дивись.info

Новий правопис української мови: головні зміни та думки фахівців

Новий правопис української мови: головні зміни та думки фахівців

3 червня набув чинності фінальний текст правопису, тож відтепер в усіх сферах суспільного життя рекомендовано застосовувати нові норми. Зібрали для вас головні нововведення в українській мові — й «индика» там немає.

Нова редакція «Українського правопису» має повернути особливості української мови, які були закріплені «харківським» правописом 1928 року. Тоді радянська влада заборонила цю редакцію та взяла курс на максимальну асиміляцію української до російської, яка збереглася у правописі від 1992 року.

Національна комісія з питань правопису працювала над документом понад три роки. Вперше проєкт документа був опублікований у серпні 2018 року. Після того тривало громадське обговорення та дискусії фахівців. Тому в остаточній редакції правопису було враховано чимало зауважень.

Правопис вже почав діяти з моменту його затвердження Кабінетом Міністрів і оприлюднення. Тобто якщо будь-хто з нас вже сьогодні напише і опублікує щось за правилами правопису 2019 року, то ця людина вчинить відповідно до норм, бо є урядова постанова.

Але офіційне оприлюднення відбуватиметься у кілька етапів. Остаточним оприлюдненням вважатиметься випуск друкованої книжки, збірника на замовлення Міністерства освіти та науки України.

Станом на сьогодні правопис опублікований на офіційних сайтах Міністерства освіти і науки та Національної академії наук, які є співрозробниками нового правопису.

Як повідомляє сайт Міністерства освіти, «з цього моменту рекомендовано застосовувати норми та правила нової редакції правопису в усіх сферах суспільного життя, зокрема в офіційно-діловому стилі мовлення».

Основні зміни в українській мові, які вже почали діяти

Зміни у написанні слів

  • проєкт, проєкція (так само як ін’єкція, траєкторія, об’єкт та інші слова з латинським коренем -ject-)
  • плеєр (play+er), конвеєр (convey+er), феєрверк, Соєр, Хаям, Феєрбах

«Звук [j] звичайно передаємо відповідно до вимови іншомовного слова буквою й, а в складі звукосполучень [je], [ji], [ju], [ja] буквами є, ї, ю, я: бу́єр,  конве́єр,  пле́єр,  фла́єр, лоя́льний, парано́я,  плея́да,  роя́ль, саквоя́ж,  секво́я, фая́нс, феєрве́рк, ін’є́кція, проє́кт, проє́кція,  суб’є́кт, траєкторія, фоє́, є́ті, Го́я, Саво́я, Феєрба́х, Ма́єр, Кає́нна,  Іса́я,  Йога́нн, Рамбує́, Со́єр, Хая́м, Хеєрда́л, Юно́на, Їтс».

  • Дікенс, Те́керей, Бе́кі (без подвоєння приголосних -кк-)

«Буквосполучення ck, що в англійській, німецькій, шведській та деяких інших мовах передає звук [k], відтворюємо українською буквою к: Ді́кенс, Ді́кінсон, Дже́ксон, Те́керей, Бе́кі, Бу́кінгем, Бі́смарк, Брю́кнер, Бро́кес, Лама́рк, Што́кманн, Стокго́льм, Ру́дбек, Ше́рлок».

  • Написання разом: мінісукня, віцепрезидент, ексміністр, вебсайт

«Разом пишемо слова з першим іншомовним компонентом, що визначає кількісний (вищий від звичайного, дуже високий або слабкий, швидкий і т.ін.) вияв чого-небудь: архі-, архи-, бліц-, гіпер-, екстра-, макро-, максі-, міді-, мікро-, міні-, мульти-, нано-, полі-, преміум-, супер-, топ-, ультра-, флеш-: архіскладнúй, гіпермáркет, екстраклáс, макроеконóміка, мікрохвúлі, мультимільйонéр, преміумкла́с, супермáркет, топмéнеджер, топмодéль, ультрамóдний, флешінтерв’ю.

Слова з першим іншомовним компонентом анти-, контр-, віце-, екс-, лейб-, обер-, штабс-, унтер-: антивíрус, контрудáр, віцепрем’є́р, віцекóнсул, ексчемпіо́н, ексмінíстр, експрезидéнт, лейбгвардíєць, лейбме́дик, оберма́йстер, оберофіцéр, оберлейтенáнт, оберпрокурóр, штабскапіта́н, унтерофіце́р, але за традицією контр-адмірáл».

  • Пів хвилини, пів яблука, пів Києва (пишемо нарізно без дефіса) але одним словом як цілісне поняття півострів, півзахисник, півмісяць

«Невідмінюваний числівник пів зі значенням “половина” з наступним іменником — загальною та власною назвою у формі родового відмінка однини пишемо окремо: пів áркуша, пів годúни, пів відрá, пів мíста, пів огіркá,  пів  óстрова,  пів  я́блука,  пів  я́щика,  пів  я́ми,   пів  Єврóпи,  пів Кúєва,  пів  Украї́ни.  Якщо  ж  пів  з  наступним іменником  у  формі називного відмінка становить єдине поняття і не виражає значення половини, то їх пишемо разом: півáркуш, пíвдень, півзáхист, півкóло, півкýля, півмі́сяць, півóберт, півовáл, півострів».

