дивись.info

Що відомо про Саломе Зурабішвілі – нового президента Грузії

Що відомо про Саломе Зурабішвілі – нового президента Грузії

Формально незалежна кандидатка на пост президента Грузії Саломе Зурабішвілі, яку підтримала правляча партія Грузії Грузинська мрія – Демократична Грузія, виграла вибори в другому турі. За неї проголосували 59,52% виборців, кандидат від опозиційного Єдиного національного руху набрав 40,48% голосів.

НВ розповідає, що відомо про першу жінку, яка стала президентом Грузії.

Саломе Зурабішвілі народилася 18 березня 1952 року в Парижі в сім’ї грузинських політичних емігрантів. Її батько Леван Зурабішвілі був головою грузинської діаспори Франції, а дід по материнській лінії Ніко Ніколадзе (1843 – 1928) – відомим грузинським письменником, ліберальним журналістом, політиком і громадським діячем, який виступав за повну незалежність Грузії від Росії. Під час вторгнення Радянської Росії у Грузію Ніколадзе перебував за кордоном і так і не зважився повернутися. Дід Саломе по батьківській лінії Іване Зурабішвілі входив у меньшовистський уряд незалежної Грузії.

Саломе Зурабішвілі вчилася у Паризькому інституті політичних наук і почала вчитися на магістерській програмі в Колумбійському університеті у Нью-Йорку, але у 1974 році відмовилася від навчання заради роботи у французькому МЗС. У цьому відомстві вона займала низку посад, працювала в Італії, США, Чаді. Крім грузинської і французької, вона говорить англійською, німецькою та італійською мовами.

Саломе Зурабішвілі була одружена із грузинським журналістом Джанрі Кашиєю (1940 – 2012), у цьому шлюбі у них народилося двоє дітей.

У 2003 році Зурабішвілі стала послом Франції у Грузії, а 18 березня 2004 року Міхеїл Саакашвілі, який був тоді президентом, призначив її головою МЗС Грузії, вона стала першою жінкою, яка зайняла цей пост. На той момент у Зурабішвілі було як французьке, так і грузинське громадянство.

Перші конфлікти із грузинськими політиками

Зурабішвілі очолювала МЗС Грузії недовго – ввечері 19 жовтня 2005 року прем’єр-міністр Зураб Ногаїделі її звільнив. Причиною звільнення став конфлікт Зурабішвілі з парламентом. Незадовго до того, як оголосили про її відставку, вона звільнилася із французького МЗС, яке до цього продовжувало виплачувати їй зарплату, й оголосила, що має намір піти в політику у Грузії.

У листопаді 2005 року вона заснувала Громадський рух Саломе Зурабішвілі, а в січні 2006 року оголосила про створення нової політичної партії Шлях Грузії.

У жовтні 2007 року Шлях Грузії приєднався до Об’єднаної опозиції, яка планувала призначити Зурабішвілі прем’єр-міністром, якщо на президентських виборах у 2008 році переможе її кандидат Леван Гачечиладзе. Однак у січні 2008 року на другий президентський термін був переобраний Саакашвілі. 12 листопада 2010 року Зурабішвілі оголосила про те, що покидає керівництво Шляху Грузії та грузинську політику.

Перерва і повернення у грузинську політику

Після цього Зурабішвілі деякий час була членом експертної групи ООН з моніторингу ситуації в Ірані.

Однак перерва була недовгою – у 2013 році вона спробувала взяти участь у президентських виборах, але їй у цьому відмовили через подвійне громадянство (зараз Зурабішвілі вже відмовилася від французького громадянства).

У 2016 році вона пройшла в парламент за підтримки правлячої партії Грузинська мрія, але балотувалася як незалежний депутат в одному з мажоритарних округів у Тбілісі.

Президент втратить повноваження

На виборах 2018 року президента Грузії востаннє обирали всенародним голосуванням. Від 2024 року обирати президента буде виборча колегія із 300 людей: 150 депутатів парламенту і 150 представників місцевої влади.

Після того, як Саломе Зурабішвілі принесе присягу, набуде чинності нова конституція, що обмежує президентські повноваження і передбачає перехід до парламентської республіки.

Правлячу партію Грузинська мрія найбільше турбувала можливість перемоги кандидата від Єдиного національного руху, який відколовся від опозиційного руху Сила в єдності, Давида Бакрадзе.

«Виходячи з того, що реальною альтернативою є лише Національний Рух, правляча партія не може допустити перемогу їхнього кандидата, тому що це ставить під питання вже вибори 2020 року, і може початися довгий і жорсткий політичний процес. Крім того, може бути помилуваний за всіма справами Саакашвілі і забезпечений його приїзд до Грузії […] А якщо у Саакашвілі розв’яжуться руки, то всякого можна чекати», – говорив Російській службі Бі-бі-сі політолог Гія Хухашвілі.

Після перемоги Зурабішвілі Саакашвілі вже заявив, що не визнає результатів виборів в Грузії і закликав її громадян «перейти на становище масової непокори».

Скандальна заява

Вже на початку предвиборчої кампанії Зурабішвілі зробила скандальну заяву про війну з Росією 2008 року. Відповідаючи на питання журналіста, вона сказала, що Росія почала війну проти Грузії ще сто років тому, але Грузія вплуталася у російську провокацію, спровокувавши новий виток конфлікту.

Цю заяву розкритикували як в опозиції, так і у правлячій партії.

Намагаючись виправдатися, Зурабішвілі сказала, що у 2008 році в ролі агресора виступила Росія, але Саакашвілі та його оточення зіграли на руку Москві, давши воєнну відповідь на російську провокацію, причому Росія це використала як привід для початку війни.

«Це було величезним злочином Саакашвілі та Національного руху перед грузинським народом і державою, і згадувати про це – наш громадянський обов’язок», – написала вона.

Таке пояснення відповідає позиції Грузинської мрії.

Читайте новини та найцікавіші статті у Telegram Дивись.Інфо.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.