Домовилися про збільшення фінансування військкоматів та військових частин через події в Україні, - голова ЛОР (інтерв'ю)

Первинно розмова мала стосуватися минулотижневого звіту Ганущина й планів на наступний рік для обласної ради, однак в ході бесіди стало зрозуміло – нагальні питання війни та воєнного стану витісняють усі інші теми. Тому журналісти Дивись.info розпитали у голови ЛОР про сьогоднішні виклики для країни та області.

- Тиждень тому був ваш річний звіт, тож які основні пріоритети були у вас щодо роботи обласної ради на 2018 рік?

Настільки був буремний цей тиждень після звіту, враховуючи події на ключовому напрямку для держави і, напевно, для всієї світової геополітики, пов’язані з російсько-українською війною, що зараз треба на цю хвилю налаштуватися й повернутися до пріоритетів. Що стосується початків, то коли мене обирали понад як двома третинами голосів головою Львівської обласної ради, я декларував кілька речей. Що обласна рада буде балансом інтересів, компромісом і так далі, буде продовжувати курс на ініціативи громад (мікропроекти будуть розвиватися) і, безумовно, як волонтер я буду робити все можливе для напрямку, пов’язаного з допомогою нашим військовим та співпрацею з цивільним сектором влад там, аби наблизити все до переможного кінця. Все це і лягло у звіт за третій рік в тому числі і, напевно, всі ці напрямки переносяться і на наступний рік.

[dyvys_blockqoute text="Рада складається з 9 фракцій та є достатньо складним організмом, хоча до цього часу компроміс і консенсус у сесійному залі ми завжди знаходили" author=""]

Зрозуміло, що вони доповнюються питаннями, котрі виникли впродовж діяльності, зокрема у нас є свій ухил, пов’язаний з роботою на інфраструктуру області, є ухил на екологічні питання, є напрямки роботи, пов’язані з Карпатами, Єврорегіоном «Карпати-Україна», макрорегіональною політикою, які є дуже тісні з міжнародно-технічною допомогою. Все це має відображення у моєму звіті у конкретних цифрах, але, напевно, найголовніше – забезпечити стабільну роботу ради надалі, на 2019 рік. Тому що рада складається з 9 фракцій та є достатньо складним організмом, хоча до цього часу компроміс і консенсус у сесійному залі ми завжди знаходили.

- Враховуючи події останніх трьох діб та ескалацію конфлікту, воєнний стан у частині країни, є якісь кардинальні зміни у пріоритетах області на наступний рік?

Дуже просто про те, що змінилося. У звіті був захід, який ми щорічно проводимо: форум місцевого самоврядування, який ми робимо на Плаю як підсумковий, річний. Ще до голосування Верховної Ради ми прийняли рішення, що форум, який мав бути у грудні, тобто через 5 днів, касуємо. В бюджетних обговореннях сьогодні ми говоримо про те, що резервний фонд має вирости, щоб у нас була можливість оперативно реагувати на події. Підтримка обласного військового комісаріату має істотно вирости, оскільки це основне завдання цивільної влади там, де воєнний стан не оголошений. Також істотно має вирости підтримка військових частин та правоохоронних органів.

В напрямку співпраці зі сходом я сьогодні вже мав дзвінок нашому луганському колезі Сергію Філю в режимі: що треба; що ти на Плай не їдеш, а ми їдемо до тебе і розпрацьовуємо програму по-новій на наступний рік. Тобто ми реагуємо у тих сферах, де ми можемо відреагувати і, сподіваюся, що ці напрямки, про які я сказав, будуть істотно підсилені на наступний рік.

- До речі, те, що на Луганщині вводиться воєнний стан, а на Львівщині ні, якось корегує відносини між двома регіонами?

Україна вперше стала на стежку воєнного стану. Це явище нове для всіх влад, особливо для тих, де влада не працювала кілька останніх років у режимі військово-цивільної адміністрації, а на Луганщині вона працювала в такому режимі. І для них цей перехід не буде чимось кардинально новим, як, наприклад, буде для Одещини чи Херсонщини та Миколаївщини.

