Золоті ворота - як уособлення сили та незалежності України (фото, відео)

Фортифікаційні споруди відігравали значну роль у житті міст раннього середньовіччя. Постійний поділ земель, напади ворогів та загроза руйнувань змушували правителів захищати свої міста валами, мурами і рвами.

Київ Х-ХІ століття був розкішним містом із величезними статками, а, отже, і бажаючих володіти цією перлиною Русі було багато. Великий князь Ярослав Мудрий за часи свого правління не тільки розширив межі Києва, а й збудував могутню систему захисту, інформує Моя Україна.

Фортифікації Києва

«Місто Ярослава», що розташовувалось на Старокиївській горі, вражало своєю величчю і було найбільшим населеним пунктом тогочасної Європи. Територія площею понад 60 га була огороджена валом висотою у 16 м заввишки і шириною біля основи до 30 м. Ззовні місто захищав величезний ров. Фортифікація, що загальною довжиною була приблизно 3,5 км, мала три брами, через які можна було потрапити до столиці. На заході і сході було споруджено дерев’яні ворота, що називались Львівські та Лядські. Парадний же вхід до столиці Київської Русі вражав гостей своєю міццю і розкішшю.

Золоті ворота, символ Києва і всієї держави, отримали свою назву за аналогією із константинопольськими. Зведені у період з 1018 по 1024 роки, вони виконували не тільки оборонну функцію, а й уособлювали незалежність і могутність країни. «Володіти ними означало взяти Київ» – говорили вороги.

https://youtu.be/mkTB0242ZK0

Краса і велич Золотих воріт справляла незабутнє враження. Навіть посли французького короля Генріха І, що приїхали сватати Анну Ярославну, були приголомшені цією брамою.

При зведенні Золотих Воріт майстри використали змішану техніку мурування, тобто відбувалось чергування різних за розміром природних каменів із цеглою. Висота проїзду складала 12 метрів, а ширина – 6,5. Двоярусна башта  завершувалась бойовим майданчиком і увінчувала її церква Благовіщення Богородиці. Чотиристовпний храм прикрашали фрески і мозаїки, а вкрита позолотою церковна баня здалеку виблискувала у сонячних променях. За деякими даними, зафіксованими в літописах, фасад брами прикрашало зображення Богоматері. Ідея про зведення надбрамних церков виникла при дворі Ярослава Мудрого і стала характерною особливістю соборів Київської Русі

Історія

Початок ХІІІ століття став фатальним для українських земель. Полчища монголо-татар захоплювали князівства, руйнували міста та села. Полонивши Північно-Східні землі та Лівобережжя, орда хана Батия вирушили на Київ. Протягом двох місяців військо штурмувало столицю і в ході запеклих боїв знайшло слабке місце. Дерев’яні Лядські ворота не витримали натиску і у листопаді 1240 року монголи захопили Київ і знищили його вщент. З того часу на сторінках історії не було жодних згадок про Золоті ворота.

Вперше про них згадав у своєму щоденнику львівський купець, що подорожував із торговим караваном по світу. Згідно з його записами від 1584 року, Золоті ворота і досі слугували головним входом у місто, проте були сильно поруйновані.

Головними свідченнями про стан Києва і зокрема Золотих воріт у середині ХVІІ століття є замальовки голландського художника  Абрагама ван Вестерфельда. Цей талановитий митець був художником при дворі литовського гетьмана Януша Радзивіла і став свідком народно-визвольної війни 1649-1651 років. Свої враження і переживання Абрагам передавав у вигляді малюнків. Так, згідно зі збереженими копіями його робіт, Золоті ворота у 1651 році іще мали склепіння над проїздом, вціліли арки та рештки надбрамної церкви.

Реєстрові козаки, що володіли Києвом з середини 1652 року, починають відновлення оборонних споруд міста. Для захисту від поляків і турків було споруджено Старокиївську фортецю. Основою слугували залишки фортифікації Київської Русі, зокрема було реконструйовано Золоті ворота і досипано оборонні вали. На верхніх майданчиках встановлювались гармати.

