дивись.info

Підвищення тарифів, особливо в українських умовах – це річ неминуча, – Андрій Герус

Підвищення тарифів, особливо в українських умовах – це річ неминуча, – Андрій Герус

Ціни на енергетичне вугілля в Україні завдяки формулі Роттердам + є найвищими у світі – станом на квітень 2016 року – 59 доларів за тонну, тоді як в Японії, де вугілля не видобувається взагалі – 56 доларів.

Такі дані оприлюднив експерт з питань енергоринку, колишній член колишній член НКРЕКП Андрій Герус.

«Підвищення тарифів, особливо в українських умовах – це річ неминуча. Але питання не в тому чи підвищувати, а як підвищувати, наскільки підвищувати, які фактори цього чи ці фактори справедливі чи несправедливі, чи можна зробити систему більш ефективною, щоб це тягнуло мінімальне підвищення тарифів.

Вугілля – це теплоелектростанції і частина теплоелектроцентралей.

Тариф для населення і промисловості різний. Для промисловості він приблизно утричі вищий. Власне, якщо говорити, для чого підвищується тариф і куди йдуть кошти, то гроші від населення пішли на фінансування вугільної теплової генерації. Кажуть, що відома формула Роттердам + не потягнула за собою підвищення тарифів для населення. Це дійсно так, бо все відбувалося навпаки – спочатку були підняті тарифи для населення, акумулювалися гроші, а потім визначалося, куди ці гроші підуть. Потім була придумана формула Роттердам +, і гроші скерували на фінансування теплової генерації. Таким чином кошти від населення пішли на фінансування цієї вугільної формули Роттердам +.

Чому сама формула Роттердам + має велике значення? Не тільки тому, що там, ймовірно, закладена корупційна складова, ця формула закріплює олігархічно-політичну систему, а також вона здійснює дуже сильне стимулювання саме роботи вугільної, екологічно шкідливої, генерації енергії. Найбільшим стимулом в економіці є ціновий стимул. Умовно кажучи, як тільки повиростали ціни і тарифи на газ, багато населення почало відмовлятися від споживання газу чи скорочувати кількість споживання. І коли в Україні ввели формулу Роттердам +, стало зрозуміло, що на цьому можна заробляти і, звичайно, що учасники ринку пробують таким чином максимізувати цей прибуток, користуючись нею», – каже Андрій Герус.

Формула Роттердам+ закріплює олігархічно-політичну систему, а також вона здійснює дуже сильне стимулювання саме роботи вугільної, екологічно шкідливої генерації енергії

Тарифи на електроенергію для населення в Україні не мінялися з 2010 до початку 2015 рр.. Коли було прийняте рішення про підвищення цін, то це мало ліквідувати перехресне субсидіювання, яке лягало на плечі промисловості. Але цього не сталося і в жовтні 2017 року промисловість доплачує за населення 2,9 мільярда гривень.

«Формула Роттердам + була введена 2016 року. Вона не враховує жодні екологічні параметри вугілля. Наприклад, ввозилося вугілля, де вміст сірки понад 3%, а також нафтококс із вмістом сірки понад 6%. Цей нафтококс змішується з іншими видами вугілля», – продовжує Андрій Герус.

Експерт запевняє, що завдяки формулі Роттердам + ми отримали найвищу вартість вугілля у світі, вищу навіть за країни, де вугілля не добувається, наприклад, у Японії.

«Я брав дані з різних галузевих видань. У Японії ціна 56 доларів, а в нас 59. Зрозуміло, що на цьому можна заробити величезні гроші, тому в нас таке сильне лобі. У нас вугільна галузь на сьогоднішній день – це приватна галузь. Державні шахти видобувають менше 10% усього вугілля. Понад 90% – приватні компанії, 85% – компанія ДТЕК, яка належить найбагатшому українцю Рінату Ахметову. Тому ця формула Роттердам + була придумана не для того, щоб завозити вугілля з Роттердама. За усю історію України до нас ще жодне судно звідти не прибуло. Тобто формула була придумана для того, щоб могли заробляти конкретні люди», – каже експерт з питань енергоринку.

А питання екології взагалі на останньому плані. Адже, як стверджує Андрій Герус, українське вугілля взагалі не придатне для експорту, тобто в Європі його ніхто не купить. Якщо вугілля такої якості й десь спалюють, то тільки на станціях зі спеціальними очисними фільтрами. За таких умов Україна може торгувати хіба електроенергією.

У Бурштині в Івано-Франківській області та Добротворі у Львівській спалюється екологічно шкідливе вугілля

«У нас відбувається таке: у Бурштині в Івано-Франківській області та Добротворі у Львівській спалюється екологічно шкідливе вугілля, яке неліквідне і непрохідне на експорт за високим тарифом Роттердам +, потім компанія-експортер викуповує електроенергію і продає її за кордон. Виходить, що вугілля спалюється тут, викиди залишаються тут, тут це вигідно робити в силу тих формул, які були прийняті, а сама електроенергія продається на експорт», – зазначає Герус.

І додає, що якщо подивитися на витрати палива на вироблення 1 кіловат-години, то в Європі треба спалити менше вугілля, ніж в Україні.

