дивись.info

Як у Львові відкрили виставку емалей київського художника Олексія Коваля (фото)

Як у Львові відкрили виставку емалей київського художника Олексія Коваля (фото)

Днями в львівській галереї “Зелена канапа” відкрилася виставка київського художника Олексія Коваля “Земля і Небо”.

Як зазначає сам автор, вона присвячена “стихіям, які є першоосновою нашого світу. Земля і Небо, Вода і Повітря, всі вони, що перебувають у невпинному взаємообміну енергією, взаємно впливають, та перебувають у діалозі з Людиною.

На виставці представлені емалі на металі та офорти, в яких ми помічаємо зачудованість, замилування певними краєвидами, які митець спостерігав під час своїх численних подорожей. У цій техніці художник відтворює не лише колористичні особливості тих чи інших краєвидів,  у кольорових нюансах ми можемо відчути навіть запах морського бризу чи розмерзлої чорної землі.

Умовно ми можемо поділити цю виставку на три частини, в першу чергу — це продовження серії краєвидів “Місця сили”, яка вражає своїми масштабами, технічною складністю, особливим колоритом. Наступна частина вражає своїми контрастами — архонометрії старих фотографій і, ніби ожившими в кольорі, орнаментами вишивок, також особлива частина вже майбутнього проекту представлена картиною та офортом “Соняшник”, що є більш лаконічною, символічною. Також, поміж емалей представлено графічні роботи, що є своєрідним закуліссям творчих роздумів митця.

Ми розпитали Олексія Коваля про особливості техніки емалі, про творчі задуми, подорожі та про те, що митця надихає у його праці.

Чому Ви присвятили виставку саме стихіям, Землі і Небу?

Це те, що для мене близьке і зрозуміле. Те, що для натхнення, те, без чого я не можу жити. Спостерігаючи за цим, можу знаходитися в певних роздумах і отримувати від цього величезне задоволення. Особливо від милування краєвидами, від відвідин цих місць, якщо це про море, від смаку і запаху, якщо це щось інше…

Власне, захоплення цими темами приходить до Вас під час подорожей? Чи часто мандруєте?

Подорожую, можна сказати, часто, Україною і світом — це дуже надихає. Потрібно розуміти своє, і розуміти, власне, у чому його краса?! І одночасно, у своєму потрібно бачити щось інше — відмінне, щоб було порівняння. Тільки порівнюючи можемо відчути, по-справжньому, оце “своє”. Наприклад, я знаю, яке Адріатичне море бірюзове, а Тібецьке небо — прозоре і синє, і яка чорна українська земля, порівнюючи з іншими землями — чорними, червоними, синіми. В минулому році ми були в Штатах, подорожували Арізоною, Ютою, бачили ці величезні масштаби — це дуже цікаво. З допомогою спостереження та милування різними краєвидами, отримую насолоду та натхнення.

 

Як народжується ота гармонія кольорів, особлива вальорність барв?

В першу чергу, народжується якась ідея, це мусять бути цікаві місця — місця сили — цікаві для мене, що є певними символами, вони особливі. Це ті місця, де я відчував поєднання з Всесвітом, вони саме мої, бо для кожної людини вони різні. Для мене ця серія починалася із “Золотої ріки” в Тібеті. Така була в моєму житті історія, коли я ходив по Бангкоку, було дуже спекотно, втомився, хотів повернутися до готелю, побути в тіні, але трапилося велике дерево, сівши на лавочку під ним — 10 хвилин було досить, щоб наповнитися енергією. І я зрозумів, що тінь цього дерева дала мені цю енергію.

Так само, в минулому році, ми їхали машиною, перевозили виставку з Тернополя до Івано-Франківська, і побачив цю чорну українську землю із снігом, я зрозумів, що цей образ мене чіпляє до сліз. І ще, що дуже важливо, в техніці емалі неможливо зробити багато робіт, можу, працюючи кожного дня, зробити 5-6 емалей за рік. Тому, мені важливо обрати, що це будуть за образи, який буде сюжет — пейзаж, натюрморт чи ще щось. Я дуже серйозно відношуся до кожної речі, коли їх чистиш, кожну вивіряєш, намагаєшся відтворити точно задуманий образ. Спершу ідея, потім композиція, тоді кольори.

Ідеї майбутніх творів спочатку створюєте в графіці?