[dyvys_blockqoute text="Україна вперше стала на стежку воєнного стану. Це явище нове для всіх влад, особливо для тих, де влада не працювала кілька останніх років у режимі військово-цивільної адміністрації" author=""]

Що стосується наших відносин, то ми розуміємо, що у сфері цивільній нам треба ще більше налягти на обміни, подумати про те, щоб відбувався якийсь перетік українського бізнесу зі Львова туди, аби були відкриття якихось львівських мануфактур шоколаду, кави і так далі, аби ми показували, що проникність відбувається на такому рівні. Нам дуже хотілося би зачепитися у сфері медицини, ми поки що не придумали, як, але зараз мусимо і це питання вирішити. Вони перебрали у нас методологію конкурсу по мікропроектах, зараз ми хочемо її істотно відкоригувати. Я навіть думаю, що кілька людей зі Львівщини піде туди на роботу і будуть займатися цільово цим питанням.

- Маєте на увазі в адміністрацію?

Так-так! На відстані дуже важко щось нав’язати своє, краще бути там.

- А є багато львівських чиновників, які би бажали їхати туди?

Один уже там на посаді радника голови ОДА. Але він там лише третій тиждень і аби говорити про ефективність, давайте дамо йому півроку.

- Маю питання з позиції громадянина, бо в понеділок було абсолютне сум’яття, ніхто не розуміє до кінця, що означає воєнний стан. Ви, як представник самоврядування, влади, чи розумієте ці деталі? Чи є на рівні місцевої влади розуміння, що це означає, яким чином це вплине на життя країни?

Я би хотів заспокоїти усіх тих, в кого зараз є сум’яття чи негативні настрої. Хочу заспокоїти усіх тих, хто турбується за стан економіки, курс валютний, магістральний рух тощо. Це все працюватиме без змін так само, як працювало. Території, на яких може бути оголошений воєнний стан і, думаю, він буде там оголошений частково, це ті, що межують з Азовом і це буде питання номер один. Так, там буде особливий режим, особливий пропускний режим, можуть бути явища, пов’язані з більшою мобілізацією, ніж у нас. Тобто мова йде не лише про вирішення питання не тільки призову групи Р1, а й іншої групи, яка підпадає під мобілізацію. До речі, у нас так само це відбудеться. Війська всі приведені у бойову готовність, тобто це дуже складне рішення, але по державі воно прийнято. Рівень безпеки, фактично, виросте. А далі – ми всі під Богом ходимо. Неприхована агресія на морі може відбутися у такий самий спосіб на суші і перелік областей, якщо дивитися на мапу, чітко співставляється з державним кордоном з Росією або з російськими проксі у вигляді Придністров’я.

Ми далеко, але відповідальність наша за весь процес, в якому є українська держава. Ми обговорювали ті зусилля, які рада буде прикладати як колективний орган, але ще прошу всіх не забувати про волонтерську діяльність. Я знаю, що зараз відновлюють свою роботу більшість волонтерських груп. Ще в неділю я зв’язувався з «Повернись живим», з якими маю давні контакти.

[dyvys_blockqoute text="Думаю, нам треба налаштуватися на дещо інший рівень перебігу російсько-української війни, ніж був раніше" author=""]

Думаю, нам треба налаштуватися на дещо інший рівень перебігу російсько-української війни, ніж був раніше. І він викликаний з одного боку, нарешті, нашими діями в частині воєнного стану, а з другого, на жаль, діями Росії, котра рубікон щодо відкритого застосування військових підрозділів перейшла кілька днів тому і не зупиниться, я переконаний, перед сухопутною операцією. Питання тільки в тому, коли це буде і в який спосіб це буде реалізовано.

