Українські жінки-військовослужбовці приєдналися до світового флешмобу #підбориVSберці

«У Збройних Силах України понад 10 тисяч жінок-військовослужбовців, більшість брали участь у бойових діях на рівні з чоловіками. Близько 3000 офіцерів-жінок займають відповідальні посади у штабах, керують особовим складом. Я пишаюсь бути серед цих жінок.

Закликаю дівчат-військових та ветеранок російсько-української війни підтримати українську версію світового флешмобу #підбориVSберці. Потрібно опублікувати 2 фото: одну зі служби, одну з цивільного життя. Жінки – це сила!» – йдеться у повідомленні.

«Так як підбори я не взуваю, бо мій зріст чудово справляється і без них – кросівки мої кращі друзі. Без зайвих слів. Я обожнюю те, що я роблю, те, чим займаюсь. І хочу подякувати дівчатам, які попри все продовжують свою боротьбу за українські кілометри як в тилу, так і на війні», – написала Карина Силаєва.

«З моїм зростом в 180 см надаю перевагу кедам. Моя служба тривала з 14 року. Починала як волонтер, потім як парамедик. З грудня 15 року вже в складі батальйону «Луганськ-1». За станом здоров'я вимушена була повернутися в травні 2018 року з фронту. Але волонтерську діяльність досі не припиняю», – написала Вікторія Мірошніченко-Руда.

«Я долучилась до війни добровольчинею у 2014 р., до 2016 р. перебувала у складі 5-го ОБ ДУК(УДА)-інформаційник, пом.нач.штабу, керівн.волонт.відділу. Зараз також займаюсь діяльністю, пов'язаною з нашими бойовими підрозділами Української добровольчої армії та ГО «Державницька ініціатива Яроша». За період перебування у батальйоні виконувала роботу та завдання, які ставились командуванням бату у підрозділі та у Пісках, Водяному, Опитному.

Зараз я офіцер запасу Збройних Сил України.

Життя після повернення триває. Я люблю донечку, свою кицю Маню, яку привезла з війни, порядок в усьому та поважаю людей, які приймали, приймають участь у війні та тих, хто допомагає військовим та добровольцям», – написала Катруся Стріла.

«Моя служба триває більше 2-ох років. Разом зі своєю найкращою у світі бригадою виконували завдання у Торецьку-Зайцевому, на Світлодарській дузі, Кримському-Новотошківському. Але життя поза армією є. Я люблю гостру їжу, металеві значки-піни, колекціоную розмальовки. Як звичайна дівчинка вдома, на службі – офіцер ЗСУ», – написала Анастасія Соколова.

«Мене звати Олена Білозерська, до війни була журналістом, у 2014 році пішла добровольцем на фронт. 3,5 роки воювала у ДУК ПС та УДА (район ДАП, район Волновахи, район Маріуполя). Зараз офіцер ЗСУ, командир взводу САУ у 503-му окремому батальйоні морської піхоти», – пише Олена.

«Моя служба тривала з 2009 по 2017 рік, з них з 2014 по 2016 роки на фронті, без ротації та виходу на ППД - . Разом зі своїм легендарним 42-м батальйоном виконували завдання у Краматорську, (Іловайськ та Савур Могила без моєї фізичної присутності), Дебальцевому, Вуглегірську, Торецьку-Зайцевому, на Світлодарській Дузі (Луганське). Але життя поза армією є. Я люблю татарську їжу, тварин та дружні веселі компанії. Як звичайна дівчинка вдома, але скоро повертатимуся на фронт, на службі – старший сержант ЗСУ», – написала Наталя Борисовська.

«Мій шлях у боротьбі розпочався ще з Майдану в 2013-му році . Далі було три роки в складі медичного батальйону «Госпітальєри». Останній рік працюю на фронті в 1ОШР ДУК ПС, де ми разом з Аліною , яку я позначила вище , створили власну медичну службу «УЛЬФ». Планую йти до кінця , тобто до перемоги!» – Уля Сидорова.

«Моя служба тривала з 2016 по 2018 рік, а також з 2014 по 2016 роки я була волонтером на фронті. Разом зі своїми побратимами та посестрами виконували завдання на Світлодарській дузі, під Чермаликом, Новолуганське.... Але життя поза армією є. Я, як звичайна дівчина, люблю підбори і сукні, подорожувати, співати, але це вдома. Не факт, що скоро не повернусь на фронт. Війна триває...» – пише Галина Клемпоуз.

«Моя служба тривала з 2014 по 2015 Добровольчий Батальйон «Айдар».

2016-2017- Донбас-Україна . 16 Батальйон 58 Бригади.

На даний момент досі проходжу службу в 15 Батальйоні 58 Бригади», – пише Юлія Толопа «Валькірія».

«Мій шлях у берцах почався на Майдані у 18 років, після цього займалась волонтерством. У 2017 році вступила до МБ «Госпітальєри», в якому є парамедиком і інструктором з так меду», – написала Ірина Чергава.