Присутність маргіналів із прапорами «ДНР» є картинкою для російської пропаганди, – політолог про протести у Франції

Як вони позначаться на зовнішній і внутрішній політиці Франції ІА Дивись.info запитала у відомого політолога Олексія Полторакова.

Фото: Радіо Свобода

– Чи не призведуть вуличні протести у Парижі до відставки Макрона, як це свого часу сталося із Шарлем де Голлем?

– При оцінці ступеню радикалізму, масштабів та перспектив розвитку соціально-політичної кризи у сьогоднішній Франції слід враховувати перш за все те, що вона почалася з проблеми підвищення цін на пальне, і лише поступово радикалізувалася та охоплювала відносно нові сфери претензій. Від самого початку питання відставки Макрона не ставилося – протистувальники висунули цю вимогу передусім в контексті загального «підвищення ставок». Крім того, активність протестувальників потроху спадає – а команда Макрона, натомість, іде на певні поступки. Не можна також не враховувати, що Еммануель Макрон прийшов до влади в зокрема на хвилі в чомусь популістської риторики, яка є гнучким та зручним інструментом діалогу. Те, що подібні публічно орієнтовані кроки, не є вирішенням глибинних проблем в економіці та політиці, які давно накопичувалися (державний борг Франції 2017 року сягав 98,5% ВВП!) та вилилися в масштабні акції протесту, – справа дещо інша.

– Як це може позначитися на внутрішній і зовнішній політиці Франції?

Фото: ЕРА

– Немає сумнівів, що у коротко та навіть середньостроковій перспективі наслідки масштабної кризи для Франції будуть переважно негативними. Насамперед слід вказати на поступову втрату довіри до уряду Макрона та його макроекономічної політики – як з боку широких верств населення, так і з боку інвесторів та підприємців, зокрема іноземних. Вимушені соціально-економічні кроки, які анонсував Макрон, також не сприятимуть макроекономічній стабілізації, працюючи на користь інфляції, зростання і без того немалого державного боргу, навантаження на соціальну сферу тощо. За попередніми оцінками держсекретаря Олів'є Дюссо, реалізація економічних проектів, озвучених Макроном, може обійтись країні в «додаткові» 8-10 мільярдів євро.

У подібних умовах Франції буде дедалі складніше відігравати роль одного з локомотивів європейської інтеграції, особливо на фоні невирішеності проблеми членства в ЄС Великобританії, поступового виходу з «великої політики» канцлера ФРН Ангели Меркель, яка була для «новачка» Еммануеля Макрона надійним старшим, досвідченим та мудрим товаришем.

– Які наслідки вуличні протести у Франції можуть мати для України?  

– З одного боку, безпосередній вплив кризи у Франції на Україну не варто переоцінювати. Навіть присутність маргіналів із прапорами «ДНР» є не більше ніж «картинкою», необхідною російській пропаганді.

Втім, опосередкований вплив ситуації у Франції на Україну дійсно матиме місце. Насамперед це стосується ослаблення позицій і ініціатив Франції на західноєвропейському напрямі. Але яким саме він буде – покаже час.

– Наскільки серйозний вплив на протести у Франції має Росія? Чи можна припустити, що Росія у такий спосіб відриває «другий фронт»?

– Маргінальні політичні сили та настрої в Європі для Росії не стільки «другий фронт», скільки «п’ята колона», яку Москва періодично розігрує щонайменше із часів СоцІнтерну 1930-их рр. Без сумніву, свої інтереси та свої чинники впливу на сьогоднішні події у Франції Росія – попри всі заперечення, яким вже давно ніхто не вірить – має. Згадаймо хоча б давню «дружбу» окремих французьких політичних сил, на кшталт праворадикалів – того ж сімейства ЛеПен, ватажка Dies Irae («Судний день») Фабріс Сорлін або Ксавьєра Моро, який «засвітився» на останніх псевдовиборах у т.зв. «ДНР» – із російськими «контр-партнерами». Французька влада нещодавно якраз розпочала розслідування щодо «російського сліду» у драматургії подій.

Нагадаємо, протести «жовтих жилетів» проти підвищення цін на пальне виникли у Франції в середині листопада. Й хоча французька влада пішла на поступки і скасувала заплановане підвищення податку на пальне, а також скасувала підвищення цін на електрику та газ, протестувальники вирішили не скасовувати суботню акцію.

У них широке коло вимог – починаючи від підвищення зарплат, зменшення податків – завершуючи вимогою відставки президента.