Як Мінфін за допомогою екологічного податку збільшує надходження до Держбюджету

Зрозуміло, що бізнес не в захваті від змін до Податкового кодексу, однак нововведення не сподобалося і Міністерству екології. А все тому, що майже половина коштів йде на наповнення бюджету, а не на природоохоронні заходи.

Отже, незважаючи на те, що Міністерство екології неодноразово заявляло про потребу підвищення екологічного податку, до ініціативи ніхто особливо не прислуховувався, тим часом все раптово змінилося, коли таку ж пропозицію зробило Міністерство фінансів, і вже за тиждень з моменту подання зміни до Податкового кодексу були ухвалені з голосу у першому читанні, а 23 листопада Рада їх прийняла остаточно.

Згідно із пояснювальною запискою до проекту, він передбачає підвищення з 1 січня 2019 року ставки екологічного податку за викиди вуглекислого газу стаціонарними джерелами з 0,41 грн до 10 грн за тонну і поетапне підвищення цієї ставки до 30 грн за тонну до 2023 року.

Світові тренди

Зрозуміло, такими є світові тенденції, щоби сповільнити кліматичні зміни, скеровуючи кошти на природоохоронні заходи та енергоефективність. Натомість в Україні вирішили таким чином наповнити державний бюджет, оскільки 45% з цих коштів надходять саме до загального бюджету, а 55% – розпилюються на місцевому рівні.

«У світі тенденції такі, що кліматична політика не так є складовою екологічної політики, як складовою енергетичної політики. І в багатьох країнах ці питання поєднані або в одному відомстві, або працюють дуже тісно між собою. Тобто клімат і енергетика – нерозривні два питання, тому що сектор енергетики є найбільшим емітентом парникових газів. Це від 60 до 80% – як в якій країні. У нас, за останніми даними, викиди від сектора енергетики це як мінімум 60%. Тому без перетворення енергетичного сектору ми не можемо говорити про те, що у нас буде ефективною боротьба зі змінами клімату», – каже Світлана Гринчук, директорка департаменту з питань зміни клімату та збереження озонового шару Міністерства екології.

У світі тенденції такі, що кліматична політика не так є складовою екологічної політики, як складовою енергетичної політики

Вона зазначила, що велика зацікавленість щодо кліматичної політики збільшилася після того, як було прийнято Паризьку угоду.

«Коли угода за феноменально короткий відрізок часу вступила у силу, це стало сигналом для багатьох країн. Це питання не просто модне, а проблема, яку треба вирішувати, бо вона поглиблюється з кожним роком. Україна з 1990 року – країна №1 зі скорочення парникових газів. Ми скоротили найбільше з усіх країн, хто декларував свої викиди. Дуже шкода, що це сталося шляхом зубожіння, економічних падінь та зменшення кількості населення.

Водночас Україна є однією з найбільш енергоємних країн. Енергоємність нашого ВВП, нашої економіки дуже висока і з цим треба щось робити. Ми про це постійно говоримо прем’єру, Міністерству енергетики, що якщо ми не буде зменшувати енергоємність, то ми не будемо конкурентними з країнами, у яких цей показник значно менший», – наголошує директорка департаменту.

Хто отримає податок

Чиновниця зауважує, що хоч Мінекології й ініціювало підвищення екологічного податку, який би мав стати стимулом для скорочення викидів, ідея отримала підтримку лише коли її просунуло Міністерство фінансів.

«Наша ініціатива була, але якщо підвищувати податок, то змінювати підходи до його використання.  Тому що те, що відбувається зараз – це неправильно, оскільки екологічний податок використовується цілком не за цільовим призначенням. Мінфін виділяє на природоохоронні заходи стільки, скільки він вважає за потрібне. Не відомо, чим там керуються, але точно немає жодних формул. В екологічний податок входить багато зборів і, напевно, немає такої цивілізованої країни, де він би використовувався не за цільовим призначенням. У нас 90% йде не за цільовим призначенням. Він надходить у загальний фонд бюджету і все, далі його знайти ми не можемо.

