Хутро належить тваринам: як у Львові протестували проти хутряних ферм (фоторепортаж)

Під міською ратушею зібралось близько сотні людей, всім, хто долучається до акції, активісти роздають наклейки із гаслом «Хутро – криваве жлобство». Сюди прийшли зоозахисники, волонтери та просто небайдужі мешканці міста.

Галина прийшла разом із домашнім улюбленцем Тедді, розповідає: «Тварини самі за себе не можуть постояти. У нас дома є ще дві собачки та пташки, ми їх любимо, тому боремось за них. Я сама ще два роки тому носила речі з натуральним хутром, але потім  відмовилась. Жива істота не повинна гинути заради примхи людини».

Тим часом на львівській акції організатори збирали підписи за заборону всіх хутряних ферм в Україні. Зоозахисники кажуть, що на хутряних фермах тварин тримають у жорстких умовах та крім того такі ферми шкодять екології. Переконують, що використовувати натуральне хутро в одязі ‒ не гуманно щодо тварин, адже існує тепліший одяг із синтетичних матеріалів.

«Зараз у Європі забороняють хутряні ферми, вони переходять на використання екологічних матеріалів. Існує загроза, що ці хутряні ферми можуть побудувати у нас. Тому ми зареєструємо правки до закону №10019, щоб заборонити хутряні ферми.

Там їх тримають в маленьких клітках та неправильно годують. Ми не можемо заборонити взагалі всю м’ясну продукцію, тому що не всі люди готові стати вегетаріанцями, але якийсь крок до гуманності можемо зробити», ‒ розповідає зоозахисниця Ірина Юзик.

Оля прийшла без тваринки, але дома в неї живе двоє улюблених котиків. «Коли я завела свою першу домашню тваринку – кішку Антоніну, я побачила, що вона має свій характер, настрій і навіть бажання. Я не могла її образити так само і не хочу кривдити інших тварин», ‒ ділиться Оля.

До зоозахисного руху долучились і Марія разом із тхором Марсом. Дівчина стала його другою власницею, бо попередня не змогла доглядати за екзотичною тваринкою. Перехожі підходять погладити Марса, але Марія попереджає, що тхір може легенько вкусити, якщо відчує страх людини.

Переконує, що нині і дикі тварини ‒ хатні улюбленці у родинах.  «Якщо незнайома людина протягне до нього руку і буде боятись, тоді Марс відчує страх і може легко вкусити. Таких тварин можна тримати дома так само як песика або кота.  Найбільший їх плюс – вони завжди бавляться, сплять 20 годин на добу та дуже милі».

Поки активісти вигукують гасла, їхні домашні улюбленці граються та знайомляться один з одним. Навколо збираються перехожі: посміхаються, знімають на телефон. Деякі проходять з коментарями на кшталт «людям немає чим зайнятись», а деякі підтримують та підходять погладити тваринок.

Пані Надія стоїть неподалік та каже: «Я сьогодні у шубі, тому соромно підійти ближче. Купила її ще вісім років тому, коли не задумувалась про жорстке ставлення до тварин. Але  зараз я підтримую такі акції». Перехожий Олександр розповідає, що у нього в сім’ї ніхто не купує хутро. «Ми підтримуємо заборону хутряних ферм, але від шкіряного взуття відмовлятись не готові, тому що це практично».

Зоозахисниця Ірина Юзик каже, у Львові є кілька ключових проблем, пов’язаних із захистом тварин. По-перше – забиті віконця у підвалах.  Вуличні коти або гинуть від холоду, або від того, що не можуть вибратись із підвалу. По-друге, у Львові немає великого комунального притулку для тварин: «Важливо, щоб суспільство підтримувало реалізацію подібних проектів, маленькими кроками втілювати у життя, але разом».

До слова, антихутряні акції за ініціативою UAnimals пройшли в усіх найбільших містах України.

Вікторія Матевощук

Фото Катерини Джуфер