дивись.info

Ігри патріотів: чому у Львові до 100-річчя створення ЗУНР відкриють відразу два пам’ятники

Ігри патріотів: чому у Львові до 100-річчя створення ЗУНР відкриють відразу два пам’ятники
Колаж: Західнет

1 листопада, до 100-річчя створення Західноукраїнської народної республіки, у Львові відкриють відразу два пам’ятники – один споруджений коштом області, інший – міста.

Обидва монументи розташовані за якихось 400 метрів один від одного. Ситуація, яка з одного боку видається абсурдною, з іншого боку є цілком закономірною з огляду на політичні баталії між головами ЛОДА і ЛОР та мера Львова, які вже кілька років комунікують між собою крізь зуби, та й то в разі крайньої необхідності

Хто перший

Всі перипетії навколо обох пам’ятників відбувалися практично паралельно. Так, у ЛОДА конкурс на кращий проект пам’ятника оголосили у квітні, а у мерії в травні. Щоправда рішення про міський конкурс було прийняте виконкомом ще у лютому.

В області 24 травня відбулось засідання журі конкурсу на кращу ідею та ескізний проект пам’ятника героям ЗУНР та УГА у місті Львові. Серед чотирьох пропозицій члени журі підтримали проект авторського колективу до складу якого входять: художник Любомир Медвідь, скульптор Василь Ярич та архітектори Володимир Лаврін та Анна Андрєєва.

«Пам’ятник у вигляді двох рук: одна означає політичну волю, друга – мілітарну. Ці дві руки втримують вогонь, у якому формується наша держава, тризуб. На сьогодні пам’ятник на стадії завершення», – пояснює ідею пам’ятника Любомир Медвідь.

Своєю чергою у місті 22 червня конкурсна комісія обрала переможця конкурсу мистецько-архітектурного проекту на скульптуру українських бійців Листопадового Чину. Ним став скульптор Володимир Цісарик.

У цьому випадку автор використав скульптурну композицію лева, запозичену з герба ЗУНР.

«Лев, що прокидається, є алегорією на молоду країну, яка зародилася на уламках Австро-Угорської імперії. Елементами композиції є виноградна лоза з гроном винограду, як символ того, що з краплі крові українських бійців Листопадового Чину та УГА, пролитої в боях за ЗУНР зародилася пізніше вільна Українська держава», – йдеться у пояснювальній записці до проекту.

Далі ж почалася епопея із видачею містобудівних умов і обмежень. Земельна ділянка, де планувала всановити свій пам’ятник ЛОДА  знаходиться на вул. Огієнка, 1-3. Коли ж область звернулася до міста за дозволом, то отримала відмову. Там заявили, що не отримали повний пакет документів. У відповідь ЛОДА звинуватила ЛМР у саботажі спорудження пам’ятника.

Зрештою, 31 серпня, коли громадські активісти прийшли на засіданні виконкому, вимагати прийняття рішення, з’ясувалося, що документи в мерії уже є. Містобудівні умови та обмеження ЛОДА таки надали, але із зауваженнями.

«Мушу відмітити, що обласна адміністрація провела конкурс, не запрошуючи міську раду та управління архітектури до нього. У нас були зауваження та була ідея розташувати цей пам’ятник на хіднику, де зараз стоїть парковка. Однак містобудівельна рада і рада при управлінні охорони історичного середовища сказали, що це не достойне місце для меморіалу, тому вимагають, в будь-якому випадку, якоїсь площі. Однак, це що цей пам’ятник буде стояти на куті паркового саду – це не зовсім грамотне рішення. Але ми розуміємо потребу вшанування ЗУНР», – заявив тоді головний архітектор Львова Юліан Чаплінський.

На тому ж засіданні, виконком видав містобудівні умови і обмеження на спорудження ще й міського пам’ятника ЗУНР на вул. Городоцькій, 40.

Коли спорудження обох пам’ятників стало уже доконаним фактом і місто, і область намагалися довести громадськості, що саме їхня ділянка під пам’ятник, є більш вдалою, а сам монумент є більш цінним з мистецької точки зору.