Оскільки екологічний податок використовується цілком не за цільовим призначенням. Мінфін виділяє на природоохоронні заходи стільки, скільки він вважає за потрібне

Частина цих коштів йде у місцеві бюджети, а частина – у державний. Те, що у місцеві, вони мають в принципі використовувати відповідно до постанови 1147, в якій міститься перелік природоохоронних заходів. У державний бюджет надходить декілька мільярдів, з яких Міністерство екології отримує трохи більше 300 мільйонів, щоб розподілити на природоохоронні заходи по всій країні», – наголошує Світлана Гринчук.

Директорка департаменту сумнівається, що збільшення у 24 рази податку на викиди вуглецю призведе до збільшення видатків на природоохоронні заходи. Крім того, наразі законодавство є таким, що підприємства просто стануть декларувати менші викиди

«Моя особиста позиція, зараз підприємства відзвітують за застарілою формою про два типи повітря. Вона ще радянська. Це як пальцем в небо. Ми розробили законопроект «Про засади моніторингу, звітності та верифікації викидів парникових газів», який вводить нову систему на основі світових методик. Ця система може бути як база для системи торгівлі парниковими викидами, податку чи ще іншого механізму скорочення викидів. Цей закон вже у Верховній Раді, і я дуже сподіваюся на його ухвалення. Тому що з моніторингом викидів треба щось робити. Те, що зараз відбувається, не дає картини викидів від підприємств, особливо великих підприємств. А за цією формою про два типи повітря будуть писати менше», – каже чиновниця.

Вона зазначає, що сьогодні завдяки інвентаризації можна говорити про тенденції.

«Ми можемо розраховувати, скільки було спалено палива і якого. Але підприємства таких розрахунків не дають, а нова система моніторингу передбачає розрахунок за новими загальними методиками і тоді можна буде побачити реальну картину. Ці викиди, які будуть декларувати підприємства, перевірятимуться. Промисловість теж має бути у цьому зацікавлена, бо зможе використовувати ці дані для своєї співпраці з іншими країнами. Оскільки міжнародні партнери вже давно вимагають реальні дані по викидах парникових газів», – зазначає Світлана Гринчук.

Перспективи модернізації підприємств

Водночас вона зауважує, що чи будуть скорочення викидів, не зрозуміло, але платити доведеться більше.

«За логікою, ці кошти мали б повертатися на природоохоронні заходи, і я за те, щоб ці кошти поверталися платникам, але на конкретні цілі з модернізації зі скорочення викидів парникових газів. Тобто ніхто не хоче завалити бізнес, а натомість повернути їх на конкретні заходи з модернізації, зменшення викидів – так, як це відбувається в інших країнах. Тому що основна ціль податку – це не наповнити бюджет, а скорочення парникових газів. Відтак міністр буде ініціювати механізм повернення цих коштів і їх використання», – каже директорка департаменту.

За логікою, ці кошти мали б повертатися на природоохоронні заходи, і я за те, щоб ці кошти поверталися платникам, але на конкретні цілі з модернізації зі скорочення викидів парникових газів. Тобто ніхто не хоче завалити бізнес, а натомість повернути їх на конкретні заходи з модернізації

Якщо вдасться прийняти закон «Про засади моніторингу, звітності та верифікації викидів парникових газів» цього року чи на початку наступного, то система моніторингу запрацює з 2020 року. Це передбачено угодою про Асоціацію з ЄС, зокрема директивою 87.

Один з найвищих екологічних податків в Україні сплачує компанія ДТЕК, якій належить дев’ять ТЕС (одна з них на непідконтрольній території) та одна ТЕЦ, – півтора мільярда гривень з 4,7 мільярда. Але тут запевняють, що за відсутності чіткого механізму фінансування не зможуть виконати екологічні вимоги європейських партнерів.

