Кожен день роботи Львівської обласної ради - це пошук компромісу, - Олександр Ганущин (інтерв'ю)

Про те, якими останні роки були особисто для діючого голови Львівської обласної облради, яких результатів вдалось досягнути в освіті, медицині, місцевому самоврядуванні тощо, розпитували Олександра Ганущина.

–Пане Олександре, понад три роки ви очолюєте найбільший представницький орган Львівської області.  Якщо вашу облраду порівнювати з попередніми, то впадає у вічі, що у ній набагато менше політиканства і набагато більше реальних справ. Як вам вдалося цього досягти?

Обласна рада складається із 9-ти політичних сил, жодна із яких не має більшості, тож кожен день роботи у ній є пошуком компромісу. Можливо, мені вдається його досягти через досвід, бо все-таки це моє третє скликання, і є якийсь авторитет і повага, а також тому, що колись працював і на посаді заступника голови ЛОДА, тож добре розуміюся власне на господарській частині.

Ще на першому році роботи ради мені вдалося переконати всіх розділити питання. Спершу слухати господарські, а в кінці сесії – політичні, і це бачить кожен мешканець Львівщини на екрані Першого Західного телеканалу. Бажаючих зламати такий порядок і повернутися до попереднього зразка, щоби сесії починати із голосування політичних заяв, а потім іти пити чай, бо «більше нічого нам не цікаво», було багато. Такі депутати теж є, але всі вони мої і я люблю їх всіх однаково.

[dyvys_blockqoute text="Обласна рада складається із 9-ти політичних сил, жодна із яких не має більшості, тож кожен день роботи у ній є пошуком компромісу" author=""]

–Ви сказали про важливість досягнення компромісів з депутатами. А чи є компроміси, на які ви би ніколи не пішли?

Каденція довга. І напевно звітувати про те, на що я не піду під час каденції, треба буде після неї.

Те, шо в мене було чимало випадків, коли я казав «ні», і дотримувався цього «ні», це беззаперечний факт. Те, що в мене були випадки, коли я казав «ні», а потім доводилося крізь зуби говорити «так», також правда.

Політична робота є дуже складною, й інколи господарська робота у виконавчій вертикалі є в рази простіша. Це я кажу як людина, яка може порівнювати високу посаду і одного, і другого рівня.

–Ефективність нинішньої обласної ради можуть заперечити хіба ті, хто зовсім не розуміється у політиці. А що своїм найбільшим здобутком на посаді голови обласної ради вважаєте особисто ви?

–По-перше, коли мене обирали головою обласної ради, я сказав, що ми серйозно займемося конкурсом мікропроектів, який є унікальним у всій Україні. Понад 2000 учасників, 1000 переможців, все відкрито, чесно прозоро.

По-друге, я від самого початку говорив, що як волонтер буду просувати ідею співпраці і зшивання країни між Сходом і Заходом. І я тішуся, що маю у цьому стільки послідовників в самій раді. Ми маємо реальні механізми взаємодії з Луганщиною, і контакти вимірюються уже тисячами. Це наше досягнення.

По-третє, це наші досягнення з отриманням матеріально-технічної допомоги від Європейського Союзу, де Львівщина – абсолютний лідер. Сюди б додав і взятий курс на прозорість. Як би нас не критикували опоненти, ми призначаємо керівників закладів через конкурси. Ми зламали ситуацію у всіх галузях, бо всі переходять на конкурси. Це ті речі, які нам вдалися.

–А чи є речі, які не вдалися?

–Безліч питань не вдалося. Наприклад, на останній сесії зміна політичної ситуації в таборі кандидатів у президенти не дозволила повернути Андрію Івановичу повноваження з вивезення сміття. Це було абсолютно зрозуміле рішення для усіх моїх політичних партнерів у раді, але сталося як сталося. Об’єднався Андрій Іванович (Садовий – авт.) з Анатолієм Степановичем (Гриценком – авт.), і знайти голоси на проведення цього питання стало неможливим. Хоча всі розуміють, що мер Львова має займатися функціями, для яких його обрали мешканці, зокрема, вивезенням сміття, а не перекладати це на чужі плечі, а найголовніше говорити, що йому у цьому заважає Ганущин, Синютка, Гройсман, Порошенко і Папа Римський, як він це любить говорити.

–Ще однією ознакою власне вашої обласної ради є відсутність конфліктів між вами і обласною адміністрацією. Зрозуміло, що з головою ЛОДА Олегом Синюткою ви представляєте одну політичну силу і що президент вимагає від вас передусім роботи з покращення життя, але напевно якісь тертя, інші бачення ситуації чи напрямку є, але на люди це не виходить.

–Ми давно домовилися, що господарський успіх Львівщини прямо пропорційний рівню нашої співпраці. У нас тоді буде успіх, коли вертикаль влади, яка штучно розділена застарілими законами про місцеве самоврядування в Україні, зможе одна одну підмінити у прийнятті важливих рішень. Ми цього досягли, і це важить для нас більше, ніж речі, які могли би нас посварити. Ні я не зовсім медовий, ні Синютка не зовсім медовий, але за ці 3,5 роки господарські питання і розвиток Львівщини для нас важать більше, ніж політичні розбіжності в поглядах на ті чи інші питання.

[dyvys_blockqoute text="Ми давно домовилися з головою ЛОДА, що господарський успіх Львівщини прямо пропорційний рівню нашої співпраці" author=""]

–Обласний конкурс мікропроектів, про який ви згадали, став настільки масовим, що можемо говорити про справжню відбудову наших сіл, селищ і містечок…

–Так, з його допомогою ми маємо можливість дотягнутися до проблем, до яких раніше ніколи не доходили руки і змусити всю вертикаль влади разом з небайдужою громадськістю працювати на їх вирішення. Насправді конкурс походить родом ще з попередньої каденції, просто ніхто ніколи не розумів суть ось цього підходу, коли заявники в режимі онлайн доступу вантажать свої пропозиції для вирішення проблем, до яких, як я вже сказав, ніколи не доходили руки, і змушують і нас, і місцеву владу їх вирішувати.