«Наш конкурс був відкритий. Області ніхто не забороняв долучитися. Ми не запрощували область до співфінасування, тому що були статті бюджетні, в нас було достатньо коштів щоб самим це втілити. Якби область звернулася до нас з ініціативою про співфінасування було б супер. Але маємо те що маємо. Думаю що будуть поціновувачі і противники обох пам’ятників так само як і шанувальники одного чи іншого. Але сам прецедент є недобрий. Ми не надто багаті, щоб робити такі речі незроумілі», – каже Юліан Чаплінський.

В результаті, міський пам’ятник уже практично споруджений.

На обласному ще тривають завершальні роботи.

Його відкриття заплановано 1 листопада, на 13.00. У міській раді, схоже, вирішили не доводити ситуацію до повного абсурду і вирішили не влаштовувати стандартного відкриття з перерізанням стрічок. «У програмі: теплий чай, пластові церемоніали, літературні читання, живий вогонь, історії та фотографії часів творення ЗУНР, співи стрілецьких пісень, перегляд короткометражного фільму. Будемо також посвячувати Лева у пластуни!» – написав у соцмережах Андрій Садовий.

Чи буде він на відкритті обласного пам’ятника – невідомо. «Ми поки що не отримували з ЛОДА програми заходів. Якщо отримаємо, будемо вирішувати», – розповів керівник департаменту «Адміністрація міського голови» Євген Бойко.

Директор центру експертних досліджень «Тема» Роман Онишкевич вважає, що у цій ситуації зганьбилися і міська і обласна влади.

«Важливість пам’ятника не в тому, що він поставлений, а тому чи він живий, чи є коло нього люди. А щодо того, що побудували два пам’ятника, це свідчення неповаги до пам’яті тих, хто поліг. В них теж були свої політичні конфлікти, але вони боролися за одну Україну і не робили два Листопадових Чини. А те, що сьогодні зіграла політична кон’юнктура, коли  представники різних органів влади намагаються попіаритися на такій визначній для українців річниці – це ганебно говорить про львів’ян, бо це ж робить не Путін, не донецькі сепаратисти, а наші львів’яни, і це дуже прикро. Люди, які у 1918-у брали владу у Львові, напевно б і подумати не могли, що через 100 років боротьба за владу буде вестися такими методами. Думаю громадськість в душі обурюється такими рішеннями, але (і це стосується вже не влади, а людей) найкращий пам’ятник людям, які виборювали Україну 100 років тому, це просто віддати шану на їхніх могилах. В нас є поховання на Личакові,  є єдина незруйнована радянською владою могила січових стрільців на Знесінні. Тому, нехай влада будує пам’ятників скільки хоче. Важливо, щоб ця пам’ять була в наших серцях, щоб ми шанували могили тих, хто виборював для нас незалежність», – каже Роман Онишкевич.

А можна ще й третій пам’ятник поставити

Втім, у Львові є ще одна вакантна ділянка на монумент ЗУНР – на площі Петрушевича, де колись стояв пам’ятник радянському письменнику Ярославу Галану.

Причому зарезервована вона вже давно, адже пам’ятник демонтували ще у 1992 році. Біля колишнього пам’ятника поставили камінь з надписом: «На цій площі буде споруджено пам’ятник Західно-Українській Народній Республіці та Українській Галицькій Армії”», який стоїть і досі.

Тепер, згідно з планами міської ради, тут буде пам’ятник Євгену Петрушевичу. «На тій площі, коли ми робили детальний план під підземний паркінг, то передбачено в завданні, що в цьому місці під пам’ятник має бути передбачена конструкція колон, які проходять на підземному рівні, щоб потім можна було встановити пам’ятник. Буде розроблено проект пам’ятника Петрушевичу. Це буде логічно – площа Петрушевича і пам’ятник Петрушевичу», – каже Юліан Чаплінський.

Нагадаємо, що це не єдина «війна пам’ятників»  між містом та областю. Зараз триває суперечка навколо меморіалу Героям Небесної сотні на Сихові. Місто запланувало облаштувати на площі перед Центром Довженка громадський простір, тоді як низка активістів вважає, що там має постати Меморіал. Цю позицію поділяють у ЛОР та ЛОДА.

Володимир ГАЛЕЧИК

Читайте новини та найцікавіші статті у Telegram Дивись.Інфо.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.