дивись.info

Держекоінспекція більше не може штрафувати підприємства через забруднення повітря

Держекоінспекція більше не може штрафувати підприємства через забруднення повітря

Держекоінспекція більше не може накладати штрафи на найбільші підприємства-забруднювачі атмосферного повітря. Таке рішення ухвалив Апеляційний адміністративний суд.

«Шостий апеляційний адміністративний суд відхилив апеляційну скаргу Мінприроди, залишивши без змін рішення суду першої інстанції про визнання протиправним і не чинним наказу Мінприроди від 10 грудня  2008 року.  Цим наказом було затверджено Методику розрахунків розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Ця методика встановлювала єдині на території України правила визначення розмірів відшкодування і стягнення збитків в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами», – повідомила прес-служба Міністерства екології та природних ресурсів України.

Відреагував на рішення суду і міністр Остап Семерак.

«Суд забрав у Держекоінспекції право нараховувати збитки підприємствам-забруднювачам атмосферного повітря. Це означає, що тепер хімічні комбінати, ТЕСи та ТЕЦи, які здійснюють найбільші викиди, опинилися в панівному становищі. Мало того, відтепер вони не зацікавлені у зменшенні викидів (читай – модернізації підприємств). Їм тепер не страшні навіть планові перевірки ДЕІ, адже механізмів покарання більше немає. Вважаю таке рішення суду «тріумфом справедливості», – написав Остап Семерак у своїй сторінці у Фейсбуку.

Аргументом для скасування наказу Мінприроди стала невідповідність у законодавстві пояснила ІА Дивись.info керівник відділу роботи з громадами ГО «Екодія» Олена Міскун.

«Є два закони – «Про охорону довкілля» і «Про охорону атмосферного повітря». Закон про довкілля був прийнятий десь 1992 року, а про атмосферне повітря трохи пізніше. І в законі «Про охорону довкілля» написано, що методологія обчислення нарахування збитків і порушення законодавства визначається законодавцем. А в законі «Про охорону атмосферного повітря» написано, що методологія визначається законом. Оскільки закон «Про охорону атмосферного повітря» був прийнятий пізніше, тому він має більшу силу. Натомість методологія обчислювалася відповідно до наказу Мінприроди. А наказ – це не закон. Це означає, що треба або вносити правки у закон «Про охорону атмосферного повітря», або видати окремий закон, за яким буде обчислюватися методика. Як на мене, ухвалювати новий закон недоцільно, оскільки ухвалити його буде дуже важко», – пояснила Олена Міскун.

На сьогоднішній день методологія обчислення забруднення в Україні відрізняється від європейської.

«Є поняття якості довкілля поза межами санітарно-охоронних зон. Тобто це те, що відбувається у містах. Все це контролюється МОЗом, Мінприроди і там є свої нормативи, так звані екологічні нормативи для безпеки людей. Це контролюється одними державними органами. На території санітарно-захисних зон і в точках викидів – цим займається Держекоінспекція та Мінприроди. І там є свої показники, за якими вони визначають, наскільки законодавство було порушене чи не порушене. Підприємство має дотримуватися дозволу на викиди, який видається різними органами, залежно від розміру підприємства. Наприклад, якщо йдеться про великі підприємства, то дозвіл отримується від Мінприроди. Промислові підприємства отримують дозвіл, у якому підприємство зазначає, на яку кількість викидів хоче отримати дозвіл, тому що має певне обладнання, кількість викидів від якого є такою-то тощо. Мніприроди розглядає заявку і дає дозвіл. Завдання підприємства – не виходити за межі дозволів. Об’єм дозволів на викиди обраховується на основі граничної допустимої концентрації (ГДК). Справа в тому, що ці ГДК розраховані в Україні усереднено. Тобто колись ГДК були розраховані та затверджені. І з того моменту динамічно не мінялися. У Європі підхід інший. Вони відштовхуються не від середнього значення об’ємів викидів, залежно від певного устаткування, а від найкращих доступних технологій. Тобто це не якийсь перелік обладнання, а мокре гасіння сірки, сухе гасіння сірки коксу тощо. Якщо підприємство буде використовувати у себе набір найкращих технологій, то відповідно об’єм викидів має бути саме таким і не перевищувати певні межі. Відповідно до цього підприємству видається дозвіл на викиди. Якщо підприємство не використовує найкращі доступні технології, то воно просто не впишеться у ті межі. Це означає, що підприємство змушене модернізувати обладнання, щоб вписатися у ці рамки.

Що стосується гігієнічних норм, то норми якості повітря в українських містах суворіші, ніж вимоги ВООЗ. Питання в тому, що рівень забруднення повітря в українських містах перевищує не тільки наші вимоги, а й ВООЗ, тобто на папері написано одне, але за фактом цього ніхто не дотримується», – резюмувала експерт.

Скасування наказу Мінприроди, а відтак і штрафів означає, що це насамперед позначиться на здоров’ї, адже підприємства-забруднювачі втратили останній стимул, який би стримував їх від порушення законодавства. Крім того, не буде й стимулу для запровадження сучасних технологій для зменшення викидів. Недоотримає й бюджет. Згідно із даними Мінприроди, за 2016-2017 роки та 9 місяців 2018 року забруднювачам  пред’явлено 2335 претензійно-позовних матеріалів на відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, на загальну суму 125 631,722 тис. грн, з яких стягнуто 2135 (91%) на загальну суму 95 368,968 тис грн (76%).

10-ка найбільших забруднювачів за викидами в атмосферне повітря:

  1. ПАТ «Арселор Міттал Кривий Ріг», м. Кривий ріг, Дніпропетровська обл.
  2. ПРАТ «ММК ім. Ілліча», м. Маріуполь, Донецька обл.
  3. Відокремлений підрозділ «Бурштинська ТЕЦ», ПАТ «ДТЕК Західенерго», м.Бурштин, Івано-Франківська область
  4. ВП «Курахівська ТЕС» ТОВ «ДТЕК Східенерго», м.Курахове, Донецька обл.,
  5. ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», м. Павлоград Дніпропетровська обл.,
  6. ВП Запорізька ТЕС ПАТ ДТЕК «Дніпроенерго» м.Енергодар, Запорізька обл.,
  7. Вуглегірської ТЕС ПАТ «Центренерго», м.Світлодарськ, Донецька обл.
  8. Відокремлений підрозділ «Ладижинська ТЕС» ПАТ «ДТЕК Західенерго» м. Ладижин, Вінницька обл.
  9. ПРАТ «МК «Азовсталь», м. Маріуполь, Донецька обл.
  10. ПАТ «Запорізький меткомбінат «Запоріжсталь», м. Запоріжжя, Запорізька обл.

Оксана ДУДАР

 

Читайте новини та найцікавіші статті у Telegram Дивись.Інфо.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.