Біля руїн церкви, яка була мішенню для танків і гармат, помоляться за примусово відселених

Про це повідомили у Яворівській РДА.

Велика Вишенька — колишнє село у Яворівському районі. Відселене у зв'язку з утворенням Яворівського військового полігону. Поруч знаходяться колишні села Баніти, Микіщаки, Калили, Річки, Лютова, Старий Двір, Під Лугом, Ґеруси.

Напередодні Другої світової війни село Вишенька Велика населяло близько 5000 мешканців. Поселення було великим — потребувало великого храму, будівництво якого було завершене у 1927 році на місці більш давньої дерев'яної церкви. Парох храму отець Омелян Радзикевич особисто очолив проект побудови церкви. Храм був освячений у 1927 році за участі митрополита Андрея Шептицького.

Церква проіснувала лише 13 років. Після вторгнення СРСР до Польщі у 1939 році та анексії західноукраїнських земель, нова радянська влада вирішила розширити наявний неподалік військовий полігон Війська Польського до площі 42 тисяч га (найбільшого у Європі) шляхом навколишніх поселень, в тому числі Вишеньки Великої. Під час розширення полігону звідси були примусово депортовані 125 тис. мешканців сіл, які знаходились на цій території, зникло з лиця землі більш, ніж 170 сіл та хуторів, 12 церков та каплиць, 2 костели, 14 кладовищ, сотні культурних та історичних пам'яток. Виселення мешканців з земель проводилось в Південну Бессарабію (сучасний південь Одеської області) в колишні німецькі села, в меншій мірі людей перекидали в Запорізьку і Дніпропетровську область. Особливо непокірних чекала дорога до Сибіру. З часом люди поверталися до рідних, цілком зруйнованих осель, копати землянки, відбудовуватися. Але в 1950-му прийшла друга хвиля депортації.

У 1940 році почалась депортація і мешканців Вишеньки Великої. В тому ж році храм св. Михаїла було зруйновано. Його використовували як мішень для стрільби танків, бронетранспортерів і гармат. Знищення церкви відбувалось особливо цинічно. Після перших попадань снарядів і руйнувань куполів, на їх місце ставились картонні імітації і по них стріляли знову.

Стрілянина по церкві припинилася після проголошення незалежності України у 1991 році. Відтоді церква стоїть у руїнах, від неї залишився по суті один каркас з деякими елементами оздоблення. Поряд із храмом, через сучасну дорогу, є залишки цвинтаря. Сьогодні існують ініціативи зі збереження вцілілої частини зруйнованого храму та перетворення його у пам'ятник репресій комуністичного режиму. Раз на рік тут проводяться богослужіння в пам'ять про депортованих.

На стінах храму є залишки розписів які, однак не є автентичними. У 2012 році тут проводилися зйомки фільму «Поводир». Для декорацій руїн на їх стіни були нанесені кілька розписів, які після завершення зйомок так і залишилися.