Чому на Львівщині вовки наближаються до людських осель

З чим це пов’язано і чи справді такі зустрічі можуть бути небезпечні, ІА Дивись.info запитала у кандидата біологічних наук Марини Шквирі.

Фото з архіву.

«Це пов'язано з сезонністю. Раз на рік люди просто починають звертати на це увагу. Осінь-зима – це час, коли вовки поводяться менш приховано. Вони збираються в зграї, щоби полювати на крупних копитних, багато переміщуються, щоб патрулювати свою територію і захищати від інших вовків. Ось, люди їх і помічають. Крім того, ми звикли влаштовувати купу смітників, скотомогильників і випускати худобу та свійських тварин гуляти без нагляду. Тож не дивно, що це викликає інтерес у диких тварин», – каже пані Марина.

Науковець зауважила, що Україна – не Канада чи Аляска. Уся наша територія вкрита доволі щільною мережею населених пунктів – містами, селами, селищами.

«Вовки до цього, як і будь-які інші тварини, спокійно пристосовуються. Тому нічого незвичайного у тому, що вовк прийшов з лісу до населеного пункту немає. Ні, ми ділимо територію і спокійно співіснуємо. Дуже важливо – навчитися співіснувати разом. Тому це просто роздута істерія в ЗМІ, яка стається раз на рік, зазвичай сезонно, коли тварини збираються у зграї для полювання.  Насправді, влітку вовків просто менше помічають – тоді вони вирощують цуценят. Взимку тварини більш помітні і вовка легко відрізнити від бродячої собаки завдяки зимовому хутру. Тобто є велике перебільшення», – каже Марина Шквиря.

Коли частішають повідомлення про появу вовків поблизу населених пунктів, з’являються і заклики до мисливців полювати на сіроманців. Біолог запевняє, що на популяції це не позначається.

«Взимку у нас відкривається сезон полювання на хутряних звірів. На вовка жодних обмежень немає, крім того, його можна стріляти фактично увесь рік. Тобто нічого не відбувається. На вовка немає жодних лімітів на відстріл. Мисливці та єгері можуть його у законний спосіб добувати, дотримуючись, звісно, усіх правил», – пояснює науковець.

І додає, що подібна практика існує в усьому світі.

«На вовків цілорічно полюють у тих країнах, де цьому виду нічого не загрожує. У нього нормальна чисельність, хороша тенденція. Наразі нема необхідності полювання якось обмежувати. На вовка майже цілорічно полюють в країнах, де він не має охоронного статусу. Немає необхідності змінювати статус, а обмеження на сезони потрібно розширювати. Наразі це лише так званий «період тиші», а єгері взагалі можуть добувати вовка увесь рік. Сезонні обмеження потрібні, оскільки хаотичне полювання руйнує соціальну та територіальну структури. А від цього проблем із вовком стає тільки більше. І вовків на конкретній території теж стає більше. Ось такий парадокс. Якщо вбивати дорослих тварин, то з’являється багато молодих  претендентів на цю територію. Наприклад, раніше біля села жила зграя з шести вовків, які вміли полювати на оленів, ходили біля сіл на території десь завбільшки у 200 кілометрів квадратних. Коли цих вовків повбивати, то натомість отримаєте 15 вовків-претендентів на територію. І поки тварини між собою не розберуться, то на цій території, замість 6 вовків, буде 15, у яких набагато менше досвіду полювання на диких тварин, тому вони швидше підуть на смітники та полюватимуть на домашніх тварин.

Тому здебільшого це емоції, які виникають сезонно. Нічого ненормального у тому, що вовки ходять навколо сіл, немає. Таке відбувається у різних країнах. Десь вовка більше охороняють, десь менше, ще десь є певні обмеження під час полювання», – пояснює науковець.

В Україні ситуація з вовками досить стабільна. І жодного випадку нападу здорової тварини на людину з метою убити і з’їсти не було зафіксовано.

«Всі напади вовків на людей, які ставалися протягом кількох десятків років, це були проблеми зі сказом. Тобто йдеться не про проблему вовка, а про проблему відсутності нормальної державної програми боротьби зі сказом загалом. Напади вовків на людину трапляються вкрай рідко. Було два випадки на рік, здебільшого один на рік, а то й на два-три роки. І це сказ. За 15 років мені відомо кілька випадків нападу, коли не йшлося про сказ, але була інша ситуація. Вовк напав на домашню тварину – собаку чи козу – і людина намагалася відбити. У таких ситуація навіть болонка стає небезпечною, якщо в неї відбирати їжу. А такого в Україні, щоб здоровий вовк напав на людину з мето вбити її і з’їсти, не було», – резюмувала Марина Шквиря.

Оксана ДУДАР