Що думають експерти про «мирний план» Медведчука та ідею повернути ОРДЛО Україні на правах автономії

Йдеться про «план», який політик озвучив у січні і який передбачає вільну економічну зону в окремих районах Донецької і Луганської областей, їхню автономію в складі України і міжнародну допомогу у відновленні зруйнованої інфраструктури Донбасу. Медведчук заявляє, що цю допомогу можуть надати ЄС і Росія.

ІА Дивись.info поспілкувалася з експертами щодо «мирного плану» Медведчука.

Гопник і валіза

Юрій Шуліпа, правник, директор міжнародної спілки «Інститут національної політики» вважає, що Путін навмисно утримує території ОРДЛО, щоб Україна та світова спільнота змирилися із втратою Криму.

«Така пропозиція нагадує поведінку гопника з підворіття, що відібрав у вас валізу і вимагає за повернення валізи гроші: «Ну що береш свою  валізу за червінець? Так чи ні? Даю хвилину на відповідь, інакше «продам» тобі твою валізу за полтинник».

Насправді, Путін і його ОЗУ навмисне утримують тимчасово окуповані території України і роблять все можливе для того, щоб українське суспільство і міжнародне співтовариство за замовчуванням змирилися з втратою Криму та частини Донбасу.

З іншого боку, як відомо, новий-старий план є черговою спробою встромити в політичне тіло України підконтрольні Росії окуповані території разом з бандитами, терористами, колаборантами, які зрадили Україну, російськими найманцями і вбивцями, які вбивали українців, позбавляли їх майна і майбутнього. Таким чином, Путін і його ОЗУ планують через утримувані і керовані території підірвати політичний суверенітет і національну безпеку України, щоб розвалити Україну зсередини і захопити її суверенні території», – каже Юрій Шуліпа.

Новий-старий план є черговою спробою встромити в політичне тіло України підконтрольні Росії окуповані території разом з бандитами, терористами, колаборантами, які зрадили Україну, російськими найманцями і вбивцями, які вбивали українців, позбавляли їх майна і майбутнього

Однак він зазначає, що норми міжнародного права і законодавство України не дозволять цьому статися.

«Частина 3 статті 5 Визначення агресії (Затверджено резолюцією 3314 (ХХІХ) Генеральної Асамблеї від 14 грудня 1974 року) свідчить, що «ніяке територіальне придбання або особлива вигода, отримані в результаті агресії, не є і не можуть бути визнані законними».  Це означає, що статус ОРДЛО (окремих районів Донецької та Луганської областей) не може бути змінений у результаті російської агресії або на умовах країни-агресора.  Будь-яка особа, президент або депутати, якщо в інтересах країни-агресора, незалежно від різних обставин, наприклад, підкупу, шантажу з боку Путіна та його ОЗУ, в умовах російської військової агресії та окупації, тимчасово окупованих територій, спробують законодавчо змінити правовий статус ОРДЛО, їх можна притягнути до кримінальної відповідальності за статтею 111 Кримінального кодексу України. Все те ж саме стосується і тимчасово анексованого Росією АР Крим», – пояснює експерт.

Юрій Шуліпа пояснює, що на ситуацію могла б суттєво вплинути ратифікація Римського статуту.

«На жаль, депутати Верховної Ради нинішнього 8-го скликання виявилися нездатними елементарно прийняти закон про ратифікацію Римського статуту МКС. Виявився нездатним і чинний президент, як суб'єкт законодавчої ініціативи внести до Верховної Ради відповідний законопроект. Якби Римський статут вдалося ратифікувати, хоча б 2015 року, а потім в Україні як країні-жертві російської військової агресії зайняти активну правову позицію, то Міжнародний кримінальний суд вже видав би ордер на арешт Путіна і членів його військово-терористичної ОЗУ. У такому випадку до Росії були б застосовані санкції іншого характеру. З президентом, що перебуває в міжнародному розшуку під міжнародним кримінальним правосуддям не став би зустрічатися жоден глава держави, який себе поважає. Цей фактор істотно посилив би економічну і політичну ізоляцію Росії», – каже Шуліпа.

Підкилимні ігри?

Лілія Брудницька, експерт Центру структурної політології «Вибір» зазначає, офіційна позиція Кремля полягає у тому, що в Україні «внутрішній конфлікт».