Чому змушують? Тому що самі знаходять гроші у вигляді власного внеску, самі займаються кошторисом, самі шукають меценатів. Звичайні люди на вулицях міст, містечок збираються в громадські об’єднання, приходять до нас і кажуть: ми придумали класний проект, нам треба поміняти в нашому дитячому садочку чотири вікна і змінити дві ігрові кімнати. Це коштує 150 тис грн, і ми вважаємо, що це в садочку нам створить зовсім інші умови для дітей, і ми вже двадцять тисяч зібрали. І куди має місцева влада подітися? Чи ми куди маємо подітися?..

Бюджет конкурсу мікропроектів росте з року в рік і ми відчуваємо, що основна наша функція в раді – це змінювати пріоритети. Тому що в лідерах освіта, як найголовніша бюджетна галузь, але особисто я буду пропонувати так, як ми кожного року пропонуємо якийсь новий пріоритет (минулого року була екологія, цього року комунальні заклади, до яких не завжди руки доходили в обласної ради), приміром спорт. Це буде якась диверсифікована версія між тренажерним спортивним майданчиком і великим полем зі штучним покриттям, які теж фінансуються по наших обласних програмах

Я тішуся, що наш конкурс працює і кількість нереалізованих проектів всього 2-3 на рік з тисячі – це показник, що ми обрали правильний шлях.

–Попри цю кількість мікропроектів, попри те, що на них виділяється все більше коштів, все одно є райони і громади, які кажуть, що переможців обирають несправедливо…

–Я дуже ретельно висвітлюю усі конкурси на своїй сторінці у Фейсбук і в дописах на сайтах Zaxid.net і Лівий берег. І там можна прочитати, що лідери в конкурсі мікропроектів міняються кожен рік, в кожному пріоритеті, і на сцену постійно виходять нові гравці. Є експерти, є онлайн подача заявок, є бали, є мірила, і той, хто написав проект правильно, той переможе. Зараз поменшало тих, хто пробує знайти у цьому якийсь негатив. Зате більше тих, хто хоче включитися в конкурс і грати на позитиві. Я вважаю, що ціль досягнута.

–Скільки загалом мікропроектів реалізовано за останні роки?

–Понад дві тисячі триста.

–Ви торкнулися теми європейських грошей. Ми отримуємо їх набагато менше, ніж наші сусіди із Центральної Європи, але навіть ті, що виділяються, не можемо використати. Чи переймається цим питанням обласна рада і чи думає, як покращити ситуацію?

–Ще раз наголошую, Львівщина є лідером в абсолютно всіх проектах міжнародної технічної допомоги після Києва. Що стосується проектів транскордонної співпраці, то я тішуся, що Львівська обласна рада і асоціація «Єврорегіон Карпати Україна», які я маю честь очолювати, є лідером серед кількості виграних проектів.

[dyvys_blockqoute text="Львівщина є лідером в абсолютно всіх проектах міжнародної технічної допомоги після Києва" author=""]

Для нас важливо, щоби люди, які працюють в місцевому самоврядуванні, набивали руку на роботі з європейськими коштами. Тому що дуже мало в нашій країні спеціалістів вміє працювати по європейських правилах, які стають жорсткішими. З 21 року, якщо ми збережемо рух до Європи, для нас наступить нова європейська перспектива, і ми хочемо боротися для 4 областей України за окрему програму під умовною назвою «Карпати», яка мала би бути пілотною до тих програм, які діють в регіонах ЄС. Кожен регіон там має фантастичні суми. Приміром, Підкарпатське воєводство має на 7 років 2 млрд євро. Я сподіваюся, що здобудемо таку програму і Львівщина від 21 року буде її мати, а відтак наші можливості по реалізації мікропроектів істотно зростуть.

–Ви завжди відзначалися активною громадянською позицією. Майдан, волонтерство з перших днів війни, поїздки на Схід для підтримки армії, яких ви здійснили понад тридцять… Ви тратили на це не лише свій час, а й свої кошти…

Я навіть під суд попав через те, що подарували з родиною позашляховик і неправильно вніс його у декларацію. Слава Богу, мені за це не “впаяли” корупцію. Суддя, до речі з Донецька, нормально до цього поставився.

–Що вас мотивує у ваших діях?

Російсько-українська війна у 14 році застала нас у різних ситуаціях. Я на той момент був повністю сформованою людиною. У перший момент пішов до військкомату, потім, коли треба було допомагати самому військкомату, зародилася волонтерка, і з волонтерами Народної Самооборони Львівщини, з якими пройшли Майдан, я зайшов повторно у 15 році в раду вже на посаду голови обласної ради і те, чим займався, волонтерством, переніс на рейки цивільної співпраці з владою Луганщини.

[dyvys_blockqoute text="Я зайшов повторно у 15 році в раду вже на посаду голови. І те, чим займався, волонтерством, переніс на рейки цивільної співпраці з владою Луганщини" author=""]

Що нас тримає на плаву? Розуміння, що склеювати державу краще нам, ніж нашим дітям. Допомагати військовим – це головна інвестиція у терміни завершення війни. Ми все-таки переграємо монстра, і зараз головне не програти політично. Тому на цій оптимістичній ноті хочу наголосити що за останні п’ять років зроблено чимало, ми повні сили та енергії здійснювати нашу роботу в ім’я розвитку України і Львівщини й надалі, головне, повторюсь зберегти правильний політичний вектор.

Розмовляв Віктор Мельничук