дивись.info

Як на Сокальщині бережуть ліс і виховують майбутніх лісничих (фоторепортаж)

Як на Сокальщині бережуть ліс і виховують майбутніх лісничих (фоторепортаж)

Лісівники комунальних лісогосподарських підприємств «Галсільлісу» завершують  весняну лісокультурну кампанію. Цьогоріч вони запланували посадити 261 га лісових культур.

У Реклинецькому лісництві, що належить до Сокальського дочірнього лісогосподарського підприємства «Галсільліс», відбулася посадка лісових культур на місці суцільної санітарної рубки, де дерева були пошкоджені верхівковим короїдом.

«На площі 0,4 гектара висаджені 8 рядів сосни. Також висадили 2 ряди дуба. Це свого роду бар’єр  проти пожеж і від розмноження шкідників. В такий період як зараз, коли підвищена небезпека пожежі, складно доглядати за угіддями. Наші ліси розташовані не масивами, а клаптиками, і кожен лісівник має кілька кварталів, які розташовані на великій відстані один від одного. А для боротьби з верхівковим короїдом ми заклали пробні площі, закупили феромонові пастки для відлову жуків, цього року поставимо їх і побачимо, який буде ефект», – розповідає головний лісничий підприємства Андрій Микитюк.

Директор Сокальського ДЛГП «Галсільліс» Микола Дем’янович каже, що шкідники — одна з головних проблем підприємства.

«Площа нашого господарства становить 7350 гектарів. Переважна порода – сосна, яка зараз масово вражається верхівковим короїдом та сосновою нематодою. Наразі ефективних засобів боротьби немає. Пошкоджені ділянки вирубуємо і створюємо нові насадження. Кожного року засаджуємо 30-40 гектарів, на такій самій площі проводимо доповнення лісу», – розповідає Микола Дем’янович.

Підприємство забезпечене власним посадковим матеріалом, має свої розсадники, теплиці, де вирощуємо як хвойні, так і листяні породи.

«Через те, що сосна звичайна вражається шкідниками, починаємо висаджувати сосну чорну,  колючу, веймутову, які не піддаються ураженню. До 2010 року щороку заліснювали по 2-3 гектари земель, які стали непридатними для сільського господарства, але сільські ради зараз не передають нам земель, крім того запровадили новий податок на землі під лісом, тому тимчасово це припинили. Загалом, за час моєї роботи на колишніх сільськогосподарських землях посадили 250 гектарів лісу», – каже директор підприємства.

Сокальський «Галсільліс» заготовляє близько 10 тис. кубометрів деревини на рік. Заготівля зросла у зв’язку із санітарними рубками, які проводяться на пошкоджених шкідниками хвойних насадженнях. Дохід за 2018 рік склав 17 млн. грн, а чистий прибуток підприємства – понад 1 млн.800 тис. грн.  Середня зарплата становить близько 9 тис. грн.

Найбільша проблема – це звуження ринку збуту. Експорт деревини заборонений, а переробка недостатньо розвинута, тому залишається надлишок продукції.

Підприємство також розвиває нові напрямки діяльності. «У нас 1,5 гектара засаджено фундуком. Наступного року плануємо вже отримати врожай. З 500 кущів розраховуємо мати близько 2,5 тони горіхів. Ще 1,2 гектари засадили гінкго. Листя гінкго, які використовуються у фармакології, з задоволенням беруть аптеки», – каже Микола Дем’янович.

Учнівські лісництва

Особливу увагу у «Галсільлісі» приділяють мережі учнівських лісництв. Одне з таких діє при  Реклинецькій школі.

«Ми співпрацюємо з Сокальським «Галсільлісом» вже понад 20 років. Зараз в нас займаються 30 дітей 7-9 класів, яким це цікаво, бо в них є як теоретичні, так і практичні заняття. На  території  школи збудовані теплиця, розсадник. Саджанці, які тут виростають, діти висаджують у лісі, парку. Вони також роблять годівнички для птахів, вміють розпізнавати різні пороли дерев, беруть участь у конкурсах. В середньому наші діти щорічно засаджують 10 гектарів лісу. До посадки залучаємо дітей і старших класів, серед яких є багато таких, які раніше займалися у нашому гуртку», – розповідає директор Реклинецької школи Михайло Пилипів.

Свого часу в цьому гуртку займалася і теперішня ліснича Реклинецького лісництва Мирослава Романчук. Тепер вона відповідає за 4090 гектарів лісу, їй допомагає помічник лісничого, та 7 лісників. На своїй посаді Мирослава Романчук працює з 2015 року. До цього 10 років вона сама була помічницею лісничого. А починалося все із шкільного лісництва.

«Ще коли я навчалася в Реклинецькій школі в 6 класі, це було у 1983 році, було створене учнівське лісництво. Ми допомагали у посадці лісових культур, у догляді за ними, за розсадником.  Весною розвішували шпаківні, обгороджували мурашники, приймали участь у конкурсах серед шкільних лісництв. З цього все і починалося. Коли закінчувала школу бачила для себе тільки один шлях. Вступила у Шацький лісний технікум,  який закінчила у 1990 році. Потім навчалася у лісотехнічному університеті на факультеті «лісове господарство». Отримала спеціальність інженер лісового господарства», – розповідає Мирослава Романчук.

Вона пригадує, що в школі інакше уявляла собі роботу лісника, тоді це було більше схоже на розвагу – посадити ліс, послухати спів птахів. Коли ж пішла працювати, то з’явилися і неприємні обов’язки.

«Лісопорушників ловимо весь час. Прибігаю до лісопорушника, і мені в душі неприємно, що доводиться штрафувати і страшно буває, бо він і сокиру має і бензопилу, невідомо, які будуть наслідки, чи не кинеться на тебе. Але я того не показую, налітаю як коршун. Часто  виникають пожежі. Зараз люди спалюють сухостій і часто не до кінця доглядають за вогнем. Він поширюється, йде до лісу, і нам доводиться з цим боротися. Кожної весни робимо  мінералізовані смуги, щоб відгородити ліс від полів і житла, це до певної міри захищає від пожеж. Напевно якби не було цього шкільного лісництва, може б і було якесь розчарування, але ти вже так втягуєшся, не можеш без цього жити.  Для мене основа роботи лісничого – не вирубування лісів, хоча доводиться це робити, бо є всихання, та й мусимо вести госпорадку. Але головне для мене – вирощування насіння, збирання посівного матеріалу, розсадники. Для мене перевагу має створення лісів», – каже Мирослава Романчук.

Ще один пріоритет, це робота з учнівським лісництвом.

«Постійно працюємо зі шкільним лісництвом, діти нам багато допомагають. Нещодавно наші школярі брали участь у конкурсі «День зустрічі птахів — 2019», виготовляли годівнички. Діти допомагають у посадці лісових культур, їх догляді. В школі вони мають свою окрему кімнату. В такий спосіб вчимо дітей любити природу, бути господарями свого краю, привчаємо до праці. Дітям це так само цікаво, як і мені свого часу — піти на природу зварити юшки, посадили саджанці. Ліс і догляд за ним –  це частинка їхнього світогляду. Хоча зараз є комп’ютери та інтернет, але діти не менше люблять природу», – переконана Мирослава Романчук.

Загалом, дочірні підприємства «Галсільлісу»  опікуються 20-ма шкільними лісництвами, у яких займаються близько 300 дітей.

Читайте новини та найцікавіші статті у Telegram Дивись.Інфо.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.