«Ця позиція настільки зручна, що навряд чи Володимир Путін змінить її у середньостроковій перспективі. Але, без сумніву, Росія намагається підвести риску під бліцкригом в Україні. Віктор Медведчук апелює до Мінських домовленостей. Як акцентував президент України Петро Порошенко, Мінські домовленості, за його версією, для нас цінні тим, що це єдиний документ про український конфлікт, під яким є підпис Росії. Відтак РФ взяла на себе деякі зобов’язання. Тому ми можемо вважати, що викладене у Мінських домовленостях співзвучне позиції Кремля. Тим паче, якби Путін хотів зробити повноцінну державу на Донбасі, він би це зробив. Але, вочевидь, йому не потрібно брати до себе Донбас так, як і Крим. З іншого боку, конче необхідно домогтися визнання де факто російської приналежності Криму. (З цієї причини, до речі, мирний план Медведчука не містить згадки про Крим). А на Донбасі вигідніше мати автономні державні утворення, яким до 2014 року був Крим.

Віктор Медведчук останні півроку різко перейшов від залаштункових маневрів до публічної політики. Не виключаю, що Медведчук має намір через політичну публічність домогтися високої посади в Україні

Це потужний важіль упливу на внутрішню і зовнішню політику України, особливо з огляду на децентралізацію. Але тут є ще один важливий момент. Віктор Медведчук останні півроку різко перейшов від залаштункових маневрів до публічної політики. Нинішній мирний план – він наголошує на тому! – це його план. Від 2015 року політики, які пропонували «мирні плани» і навіть возили їх у США, відразу набували розголосу. Не виключаю, що Віктор Медведчук має намір через політичну публічність домогтися високої посади в Україні. Мирний план – це єдиний зручний трамплін, тим паче, Медведчук протягом останніх років здійснював човникову дипломатію між Кремлем, ОРДЛО та Києвом.  Тому я б не стала стверджувати, що цей план погоджувався з Кремлем, але збіги є», – зазначає Лілія Брудницька.

Водночас вона зазначає, що такий сценарій повернення захоплених територій нині є єдиним реальним для України, оскільки світова спільнота відчутно втомилася від українських проблем, у ЕС та США загострилися свої історії (у тому числі, передвиборчі, і Росія намагається вичавити максимум зі збігу обставин.

«Україна, звісно, заблокує такий план. Але тоді Україна ризикує залишитися самотньою. Але от що мене насторожує: 12 квітня Петро Порошенко їде до Ангели Меркель. Буде зустріч і з Макроном. До того інтенсивні консультації з американцями. Трішки раніше окремі публічні люди (політологи, експерти) їздили до Москви – офіційно для участі у ток-шоу, аби «боронити Україну». Віктор Медведчук їде до Мінська та зустрічається там з президентом Олександром Лукашенком.

Складається враження, що у «нормандському форматі» погоджується якась угода, котра є важливішою особисто для Порошенка, ніж перемога у другому турі

Складається враження, що у «нормандському форматі» погоджується якась угода, котра є важливішою особисто для Порошенка, ніж перемога у другому турі. Що це за угода? І чому Віктор Медведчук дав інтерв’ю про свій мирний план, а наступного ж дня було зірвано засідання ТКГ у Мінську? Триває певний процес. Є збіги подій та обставин. Отже, до 2 туру про Донбас, можна очікувати, заговорять голосно знову», – заявила пані експертка.

Гібридна дипломатія

Олексій Буряченко, голова правління Всеукраїнської регіональної експертно-юридичної асоціації впливу наголошує, що дипломатія останніх років теж перейшла у гібридну стадію.

«По-перше, офіційна позиція Кремля – це офіційна позиція Кремля і тільки в такій конфігурації РФ за свої політичні заяви може понести реальну політичну відповідальність. І по-друге, ми чудово розуміємо, що дипломатія останніх років уже давно перейшла в гібридну стадію так, як і не оголошена, але де-факто війна РФ з Україною. За наслідкам перемовин «Мінськ-1» та «Мінськ-2» Україна опинилася у неприємному і дуже міцному капкані Москви. Так, ми можемо згадати, що завдяки цим домовленостям конфлікт перейшов з активної фази в «заморожену», але пообіцяла Україна за це теж не мало. Із цього «не мало» можна окремо виділити законодавче визнання «особливого статусу Донбасу» та проведення там місцевих виборів», – зазначає Олексій Буряченко.

Він пояснює, що Мінські домовленості у своїй безпековій частині постійно порушуються, а про вивід іноземних військових формувань під наглядом ОБСЄ усі давно забули, оскільки РФ офіційно заявила, що вона не є стороною конфлікту, тому відповідно їй немає чого і кого виводити з території Донбасу. А питаннями повернення та обміну військовополонених досі Кремль активно жонглює перед українцями і нівелюючи усі відповідні міжнародні норми тримає у своїх застінках як кримінальних злочинців.