«Енергоблоки будувалися у 50-60-их роках, і по-хорошому вони потребують суттєвої реконструкції та модернізації. Відповідно, цим ми і займаємося, але до 2035 року вони не пропрацюють, щоб виконати вимоги Енергетичної стратегії. З 2025 року буде дефіцит енергоблоків, оскільки екологічні вимоги з кожним роком посилюються – це і угода про Асоціацію, і приєднання до енергоспівтовариства, європейські директиви та Паризька угода, яка регламентує викиди парникових газів. У рамках Кіотського протоколу у нас був достатньо великий люфт з викидів парникових газів, тому що різко впало виробництво. Базовим був 1990 рік, тому в України було достатньо ресурсів, щоб торгувати «гарячим повітрям» у рамках Кіотського протоколу», – каже Ірина Вербіцька, менеджер з напрямку «Екологія» компанії ДТЕК.

Вона зазначає, що якщо будувати нові вугільні блоки, то вони мають відповідати усім європейським вимогам як щодо викиду забруднюючих речовин, так і з викидів парникових газів.

«98% всіх викидів теплоелектростанцій – це викиди парникових газів. Ми основний емітент парникових газів. Є дуже жорсткі європейські директиви, які регламентують викиди. Зокрема треба зменшити викиди пилу у 48 разів до 2028 року, оксиду сірки – у 18 разів, оксиду азоту – у 5 разів до 2033 року. Виконати їх без суттєвих інвестицій в очисне обладнання на сьогоднішній день неможливо. В Україні жодна ТЕС не обладнана жодною системою сіркоазотоочистки.  Бо коли вони будувалися, про екологію серйозно ніхто не замислювався», – зазначає менеджер.

Є дуже жорсткі європейські директиви, які регламентують викиди. Зокрема треба зменшити викиди пилу у 48 разів до 2028 року, оксиду сірки – у 18 разів, оксиду азоту – у 5 разів до 2033 року.

І додає, що пил – це єдина речовина, яка чиститься на ТЕС за допомогою електрофільтрів або мокрих емульгаторів. Сьогодні компанія реконструювали 20 енергоблоків, скоротивши викиди у середньому у 22 рази.

«У Національний план зі зниження викидів забруднюючих речовин входять усі установки, які спалюють вугілля і виробляють електроенергію, – таких установок є 90. Ще 133 треба вивести з експлуатації, бо вони не виконують європейські вимоги, а після відпрацювання 20 чи 40 тисяч годин ми маємо їх зупинити. А ось 90 установок, які входять у Національний план, треба обладнати сіркоочистками, азотоочистками та пилоочистками. Для цього треба 6,5 мільярда євро, з яких ДТЕК потрібно 2,4. Це непідйомна сума. Але на державному рівні немає жодного механізму для фінансування цих заходів. Є вимоги, але як ми маємо їх виконувати, ніхто не знає», – каже Ірина Вербіцька.

І додає, що встановлення сіркоочистки призведе до збільшення ціни на електроенергію на 20%.

«Торік Україна заплатила 4,7 мільярда гривень екологічного податку, з яких півтора мільярда – ДТЕК. З цього року 45% йде у державний бюджет без цільового призначення, а 55% – розпилюються на місцевому рівні. Наприклад, в Івано-Франківській області є смт Бовшів, яке отримує мільярди гривень, бо там є відвал попелу. І вони не знають, куди дівати ці гроші.

Зараз підвищили екологічний податок на вуглець з 41 копійки до 10 гривень. Мінфін обманув усіх, і Мінекології, які давно хотіло забрати собі на екологічні проекти, і Держенергоефективності, які розробили схему спрямування коштів на енергоефективність. У Податковому кодексі нічого не сказано, як цей податок можна використовувати.

Наприклад, у Швеції після підвищення екологічного податку, 70% коштів повертали підприємству на сіркоазотоочистки. Якби нам повертали бодай 50%, то ми б давно встановили фільтри і сіркоазотоочистки.  А у нас 45% екологічного податку йде просто на наповнення бюджету.

Що станеться у 21 році? А у 21-му не буде сіркообчисток. Бо без механізму фінансування їх ніхто не встановить. Виходить, що простіше відпрацювати старі блоки і зупинитися. Не має сенсу будувати за 42 мільйони доларів сіркоочистку, не розуміючи, що буде далі», – резюмувала Ірина Вербіцька.

Оксана ДУДАР