до стану здоров’я водіїв громадського транспорту дуже високі, адже вони відповідають насамперед за безпеку пасажирів. У них не може бути проблем зі зором, слухом чи фізичною формою.

Жодного обмеження у громадському транспорті не відчувають люди з інвалідністю. Для них у метро є ліфти, а в автобусах та трамваях – ні сходів, ні підніжок.

Звісно, що таким ідеальним громадський транспорт Німеччини видається людині, котра звикла до довгих очікувань на зупинках, переповнених, брудних і несправних автобусів, безконечних сварок між пасажирами та водієм, «передайте, будь ласка, на один» і тому подібне.

Насправді, якщо пильніше придивитися, то і в Німеччині транспорт спізнюється (але вас про це повідомляють), працює з перебоями і місця не лише сидячі. Але водночас ви можете бачити геть порожні трамваї, які все одно курсують за графіком і ніхто не закидає, мовляв, це економічно не обґрунтовано випускати на лінію вагони.  Так само можуть курсувати напівпорожні автобуси (у Берліні здебільшого двоповерхові), а також вагони метро.

До речі, у півмільйонному Дортмунді курсує 40 ліній міських автобусів, є трамвай і навіть метро.

А ще в Німеччині ви не побачите навіть близько таких трамваїв, які нещодавно закупив Львів. Там це вже навіть не учорашній день. Просто німці ніколи нічого не викидають, а просто кладуть на поличку – може, колись згодиться. Так згодилися і 30 старих берлінських трамваїв, які не без проблем виходять на лінії у Львові. Звісно, вони кращі за старі, але гірші за «Електрони».

На всі нарікання пасажирів львівського громадського транспорту від перевізників і комунальних підприємств завжди один аргумент – платіть, як у Європі, буде вам такий же транспорт. Так ось, сьогодні в Німеччині політики дедалі активніше обговорюють питання переходу на безкоштовний громадський транспорт, щоб громадяни якнайменше користувалися власними авто, натомість надавали перевагу автобусам, трамваям, метро – це дозволить знизити шкідливі викиди в атмосферу. Подібні експерименти вже запровадили у низці міст Франції. Цілком очевидно, що питання безкоштовного громадського транспорту у Європі – це виключно питання часу, до того ж не дуже далекого.

А ось німці у відповідь на похвалу їхнього транспорту кажуть, що їм варто рівнятися на Швейцарію.

«У Швейцарії 15 років тому вирішили вкладати у мобільність – і саме у громадський транспорт, а не в особистий. Потяги між містами ходять кожні 15 хвилин. Але щоб цього досягнути, були зроблені мільярдні інвестиції», – каже Йоханнес Реммель, колишній міністр із захисту навколишнього середовища Північного Рейну-Вестфалії, а сьогодні депутат Лангтагу, член Партії Зелених…

Що ж, ми наразі тільки можемо помріяти про громадський транспорт, на який нарікають у Німеччині, і про відповідальність їхніх політиків.

Думки, висловлені в рубриці «Колонки», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію редакції ІА Дивись.info.

Будь-яке копіювання чи відтворення тексту або частини тексту дозволене лише з письмової згоди редакції. В іншому випадку це вважатиметься порушенням авторських прав.