  • Російські прізвища

рос. ДонскойДонський, рос. ТрубецкойТрубецький виняток Лев Толстой

«Прикметникові закінчення російських прізвищ передаються так: закінчення ой передаємо через ий: Донськúй, Крутúй, Луговськúй, Полевúй, Соловйо́в-Сєдúй, Боси́й, Трубецькúй, але Толстóй.

  • Зміни в окремих словах

священник (як письменник)

«Подвоєння приголосних як наслідок їх збігу. 1. Подвоєння букв на позначення приголосних маємо, якщо збігаються однакові приголосні:

в) кореня або основи на -н-(-нь-) і суфіксів -н-(ий) -н-(ій), -ник, -ниц-(я): день — де́нний, зако́н — зако́нний, кінь — кі́нний, осінь — осі́нній, туман – туманний; башта́нник, годи́нник, письме́нник, свяще́нник; віко́нниця, Ві́нниця; дві букви н зберігаємо й перед суфіксом -ість в іменниках  та  прислівниках,  утворених  від  прикметників  із  двома н: зако́нний — зако́нність — зако́нно, тума́нний — тума́нність — туманно».

Святвечір

«Разом пишемо:

а) складноскорочені слова (мішані та складові абревіатури) й похідні від них: адмінресýрс, Міносві́ти, профспі́лка, Святвéчір…».

  • Використання фемінітивів

У новому правописі активно впроваджуються у вжиток фемінітиви — слова жіночого роду, аналогічним поняттям чоловічого роду

Фемінітиви в українській мові утворюють найчастіше за допомогою суфіксів –к (викладачка, депутатка, композиторка), –иц– (письменниця, речниця, співзасновниця), –ин– (мисткиня, членкиня, продавчиня) та –ес– (критикеса, баронеса).

  • Назви товарних знаків, марок виробів пишемо з великої букви

Автомобілі марки «Жигулі» вироблялися з 1970 по 2014 рік. З малої букви, якщо вживається як загальна назва, наприклад: Він приїхав на старих обшарпаних «жигулях» (… на новому блискучому «фольксвагені»).

Паралельні варіанти написання

  • Слова іншомовного походження

Вергілій і Верґілій, Гео́рг і Ґео́рґ, Гулліве́р і Ґулліве́р 

«У прізвищах та іменах людей допускається передавання звука [g] двома способами: шляхом адаптації до звукового ладу української мови — буквою г (Вергі́лій, Гарсі́я, Ге́гель, Гео́рг, Ге́те, Грегуа́р, Гулліве́р) і шляхом імітації іншомовного [g] — буквою ґ (Верґі́лій, Ґарсі́я, Ге́ґель, Ґео́рґ, Ґе́те, Ґреґуа́р, Ґулліве́р і т. ін.).».

аудієнція і авдієнція, лауреат і лавреат (пор. лавр), аудиторія і авдиторія

«У словах, що походять із давньогрецької й латинської мов, буквосполучення au звичайно передається через ав: автенти́чний, автобіогра́фія, автомобі́ль, а́втор, авторите́т, автохто́н, ла́вра, Авро́ра, Маврита́нія, Павло́. У запозиченнях із давньогрецької мови, що мають стійку традицію передавання буквосполучення au шляхом транслітерації як ау, допускаються орфографічні варіанти: аудіє́нція і авдіє́нція, аудито́рія і авдито́рія, лауреа́т і лавреа́т, па́уза і па́вза, фа́уна і фа́вна».

кафедра і катедра, ефір і етер, міф і міт, Борисфен і Бористен 

«Буквосполучення th у словах грецького походження передаємо звичайно буквою т: антоло́гія, антрополо́гія, апте́ка, а́стма, бібліоте́ка, католи́цький, теа́тр, тео́рія, ортодо́кс, ортопе́дія, Амальте́я, Промете́й, Те́кля, Таї́сія, Теодо́р. У словах, узвичаєних в українській мові з ф, допускається орфографічна варіантність на зразок: ана́фема і ана́тема, дифіра́мб і дитира́мб, ефі́р і ете́р, ка́федра і кате́дра, логари́фм і логари́тм,   міф, міфоло́гія і міт, мітоло́гія, Агата́нгел і Агафа́нгел, Афі́ни і Ате́ни, Борисфе́н і Бористе́н, Демосфе́н і Демосте́н, Ма́рфа і Ма́рта, Фесса́лія і Тесса́лія та ін.».

