дивись.info

Дмитрів день: історія, традиції, прикмети

Дмитрів день: історія, традиції, прикмети

Сьогодні християни східного обряду вшановують святого великомученика Димитрія Солунського. За народними традиціями цей день завершував хліборобський рік.  

Святий великомученик Димитрій Солунський був сином римського проконсула в Фессалоніках (Сучасні Салоніки, слов’янська назва – Солунь).

Батько і мати Димитрія були таємними християнами. Хлопчик був потай охрещений і наставлений в християнській вірі. Коли помер батько, а Димитрій вже досягнув повноліття, імператор Галерій Максиміан, вступивши на престол 305 року, викликав його до себе і, переконавшись в його освіченості і військово-адміністративних здібностях, призначив на місце батька – проконсула Фессалонікійської області. Головна ціль, покладена на молодого стратега, полягала в обороні міста від ворогів і знищенні християнства.

У ставленні до християн воля імператора була непохитною: «Посилай на смерть кожного, хто закликає ім’я Розп’ятого».

Прийнявши призначення, Димитрій повернувся у Фессалоніки і у той же день заявив, що він християнин. Замість того, щоби переслідувати християн, він став відкрито навчати мешканців міста християнській вірі та викорінювати ідолопоклонство та поганські звичаї. Автор життя святого Дмитра Метафраст каже, що він став для Фессалонік у своїй безмежній вірності Спасителю «другим апостолом Павлом», бо саме «апостол народів» колись заснував в цьому місці першу громаду віруючих.

Коли імператор Максиміан довідався, що призначений ним проконсул — християнин і багато римських підданих, захоплені прикладом Дмитра, прийняли віру в Спасителя, гніву імператора не було меж.

Повертаючись із походу у Причорномор’я, імператор, сповнений бажанням знищити солунських християн, вирішив вести свою армію через Фессалоніки. Довідавшись про це, Димитрій завчасно дав вказівку своєму вірному помічнику Луппу роздати маєток убогим, сказавши: «Розділи багатство земне між ними — будемо шукати собі багатства небесного», а сам почав постити і молитися, готуючи себе прийняти вінець мученика. Коли імператор увійшов у місто й викликав до себе Дмитра, останній сміливо визнав себе християнином і засудив марність римського ідолопоклонства. Максиміан дав вказівку посадити Димитрія до в’язниці. Тим часом імператор віддався ганебним гладіаторським побоїщам, милуючись, як його улюблений борець Лій скидав із високого помосту на списи воїнів, переможених ним християн. Відважний юнак Нестор, із солуньських християн, прийшов до в’язниці, до свого наставника Дмитра, і просив його дати благословення на боротьбу з варваром Лієм. Одержавши благословення, Нестор переміг Лія й скинув його з помосту на списи воїнів, так само, як убивця-язичник скидав християн. Розгніваний імператор наказав негайно позбавити життя святого мученика Нестора, а також послав воїнів до в’язниці пробити списами Димитрія. На світанку 8 листопада (за старим стилем 26 жовтня) 306 року в підземну в’язницю прийшли кати й пробили святого Димитрія списами.

Тіло святого великомученика Дмитра було викинуто на їжу диким звірам, але побожні солунські християни поховали його. Коли через сто роках після його смерті було відчинено гріб – то тіло знайдено нетлінним, а кістки пахли миром.

За часів святого рівноапостольного Констянтина Великого (306—337) над могилою святого Дмитра було збудовано Базиліку Святого Димитрія у місті Салоніки, яка нині перебуває під охороною ЮНЕСКО.

Шанування великомученика Дмитра почалось відразу після прийняття хрещення Київської Русі. На початку 70-х років XI століття був заснований Дмитрівський монастир у Києві, відомий нам пізніше Свято-Михайлівський Золотоверхий монастир. Побудував монастир син Ярослава Мудрого великий князь Ізяслав, у хрещенні одержавши ім’я Дмитро. Пам’ять святого Дмитра Солунського з давніх часів була пов’язана з подвигом воїнів, патріотизмом і захистом рідної землі.

В Україні це свято супроводжується низкою народних традицій. Вважається, що митрів день завершував хліборобський рік, замикав землю і приводив зиму. Ключі він тримав у себе до весни, коли передавав їх Юрію (Георгію). Дмитрів день розглядався і як один з термінів сватання.

У Дмитрів день повсюдно на Русі справляли поминки за покійним. Дмитрівський (Димитрівський) тиждень називався батьківський, дідовій. Особливо шанувалася Дмитрівська субота перед днем пам’яті святого Димитрія Солунського.

У Дмитрів день і в Дмитрівську суботу не працювали.

Приказка та прикмети

З Юрія хороводи, з Дмитра вечорниці

Прийшов Димитрів день — зима влізла на паркан.

Коли на Дмитра холод і сніг, весна пізня і холодна, а якщо відлига — зима і весна теплі.

Якщо Дмитрів день на снігу, то Свята (Паска) по снігу, а Дмитрів по голу, і Свята по тому.

Якщо Дмитрів день без снігу, то Великдень буде тепла.

Дмитро на снігу — весна пізня.

Часник треба садити до Дмитра — от тоді він і виросте гарний, дорідний.

На Дмитра тепло — весна буде рання, м’яка.

До Дмитра дівка хитра, а після Дмитра ще хитріша.

До Дмитра дівка хитра, а після Дмитра не буде така.

Читайте новини та найцікавіші статті у Telegram Дивись.Інфо.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.