Біографія Михайла Грушевського

Біографія Михайла Грушевського

Понад 150 років тому - 29 вересня 1866 року народився Михайло Грушевський. Його вплив на вітчизняну історію важко переоцінити, адже він не тільки писав, а й творив історію України.

На жаль, середньостатистичний українець досить-таки мало знає про людину, портрет якого зображений на 50-гривневій купюрі (та й написану ним десятитомну «Історію України-Руси» подужав би далеко не кожен український історик). Адже в біографії цього великого українця, як ні в якій іншій, відображена вся складність і парадоксальність становлення української державності.

Народився відомий державотворець в місті Холм. Тепер це місто Хелм в Польщі, та й тоді він входив до складу Царства Польського (мав особливий статус у складі Російської імперії). Але після придушення польського повстання 1863-1864 рр. російська влада проводили тут політику «обрусіння краю», в рамках якої професор словесності Сергій Грушевський, батько Михайла Грушевського, був запрошений на роботу в Холм.

Хоча сім'я Грушевських незабаром переїхала на Північний Кавказ, Михайло згодом часто звертався до проблеми української Холмщини.

Родина Михайла Грушевського

Батько історика - Сергій Грушевський був автором офіційного російського підручника церковнослов'янської мови, який перевидавався близько тридцяти разів.

Хоча згодом Михайло Грушевський добре заробляв на викладацькій роботі і на виданні книг, проте основні доходи сім'я Грушевських аж до 1917 року отримувала від перевидання цього підручника.

У 1908 році сім'я Грушевських купила в Києві двоповерховий особняк на вулиці Паньківській (зараз тут музей Михайла Грушевського), а поруч незабаром побудувала шестиповерховий будинок.

У січні 1918-го більшовики прицільно обстрілювали багатоповерховий будинок Грушевського, в результаті чого будівля згоріла. При цьому сильно постраждала стара мати Михайла Сергійовича, Глафіра Захарівна, яка померла через кілька днів після того, як її винесли з палаючого будинку.

Особисте життя Михайла Сергійовича Грушевського

Вся найбільша громадсько-політична діяльність та кохання Михайла Сергійовича Грушевського були зосереджені у Львові.

Переїхав історик до Львова у 1894 році, там прожив аж 20 років.

Крім того, у Львові Грушевський побудував власний будинок, який досі відкритий для відвідувачів.

Саме тут він зміг налагодити зв’язки з усіма активними діячами та вступити в діяльність Наукового товариства імені Тараса Шевченка.

У 1896 році одружився з львів’янкою, вчителькою з роду Вояковських, Марією Сильвестрівною.

Обвінчалися закохані 26 травня 1896 року у м. Скала.

У 1900 році у Михайла та Марії народилася дочка, яку вони назвали Катериною. Саме вона після смерті продовжила його наукову роботу Михайла Сергійовича Грушевського.

Коротка біографія Михайла Грушевського: хронологічна таблиця

• Михайло Грушевський народився у 1866 році в Холмі.
• З 1897 по 1913 рік очолював Наукове товариство імені Тараса Шевченка у Львові.
• 1917–1918 рр. - Голова Центральної Ради Української Народної Республіки.

• 23 червень 1917 року брав участь у проголошенні Першого універсалу УЦР;
• 29 квітня 1918 після перевороту, в результаті якого до влади прийшов Скоропадський, Грушевський перейшов на нелегальне становище. У підпіллі він займався науковою діяльністю.
• 1923рік  - академік НАНУ;
• 24 листопада 1934 року Грушевський помер від зараження крові та в результаті невдалого видалення фурункула.
• Похований Михайло Грушевський у Києві на Байковому кладовищі.

Цікаві факти про Михайла Грушевського

• Михайло Грушевський – перший керівник в історії незалежної Української держави.
• У ніч з 29 на 30 квітня 1918 на Грушевського було скоєно замах. Коли під охороною січових стрільців він разом з дружиною залишав будівлю Центральної Ради, то один з січовиків (чи то галичанин-москвофіл, то чи переодягнений в січовика російський офіцер) кинувся на нього з багнетом з криком «За Русь!». Охорона відштовхнула нападника, так що Грушевський не постраждав, але зате була легко поранена його дружина. Обставини цієї справи так і залишилися нез'ясованими, оскільки вчинив замах незабаром був застрелений - нібито при спробі до втечі.
• Проживаючи в Європі (Австрії, Чехословаччині, Швейцарії) Грушевський кілька разів вступав в переговори з більшовиками. Спочатку він домагався легалізації діяльності своєї і інших лівих українських партій, потім - вів переговори про умови свого повернення в Україну.
• Свою «Історію України-Руси» Грушевського довів лише до 1658 року, яким закінчується 10-й том. У наукових колах побутує історія, ніби в архівах бачили рукопис 11-го тому. Подейкують, що Грушевських встиг дописати «Історію» чи то до 1660-х років, то чи до початку XVIII столітті, то чи навіть до 1720-х років.

Документального підтвердження така версія не має. Втім, в архівах вже в наш час знайшли і тільки в 1995 році опублікували шостий том написаної ним «Історії української літератури». Так що історія про одинадцятому томі «Історії України-Руси» не здається такою вже нереальною.

• За рішенням Київради, надмогильний пам'ятник для Михайла Грушевського був вирізаний з шматка граніту, який до 1919 року служив постаментом пам'ятника Миколі І.
• Портрет Грушевського зображено на банкноті номіналом 50 гривень та на пам'ятних монетах: 1996, 2006 та 2016 років.
• Пам'ятники відомому діячу споруджено у Львові, у Червонограді Львівської області, Києві, Луцьку, Барі і Козятині Вінницької області та Долині Івано-Франківської області.

Праці Михайла Грушевського

Михайло Грушевський  - автор понад двох тисяч наукових праць.

Ще під час навчання у гімназії почав писати свої перші оповідання, які надсилав до України відомому українському письменникові Іванові Нечую-Левицькому.

Вже 1885 року майбутній історик, за підтримки Нечуя-Левицького, опублікував свої оповідання «Бех-аль-Джугур» та «Бідна дівчина».

Лише «Записок Наукового товариства ім.Шевченка» за редакцією Михайла Грушевського вийшло більше 100 томів.

Грушевський створив класичну для української історіографії схему історії українського народу. Доводив безупинний розвиток української нації, починаючи з IV ст. Підкреслював, що тільки Україна є спадкоємицею Київської Русі. У своїх роботах, головною з яких є «Історія України-Руси» (в 10 т. і 13 книгах), ввів в науковий обіг безліч нових джерел.

Найбільш цінною вершиною діяльності саме й стало видання «Історії України-Руси», перший том якого світ побачив у 1898 році.