За наслідкам перемовин «Мінськ-1» та «Мінськ-2» Україна опинилася у неприємному і дуже міцному капкані Москви

«І нещодавно знову активізувалося питання окупованих територій Донбасу, тільки уже під «соусом» реінтеграції і наділення її автономним статусом, як свого часу АР Крим. І це не є просто інформаційним «вкидом» окремих політиків, а офіційною позицією щодо окупованого Донбасу голови політичної ради партії «За життя» Віктора Медведчука. Після цього такий сценарій озвучив президент-утікач Віктор Янукович на своїй прес-конференції в Москві з приводу оголошення йому заочного вироку. Збіг – не думаю. Для когось є секретом, що пан Віктор Медведчук є кумом Путіна, чи для когось секрет, що пан Медведчук регулярно літав в РФ? Думаю, що ні. А після спільної зустрічі в Москві Бойка, Медведчука, Міллера та Медведєва переконаний, що додаткових питань ні у кого не залишилось. Водночас констатувати, що «мирний план» з реінтеграції Донбасу ініційований чи погоджений з Кремлем у нас не має жодних юридичних підстав», – каже Олексій Буряченко.

Експерт не виключає, що у процес перемовин Москва спробує ввести колишнього президента-утікача Віктора Януковича.

«Найімовірніше, Кремль буде неформально але наполегливо вводити Януковича в процес перемовин щодо обміну військовополоненими, але «подати» таку ініціативу обов’язково має, що важливо публічно, українська сторона. Так буде вибудовуватись позитивний шлях реінтеграції Януковича в українську політику. Зрозуміло, що при чинній владі такої ініціативи ніколи не буде, тому ми маємо розуміти ці кроки Кремля, як підгрунтя для майбутніх перемовин. Перемовини ці РФ планує вести уже з новою, можливо, більш лояльною до Кремля, владою. Ну а план приблизно такий: виконання Мінських домовленостей; введення миротворчої місії ООН та ОБСЄ (для легітимізації виборів); внесення відповідних змін в Конституцію про створення автономії на Донбасі; проведення виборів в автономії. А от на вибори в автономії і готують Януковича та «його команду», – пояснює експерт.

Найімовірніше, Кремль буде неформально але наполегливо вводити Януковича в процес перемовин щодо обміну військовополоненими, але «подати» таку ініціативу обов’язково має, що важливо публічно, українська сторона

І додає, що у такий спосіб Кремль легалізує зручний собі формат подальших взаємовідносин з Україною та зможе, абсолютно законно, мати вплив не тільки на територію окупованого Донбасу (запропонованої автономії), а і на всю зовнішню та внутрішню політику держави через представництво «своїх» в законодавчому та виконавчих органах влади.

Експерт вважає, що треба спробувати дати собі відповідь на декілька запитань: чи витрачає РФ свої ресурси для здійснення контролю над окупованими територіями? Чи є окупований Донбас для РФ фінансовим тягарем на фоні економічних та персональних санкцій Заходу? Чи потрібен РФ окупований Донбас у сьогоднішньому стані?

«Мені здається відповіді очевидні. Сьогоднішня влада в Кремлі ставить собі за мету розіграти модель безпрограшної шахової комбінації, при якій РФ підтвердить своє реноме всесвітнього миротворця з одного боку, а з іншого, перекладе фінансовий тягар відновлення Донбасу на плечі України, при цьому отримавши постійний, а найголовніше легітимний та міжнародно визнаний майданчик для дестабілізації України. Резюмуючи – Кремлю потрібна легітимна зона дестабілізації в Україні, так звана точка входу «русского мира» за кошти самих українців», – каже Олексій Буряченко.

Відсутність Криму у «мирному плані» Медведчука експерт пояснює стратегічною важливістю цього регіону для РФ.

«Так, Крим військово-стратегічно був завжди потрібен РФ для можливості здійснення силового контролю та тиску в басейнах Чорного та Азовського морів, більше того, Крим – це прямий шлях в акваторію Середземного та Червоного моря, а це уже значно підвищую ставки за Крим. Потрібно ще додатково зазначити дуже важливий момент. Реалізацію внутрішньої політики по «возвращению исконно русских земель», в РФ підтримує абсолютна більшість населення! Жоден політик, який хоче отримати чи утримати владу в РФ добровільно ніколи не віддасть Крим. Крим потрібен сьогоднішній РФ – це факт, тому його і немає у «мирному плані». Більше того, анексія Криму стала певною юридичною колізією та прецедентом для міжнародного права, тому міжнародна спільнота, в тому числі ЄС і США, окрім як офіційного засудження РФ за анексію Криму та висловлювати «глибокого занепокоєння», через накладення економічних та персональних санкцій, більше нічого конструктивного запропонувати, на жаль, не можуть», – резюмував експерт.