- Неоптимістичний прогноз…

Так, але краще говорити правду. Коли до нас приїжджають луганчани, коли ми почали більше контактувати з цивільною сферою, я завжди говорив їм такі слова, що я вас добре розумію, що у вас квартира у Луганську, майно, власність. Всі так головою махають і всі думають, що це скоро закінчиться. Але я кажу, що буду щирим, що це не закінчиться так швидко, як ви собі думаєте. Це не закінчиться ні за 5, ні за 10 років. І у всіх одразу настрій псується. Але інколи людей треба готувати до правди. Луганську аудиторію, з якою ми працюємо, ми до цієї правди готуємо тривалий час, бо бачимо розриви в ментальних векторах, які, безумовно, мають коригуватися спільно з нами. Вони мають себе відчувати громадянами тої самої країни, якої відчуваємо себе ми, це величезна робота. Є величезні розриви в якості, рівні інфраструктури їхньої, надання державних послуг від садочків-шкіл до чогось більш актуального як залізниця. Але зараз до цього всього доплюсовується фактор військової присутності та нарощення цієї присутності на лінії розмежування. Це дійсно страшно і неприємно, але так є і не бачити це означає замилювати очі.

- Щодо імовірної мобілізації на Львівщині та перегляду резервістів першої черги, чи вже є…

Резервісти першої черги вже зараз, поки ми говоримо, активно обдзвонюються військкоматами, сільськими радами, цей процес був запущений з прийняттям рішення Ради нацбезпеки і оборони. Я не буду оголошувати цифри, це неправильно. Але крім першої черги активно йде прогнозна робота і по всіх інших завданнях мобілізації. Так є, в Україні оголошено воєнний стан, частково чи повністю, але він є і до цього треба ставитися так, як воно є.

- Питання в тому, чи є конкретні бюджетні рішення щодо забезпечення цих військових?

Власне, історія з воєнним станом на тих територіях, де він буде оголошений, дуже істотно розв’язує руки по рішеннях стосовно місцевих бюджетів по забезпеченню всього військового сектору. А ми домовилися про істотне збільшення резервного фонду як у цьому бюджеті 2018 року, так і в бюджеті 2019-го. Плюс, я вже говорив про збільшення фінансування частин. Нагадую, що при цьому всьому система військкоматів і всього Міністерства оборони фінансується з державного бюджету, він прийнятий, затримок не буде.

- Читала ваш допис у Фейсбук щодо того, що українці ще не готові до парламентської республіки. Власне, ви очолюєте аналогічний орган, тільки на регіональному рівні, як так? Поясніть свою позицію

Це такий емоційний був допис, викликаний спогляданням на понеділкову роботу Верховної Ради. Він стосується того, що є в Україні течія, вона закладається у програмні документи багатьох політичних партій, котрі тягнуть, так би мовити, віз в бік переходу на рейки Парламентської республіки. При ній повноваження президента церемонійні, а всі повноваження переходять до парламенту, який формує уряд. В час війни, так виглядає, що в Україні ця опція не запрацює.

Нагадую, що сьогодні у нас Парламентсько-президентська республіка і ми були всі свідками, як працює цей важких механізм в умовах, коли треба давати відповідь на неприховану агресію з російської сторони. Тому, думаю, на етапі 5-10 років, до зміни еліт кардинальної, трохи меншої присутності зради в головах людей, нам ще зарано говорити про суто парламентський вимір державного устрою України.

Рівно та сама ситуація, якщо брати до уваги місцеве самоврядування, де взятий курс на 2020 рік, стосується обласного рівня по всій Україні. Я буду неправильним експертом в частині Львівщини, бо я зацікавлена особа, але мені видається, що температура в загальному по палаті ще не дає підстав говорити про ефективність роботи виконкомів обласних рад в умовах воєнного стану в інших областях. Тим більше, закон передбачає, що там, де воєнний стан буде вводитися, так би мовити, по-дорослому, буде військово-цивільні адміністрації, а ради, фактично, будуть відсторонені від роботи.

Саме цього стосувався мій допис і тут є так: емоція в частині візії роботи суто Парламентської республіки з одного боку, а з другого боку – скепсис в частині того, що відбудеться перехід передбачених Конституцією  повноважень  від  обласних державних адміністрацій до виконкомів обласних  рад і що він буде ефективний в умовах часткового воєнного стану.