Спочатку ідея, потім ескіз, тоді роблю малюнок в натуральну величину — картон. Коли вже все знаходжу в цьому малюнку, я його переношу на мідь, роблю травлення, багато кольорових проб, можу робити декілька днів або лише день, поки не знайду того колориту, який буде відповідати моєму задуму, я хочу вибудовувати цей твір. Так само і книга — це та сама система, вибудовуєш систему, закладаєш думку, символізм — тоді намагаєшся скласти так ту майбутню картину.

Для мене важливі дві складові: по-перше, вона має бути красива, бо не красива — для мене не є мистецтвом, по-друге, воно повинне бути здоровим, мати здоровий ген, який буде робити людину здоровою і красивою. Філософія краси і здоров’я — це шлях, щоб в післязавтра зайти здоровим і розумним, щоб ця річ приносила наснагу і любов.

Сама техніка емалі є надзвичайно складною, Ви працюєте в техніці гарячої і перегородчастої емалі?

Вона вся перегородчаста, бо тут травлення, можна також називати “виїмчаста” емаль.

 

Як Ви досягаєте колористичних ефектів? Скільки потрібно зробити проб, виготовити зразків? Чи Ви вже знайшли свою формулу?

Формулу кожен день шукаю. В першу чергу, мають бути знання, потрібно їх мати і розвивати. Для мене дуже важливо, що якщо я знаходжу якусь систему, вона дає результат — я її притримуюся, або шукаю інше. Мені цікаво шукати, а не займатися вдалими повторами. Шукати зовсім іншу систему технічну і колористичну, може різниця бути дуже тонка, якщо брати море, небо — це дві різні системи, і не характерні для мене раніше, я їх шукав, а тоді почав притримуватися їх, іти по них.

Я не знаю наскільки слово “складність” тут пасує. Воно все складне, і все можливе. Тут сама техніка емалі і сюжет повинні відповідати один одному. Деякі сильні в цій техніці, а декотрі не повинні робитися в емалі, краще це робити в олії чи в кераміці. Ідея повинна відповідати матеріалу, а матеріал — ідеї, і буде знайдено в них відповідність, те, що буде в них виразно.

Дуже цікава серія з українськими мотивами. Це певна пошукова робота стосовно орнаментів, чи є якісь улюблені?

Тут всі улюблені, немає не улюблених. Я постійно звертаюся до української тематики. Тому що вона ближча до нас і не так багато до неї звертаються серйозно. Тут представлена мала українська серія. І тут є оця робота “Соняшник”, яка вже розпочинає майбутню серію “Символи”, те, до чого я постійно звертаюся, те, до чого душа лежить. Колекціоную одяг, листівки, в музеях збираю інформацію. Я це люблю.

Ви починали з монументального мистецтва?

Не зовсім, в академії вчився на “пейзажному живописі”, а потім 15 років мав практику монументального живопису. Було дуже цікаво.

Що Вас спонукало звернутися до емалей?

Спонукала певна ідея, і я думав як її виразити. І якось так трапилося, що я прокинувся одного дня, це було в Болгарії, я подумав, що цей задум найкраще буде втілений у емалях, і це буде гарно виглядати. І почав тренуватися, пробувати втілювати свій задум.

Скільки ви вже працюєте в цій техніці?

Давно. Кожного дня з 2012 року.

Тут також представлена графіка. У Вашій творчості вона розвивається паралельно із емалями?

Так я до неї часто звертаюся. Для деяких робіт я роблю спочатку офорти, бо в офортах можна спробувати це набагато швидше, можна експериментувати з різними кольорами. Я, насправді, в емалях не роблю такі експерименти, бо тут я визначився з кольором — і все, підбираю кольори саме в графіці. Вона дає такий трішки відпочинок.

А наступна серія буде стосуватися вже символів?

Так, декілька ідей вже є, оскільки неможливо багато зробити за рік, бо ти визначаєшся з чимось конкретним, тоді повністю себе цьому присвячуєш. Є такі ідеъ, які були  і три роки тому, а зараз до них є можливість приступити, це стосується і “знаково-символічної” серії.

Що найбільше спонукає Вас до вибору ідеї? Подорожі, література, музика?..

Так, все вірно. А ще спілкування і спостереження.

Спілкувалася Мар’яна Максимів

Фото: Микита Печеник

Читайте новини та найцікавіші статті у Telegram Дивись.Інфо.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.