Не дивлячись на всю могутність і непохитність, у середині ХVІІІ століття велич золотої брами починає руйнуватись. Оскільки ворота почали становити загрозу місцевому населенню і мандрівникам, у 1750 році було прийнято рішення засипати їх землею для збереження від руйнувань.

Під час археологічних розкопок під Золотими Воротами було знайдено багато скелетів людей, частин давньої зброї. Нападники запекло штурмували головну браму Києва. Та насправді нікому ніколи так і не вдалось взяти Ворота. Вороги, які наступали на Київ, могли проламатись з будь-якого іншого входу, та не з цього.

Майже на 80 років стіни брами були поховані під земною товщею. І от на початку 20-х років ХІХ століття було розпочато археологічне дослідження Києва. Золоті ворота були однією з першочергових задач, поставлених перед вченими. Під керівництвом археолога-аматора Кіндрата Лохвицького було розкрито із землі дві паралельні стіни завдовжки 25 метрів і майже 8 метрів заввишки. Сучасники побачили сім пар фасадних пілястр, що прикрашали стіни зсередини. Простір між колонами був оздоблений двоступінчастими нішами. Після ряду робіт з реконструкції, 25 червня 1834 року відбулось урочисте відкриття пам’ятки і її освячення.

Протягом наступних десятиліть проводились регулярні заходи по збереженню та укріпленню Золотих воріт. Проте, численні природні явища неминуче руйнували історичну пам’ятку давньої величі Київської Русі. Тому, у 1970 році було прийнято рішення про захист руїн шляхом зведення над ними захисного павільйону. Командою реставраторів, на чолі з Євгенією Лопушинською, було відтворено первісний вигляд Золотих воріт.

У 1982 році завершились реставраційні роботи і до 1500-річчя Києва були відкриті оновлені Золоті ворота. Руїни брами ХІ століття стали основою нових Золотих воріт. Давньоруська святиня постала у вигляді зубчастої вежі заввишки 14 метрів, яку увінчує відбудована церква Благовіщення Богородиці. Виступ на зовнішньому фасаді є «малою вежею», а проїзд перекритий підйомними дерев’яними воротами, що обкуті металом, з одного боку, та стулками воріт за стародавнім зразком – з іншого. Так, Золоті ворота опинились під захистом кам’яного футляру і залишились доступними для споглядання всіма бажаючими.

Сьогодення

Нині у триярусному павільйоні воріт розташований музей, який розповість вам історію пам’ятки та фортифікації Києва загалом. Окрасою музею є руїни стін Золотих воріт, а також оглядовий майданчик та надбрамна церква. Навколо розкинувся Золотоворітський сквер із старовинним чавунним фонтаном. Доповнив композицію пам’ятник Ярославу Мудрому, що тримає на долоні Софію Київську в мініатюрі. Неперевершена акустика дозволяє проводити в стінах музею концерти та драматичні вистави, а також невід’ємною частиною є виставки давньоруської тематики.

Цікаві факти

• Золоті ворота є однією з найдавніших датованих споруд Східної Європи;
• Здобули славу неприступної фортеці, адже не зафіксовано жодної згадки про вторгнення чи захоплення міста через них. Навіть під час монгольської навали хан Батий  зосередив атаку на Східних кордонах столиці;
• Входили до складу оборонних споруд і захищали Київ протягом восьми століть;
• У 1649 році біля Золотих воріт народ вітав гетьмана Богдана Хмельницького після перемоги над військами Речі Посполитої.
• Золоті Ворота - кріпосна башта з проїздом до 7,5 м. Висота стін досягає 9,5 м.
•  Ідею спорудити Золоті Ворота князі запозичили у Візантії. Золотими їх назвали тому, що за вхід доводилось платити золотими монетами. Хоча, це лише одна із версій. Інші розповідають про оздобу із чистого золота, або символічність слова.
• У триярусному павільйоні воріт зараз розташований музей. Центральною частиною експозиції є фрагменти справжніх стін воріт.