- Якщо теоретично на Львівщині запровадили би воєнний стан, як думаєте, обласна рада нинішня легко би погодилася передати свої повноваження на цей час чи на невизначений час в ОВЦА?

Я думаю, що до цього не дійде. До речі, до цього не дійте автоматично і в інших областях, тобто дійде тільки в разі ескалації збройного конфлікту. Я не думаю, що враховуючи наш рівень співпраці з обласною адміністрацією, хтось би тут в облраді протестував проти прямої вимоги закону, якщо би така настала. Але вона настає у двох випадках: коли подання вносить президент, або коли подання вносить керівник військового відповідного відомства генерального штабу чи міноборони. Я не певен, що настав би такий час. Те, що він автоматично може настати в кількох інших областях, які увійшли в указ, ухвалений Верховною Радою, за умови пролонгації та ескалації конфлікту, тут є раціо.

- Я питаю не процедурно…

За це крісло (показує крісло за своїм робочим столом, - авт) ніхто в частині воєнного стану хапатися не буде. Є закон – будемо виконувати.

- Чи не думаєте ви, що ескалація конфлікту загалом і воєнний стан, хоч він і вузький по часових рамках, уповільнить реформу децентралізації?

Я думаю так, що швидкості можуть бути призупинені. Все залежить від успіхів на ниві розбудови української армії і її взаємодії на східних теренах і ще більше залежить від успіхів на дипломатичному напрямку.

Хоча хід децентралізації оголошується одним з провідних завдань, після понеділка, очевидно, шкала найголовніших векторів, куди рухається влада, дещо змінилася. Давайте почекаємо місяць-два-три нової реальності, яка наступає з введенням воєнного стану, і тоді будемо давати з цього приводу коментарі.

- Власне, хотіла питати, чи не вважаєте ви, що це може похоронити всю реформу…

Ні-ні, низовий рівень, рух в напрямку добровільного об’єднання в ОТГ буде відбуватися за своїм сценарієм, хіба власне 2019 рік зупинить процес у зв’язку з близкістю місцевих виборів 2020 року.  Хід тут, думаю, не зупинити. Більше того, вчора було засідання обласної  Ради регіонального розвитку і я розумію, наскільки це незручна тема, вона стосується субрегіонального рівня – розподіл на нові райони. Але я закцентував на цьому увагу, тому що вважаю, що про це треба говорити. Після реєстрації законопроектів про зміну меж районів Полтавської, Сумської, Чернігівської, Миколаївської, Кіровоградської області, які стосується об’єднання районів навколо центрів громад (у нас немає такої історії, бо поки що ні одне місто обласного значення не стартувало і Львів у тому числі). Але ці законопроекти є спробою врегулювати майбутній субрегіональний устрій на рівні районів і мені видається, що основний час в 2019 році (зрештою, так і було сказано, заплановано) піде на моделювання цього устрою, нових районів, їх повноважень, географії і всього того, що пов’язано з цим рівнем, змін остаточних до перспективних планів місцевих громад, а тоді вже постане питання про закріплення в Конституції повноважень їх і повноважень обласного рівня.

Тобто не буде воно перетягнуте з ніг на голову. Відтак, відповідь на питання така: до змін в Конституції чи до закону про територіальний устрій на 2020 рік у нас є ще трохи часу і так не хотілося би, але все може диктувати війна, тому давайте почекаємо з остаточними висновками по цьому питанню. Низовий рівень реформи має рухатися, я відчуваю, що він рухається.

- Чому питаю в вас, бо в результаті реформи обласна рада мала би замінити собою адміністрацію.

Виконком майбутньої обраної обласної ради або новообраної після того, як будуть зміни до Конституції, мав би замінити функції обласної адміністрації в теперішньому вимірі.

- І враховуючи ваш імовірний кар’єрний чи політичний інтерес, це не важливо?

Дуже багато людей задають питання, чи буду йти до парламенту? Не буду йти. Чи цікавить далі місцеве самоврядування? Так, цікавить. Яким воно буде в 2020 році, не знає поки що ніхто.

Спілкувалася Валерія Печеник

Фото: Микита Печеник