«Що робити у такому випадку? Потрібна конкуренція, збільшення енергоефективності і зменшення витрат. Сьогодні конкуренції у нас немає. Наприклад, експорт в Україні дозволений, а імпорт заборонений. В Угорщині електроенергія дешевша. Українській економіці було б вигідніше купити електроенергію, ніж виробляти власну. Не має бути цінового стимулювання різних неефективних видів генерації, а також видів економіки, у тому числі видобування вугілля.

Потрібна конкуренція, збільшення енергоефективності і зменшення витрат. Сьогодні конкуренції у нас немає

Менше 10% вугілля видобувається державними шахтами. На рік їм виділяється близько 2 мільярдів гривень дотацій. З тих шахт, які є державними, думаю, половина з них – без шансів на існування. По-хорошому, їх треба було б закрити. Але це складний процес і треба думати, як це зробити. А поки вони існують, є можливість просити гроші з державного бюджету. Не відкрию нічого нового, коли скажу, що на державних шахтах сидять «смотрящіє», – продовжує експерт.

Тим не менше, незважаючи на показну збитковість шахт, вони є джерелом прибутків для певного кола осіб.

«Таким чином, як заробляють на державних шахтах? Перше – закупівля обладнання, товарів і послуг. Це можна зробити із націнкою у 50%. Другий спосіб – збагачення вугілля. Якщо вугілля дістається із калорійністю 4200-4500, його треба довести до стандарту хоча б 5100-5200. Відповідно, збагачувальні фабрики приватні. ДТЕК збагачує по 100 гривень за тонну, вугілля з державних шахт – по 150 гривень за тонну за аналогічну роботу. Тобто 50 гривень осідає у приватних структурах. Третій спосіб – державними збитковими шахтами можна виправдовувати різні формули, тарифи і на цьому теж заробляти. Державні шахти не можуть встановлювати високої ціни на вугілля, тому що це вугілля треба продавати. За минулий рік державні шати скоротили видобуток вугілля на 25%, нинішнього – 10-15%. Тобто вугілля вже немає і вони продають його дуже мало. А там є заняті люди – це соціальна проблема. Це потребуватиме певних непопулярних рішень уряду. Тому держшахти наразі фінансують з бюджету. Щоби було зрозуміло, то будь-яка слабенька шахта – це 500 працівників, на великих – понад тисячу. Цих людей треба працевлаштувати. Це непростий процес.

Тому на сьогоднішній день ми в Україні маємо вугільний тариф теплової генерації, мабуть, найвищий у світі, тому що в Європі з таким тарифом вугільні станції не працюють. В них тариф знижується, а теплоелектростанції замінюють ВДЕ, які успішно конкурують і витісняють вугільну теплову генерацію. В Україні ми маємо парадоксальну ситуацію. Крім того усього, тариф Роттердам + прив’язаний до валюти, тому що в Роттердамі вугілля продається у доларах. Тобто за будь-якої девальвації надходження у твердій валюті, для споживача тариф, відповідно зростає. В Україні ми маємо два тарифи, які в нас щось стимулюють – по-перше, це «зелений» тариф. Наприклад тариф на сонце в нас утричі вищий, ніж в Німеччині, а на вітер – удвічі. І друге – це Роттердам +, який теж найвищий. Тобто ми стимулюємо у країні дві протилежні речі – зелену енергетику, що можна зрозуміти, бо це майбутнє. І теплову генерацію, отриману з викопних видів палива, екологічно шкідливих. Це означає, що якоїсь стратегії, що ми рухаємося у певному напрямку, немає. Єдине, що ці речі поєднує – що там і там є інтереси дуже важливих людей, зокрема найбагатшого українця чи її статки дедалі більше зростають», – резюмує Андрій Герус.

Ми стимулюємо у країні дві протилежні речі – зелену енергетику, що можна зрозуміти, бо це майбутнє, і теплову генерацію, отриману з викопних видів палива, екологічно шкідливих. Це означає, що якоїсь стратегії, що ми рухаємося у певному напрямку, немає

Сьогодні ринок  електроенергії в Україні – це ринок об’ємом приблизно 13 мільярдів гривень на місяць. Ключовими гравцями є Енергоатом, Укргідроенерго, генкоманії ТЕС (здебільшого ДТЕК), «зелені» джерела, Укренерго і обленерго.

Учасники ринкуТариф у жовтні 2017, грн/кВт-годЧастка у виробництві
Енергоатом0,4852%
ТЕС1,4535%
Укргідроенерго0,786%
ТЕЦ1,946%
«Зелена» енергетика4,901%
Середній тариф0,99 

 

Існує міф, що ріст тарифів для промисловості не впливає на населення. Це неправда:

  1. Усі затрати підприємств позначаються на ціні продукції: хліб (8%), молоко (10%), вартість проїзду в метро (20%), тарифи водоканалів (40%) тощо.
  2. Через високі затрати, зокрема й на електроенергію, деякі підприємства стають неконкурентоспроможними на світовому ринку.
  3. Якщо ростуть одні статті витрат (на електроенергію), то урізаються інші – інвестиції, фонд оплати праці тощо.
  4. Ріст тарифів на електроенергію для промисловості прискорює інфляцію і сповільнює економічний розвиток.

Оксана ДУДАР

Читайте новини та найцікавіші статті у Telegram Дивись.Інфо.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.