дивись.info

Біографія Івана Франка

Біографія Івана Франка
фото - Іван Франко

Іван Якович Франко без всяких заперечень – знакова постать не лише української, але й світової історії та культури.

Біографія Івана Франка

Всім відомий поет, драматург, вчений, прозаїк, філософ, фольклорист, історик, соціолог, економіст, журналіст, перекладач, етнограф, громадсько-політичний діяч народився 27 серпня 1856 року в селі Нагуєвичі, що на Львівщині.

Вже у вісім років зовсім юний Іван Франко почав вільно читати та вже писав німецькою та польською мовами.

Перші уроки рідної української мови давав йому дядько – Павло Кульчицький.

Вчився майбутній громадсько-політичний діяч у місцевій школі Дрогобича.

Там Іванові довелося жити у далекої родички, яка мала столярну майстерню. Саме тому Франко частенько ночував то в різноманітних скринях, то в новеньких трунах.

Варто зазначити, що вчителі були у захваті від здібностей хлопчика. Всі пророкували йому блискуче майбутнє, не виключали ще тоді й посаду професора університету.

У 1875 році закінчив Дрогобицьку гімназію з похвальним свідоцтвом, після чого вступив до Львівського університету на філософський факультет.

Там він вивчав та цікавився класичною українською мовою та філологією.

В студентські роки Іван Франко брав активну участь у діяльності студентського громадсько-культурного  – «Академічний кружок».

Зокрема, Іван Франко був спочатку його бібліотекарем, де і надрукував свої перші твори у виданні «Кружка» та журналі «Друг».

У 1876 році був прийнятий до складу редакційного комітету видань.

Коротка біографія Івана Франка: хронологічна таблиця

  • 27 серпня 1856 у присілку Війтова гора (Слобода) села Нагуєвичі Самбірського округу тодішнього Королівства Галичини та Володимирії народився Іван Франко.
  • 1867- 1875 рр. навчався у Дрогобицькій гімназії імені Франца-Йосифа.
  • 1875 році вступив на філософський факультет Львівського університету.
  • 1870–1880-х Франко розпочав активну журналістську та публіцистичну діяльність.
  • 1886 р. взяв шлюб із Ольгою Хоружинською.
  • 1890 рік – один із засновників та перший голова Русько-української радикальної партії (РУРП).  Це була перша українська політична партія. Редактор друкованих органів РУРП.
  • 1890 -1891 рр. навчання у Чернівецькому університеті.
  • 1894 – 1897 рр. разом із дружиною видавав літературно-науковий журнал європейського зразка «Житє і слово».
  • 1899 р. – член  Наукового товариства імені Тараса Шевченка (НТШ).
  • 1906 р. звання почесного доктора Харківського університету.
  • 28 травня 1916 о 16-й годині Іван Франко у віці 59 років помер. Спочатку Івана Яковича Франка поховали в чужому склепі. Лише через 10 років він був перепохований в окрему могилу.

Родина Івана Франка

Народився Іван Франко в родині коваля. Мати Івана Франка, Марія Кульчицька, була на 33 роки молодшою за свого чоловіка, Яківа Франка.

За короткий час, ще у дитинстві, Іван Франко втратив всіх, кого любив і хто дуже любив його: в дев’ять років він втратив батька, в п’ятнадцять – померла бабуся Людвіга, в шістнадцять – мати, через рік – двоюрідна сестра … Стрімка втрата найближчих людей затвердила в його свідомості якусь взаємозв’язок між любов’ю і смертю.

Особисте життя Івана Яковича Франка

Захистом від майбутніх потрясінь у Івана Франка стало бажання уникати надзвичайно сильної емоційної прихильності, а якщо вона і виникала – негайно спровокувати близьку людину на розрив.

Коли ж почуття опановувало його з найбільшою силою, він вважав, що страждаючи, він змушував страждати і інших, щиро вважаючи, що вдалий шлюб – це свого роду виграш в лотерею. Але хто дасть гарантію, що щасливий квиток дістанеться саме вам?

Відповідь він отримав на це питання не відразу: головне – стримати обопільні претензії і не чекати від дружини більшого, ніж вона може дати.

Взимку 1885 року Івана Франка вперше опинився в Києві. Нарешті він побачив те, про що так багато читав і чув, – Лавру, Софію, Андріївську церкву. Під час прогулянок по місту енергійний тридцятиріччя галичанин вражав друзів-киян своєю ерудицією і знаннями, натхненно і діловито розповідаючи про минуле Київської Русі. Тут, в Києві, він хотів знайти кошти для видання нового літературного журналу в Галичині українською мовою, а знайшов майбутню дружину – Ольгу Хоружинській. Сироту з бідної дворянської сім’ї Харківської губернії, «толстовку» за переконаннями, випускницю Харківського інституту шляхетних дівчат і вищих жіночих курсів при інституті, що прирівнювалося до жіночого університету і давало право стати вчителькою.

фото – весільне фото Ольги Хоружинської з Іваном Франком, травень 1886 року

Познайомилися вони в будинку, де збиралася тоді вільнодумна київська молодь, у одного Франко – історика і етнографа Е. Трегубова, дружиною якого була старша сестра Ольги.

Гарненька, сміхотлива, повна енергії і веселого гумору, вона грала на фортепіано, досконало володіла французькою, німецькою, англійською та здавалася молодому інтелігентові з Австро-Угорщини «гідною кандидатурою» для створення сім’ї.

Франко не приховував своєї зацікавленості дівчиною, тим більше що ось уже майже десять років у себе на батьківщині він безуспішно намагався знайти ту, яка повністю збіглася б з його вимогами.

По-перше, його дружина перш за все повинна бути помічницею і другом. По-друге – українкою, з вищою освітою. По-третє – хороша собою. І до того ж повинна мати передові погляди на шлюб і сім’ю.

Але його землячки, галичанки, не дуже прагнули зв’язати свою долю з молодим революціонером, що кочує з в’язниці до в’язниці, виступаючим за вільну любов і схильним вважати традиційну галицьку сім’ю «кладовищем почуттів».

Поет зробив Хоружинській пропозицію. Повінчалися вони в домашній церкві колегії, розташованої по сусідству (на даний момент це вулиця Богдана Хмельницького, 11).

У пари було четверо дітей: сини Андрій, Тарас, Петро та дочка Анна. Франко читав їм казки братів Грімм, переводячи текст з німецької на українську мову, і часто брав із собою в піші прогулянки.

З часом місце в серці поета зайняла красуня-полячка Юзефа Дзвонковська . Незважаючи на те що дівчина відповідала поетові взаємністю, про весілля з нею не могло бути й мови. Франко отримав категоричну відмову. Пізніше він дізнався, що жорстокосердість Юзефи було пов’язано зовсім не з її норовистим характером: дівчина знала, що тяжко хвора, і нікого не хотіла прирікати на страждання.

І все ж кращі ліричні твори Франка (зі збірки «Зів’яле листя», повість «Маніпулянтка») були присвячені не Ользі Рошкевич і не Юзефі Дзвонковській. За іронією долі, їх адресатом стала малоосвічена і зовсім не інтелігентна, яка не любила поета, служниця поштового відділення Цілина Журовська .

Цікаві факти про Івана Франка

  • Ім’я видатного українського каменяра носить один з найбільших університетів України.

  • Перший вірш письменника називалося «Великдень року тисяча вісімсот сімдесят один» і був присвячений пам’яті батька, Якову Франку, який помер в пасхальну суботу 1865.
  • Снідати Іван Франко любив кавою з булкою, на обід зазвичай їв квашені овочі та легкий суп з додаванням квасу, грибів чи кропиви.
  • Він ніколи не палив, хоча що міг випити пива чи чарку вина.
  • Франка заарештовували тричі.
  • Іван Якович переклав українською мовою твори близько 200 авторів з 14 мов і 37 національних літератур.
  • Вільно володів 14 мовами.
  • Першим опублікованим радою – «Народні пісні», став надрукований в журналі «Друг» за підписом Джеджалик.
  • У Франка було близько 100 псевдонімів, зокрема,  Джеджалик, Живий, Брут Хома, Мирон, Марко, Кремінь.
  • Писав свої твори митець не тільки українською, а й польською, німецькою та іншими мовами.
  • На честь Івана Франка перейменували місто-обласний центр Івано- Франківськ (раніше – Станіслав).
  • Ім’я письменника носять вулиці майже у всіх великих містах України та навіть за її межами. В Монреалі є вулиця Івана Франка.
  • Каменяр зображений на 20-гривневій купюрі.

Праці Івана Франка

За своє життя Іван Франко написав понад п’ять тисяч творів.

Він був поетом, прозаїком, драматургом, критиком, перекладачем, фольклористом.

До сих пір, на жаль, поширене стереотипне уявлення, що першою збіркою Франка-поета була збірка “З вершин і низин”. Втім, насправді, ця поетична книга містила роботи вже досить зрілого автора і вийшла в 1887 і 1893 роках.

Перша поетична збірка Івана Франка називалася «Балади і оповідання», яка побачила світ у Львові, у 1876 році.

фото – Іван Франко

Його творчий доробок написаний українською, німецькою, польською, російською, болгарською мовами.

За словами франкознавців, каменяр залишив кілька тисяч творів загальним обсягом понад 100 томів.

Всього за життя Франка окремими книгами з’явилося понад 220 видань, у тому числі більш ніж 60 збірок його оригінальних і перекладних творів різних жанрів.

Лише частина спадщини великого українського письменника опублікована у 50 томах, що є лише половиною творчого доробку Івана Франка.

Одне з найбільших місць серед поем Франка займають переробки сюжетів світової літератури  такі як «Лис Микита», «Пригоди Дон Кіхота», «Цар і аскет», «Абу-Касимові туфлі», «Коваль Бассім» тощо.

Проте вершиною поетичної творчості Франка все ж є поема «Мойсей» (1905 рік), де на біблійному сюжеті зображена алегорична картина підйому українського народу на боротьбу за свою незалежність.

Читайте новини та найцікавіші статті у Telegram Дивись.Інфо.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.