  • Українські і давно засвоєні слова

і́рій і и́рій, і́род і и́род

На початку слова звичайно пишемо і …. Деякі слова мають варіанти з голосним и: і́рій і и́рій, і́род і и́род (‘дуже жорстока людина’).

  • Варіантні форми родового відмінка

ра́дості й ра́дости, любо́ві й любо́ви, Білору́сі й Білору́си

«Іменники на ть після приголосного, а також слова кров, любо́в, о́сінь, сіль, Русь, Білору́сь у родовому відмінку однини можуть набувати як варіант закінчення и: гі́дности, незале́жности, ра́дости, сме́рти, че́сти, хоро́брости; кро́ви, любо́ви, о́сени, со́ли, Ру́си́, Білору́си».

Думки фахівців

Про новий правопис і дискусію довкола нього ІА Дивись.info поспілкувалася з кандидаткою філологічних наук, співробітницею Київського університету імені Бориса Грінченка Оксаною Івасюк.

«Я літературознавець. Упорядковуючи письменників міжвоєнною періоду ХХ століття, звичайно вони були написані різними правописами, і лише 1928 року вдалося правописній комісії уніфікувати і зробити єдиний правопис, який об’єднав українців всього світу. Це і Канаду, і еміграцію в Чехословаччині. Так писали і в Харкові, і на сході України. Пізніше цей правопис був скасований і, власне, українську мову після Другої світової війни все-таки намагалися наблизити до російської. Для цього були видані окремі словники, в яких була калькована російська мова. Ясна річ, українська мова витримала цей натиск русифікації, і ми повинні бути вдячні тим, хто зберіг українську мову.

Тому дуже важливо, що за часів незалежної України ми нарешті ухвалили правопис. Тому що на початку 1990-х років, коли постало питання адаптації тодішнього ще радянського правопису до норм приписів української мови, було ухвалено його тимчасовий  варіант. Тоді говорилося, що це лише на перехідний період, над правописом працюватиме спеціальна комісія. Ця комісія працювала, розробила проєкт, але все це призупинилося і нікуди не рухалося. Тому впродовж кількох десятиліть ми працювали і жили з тимчасовим правописом»

Про зміни і фемінітиви

«У нас в українській культурі чоловік і жінка були завжди рівні. Хоч воно й звучить часом дуже по-новому, фемінітиви вже частково вживалися. Наприклад, вчителька, лікарка. Прогрес полягає у тому, що цей крок зроблено, і якщо в когось  буде виникати запитання щодо, наприклад, форми «директорка» чи «редакторка», то нині в українському правописі вони фіксуються, чого не було раніше. Хоча, гадаю, будуть ті, кому ці зміни не подобатимуться.

Можна сперечатися та дискутувати довкола правопису, але він є документом, яким мають керуватися всі, хто користується мовою. Якщо взяти до уваги те, що у нас тепер є закон про мову, є приписи і вимоги користуватися мовою, то має бути документ, на який ми повинні спиратися».

Натомість, докторка філологічних наук Ірина Фаріон в інтерв’ю Главком розповіла, що 2 варіанта написання слів у новій редакції українського правопису шкодять мові, вважає філолог Ірина Фаріон.

«Якби у нашому Кримінальному кодексі було записано “можна красти” і “можна не красти”, в якій би державі ми з вами жили? Якщо би в нашому Адміністративному кодексі було написано “можна чинити так чи інакше”. Ми уже маємо статтю 10 Конституції, де в першій частині написано, що українська мова є державною, а у другій частині написано, що ми захищаємо російську мову, мову окупанта. І що ми маємо в державі? Маємо суцільні мовні битви, вони не припиняться.

Це роздвоєна свідомість, яка пов’язана з тривалою колоніальною спадщиною. Тому допускати варіант Афіни/Атени – це допускати український варіант і російський варіант. Прекрасно! У нас російська мова допущена навіть хваленим мовним законом, який нещодавно взяли до уваги. Допустили форму “аудиторія” і “авдиторія”. Якщо так, то допускаємо російську форму у словах іншомовного походження», – пояснює Ірина Фаріон.

Вона вважає, що у правописній комісії працювали радянські люди, які не хочуть нічого змінювати. Так само як значна частина нашого суспільства. Вони просто звикли до такої мови.

«Катастрофа з правописом апострофа. В одних словах він пишеться, в інших – не пишеться. І все це діти мають вчити? Якщо комп’ютер москалі пишуть з м’яким знаком після “п”, то тоді українцям дозволено поставити апостроф. А там де москалі не пишуть м’який знак після голосних, то українці мають ці слова вимовляти по-французьки. Наприклад, “бюст” і “бюджет”. Це потребує змін.

Правопис має відображати природу мови. “Бюст” і “бюджет” не відображають природу української мови. Французької – так, російської – так, тому що губні у них м’які, а у нас губні ніколи не бувають м’якими. Якщо ми створюємо правописну комісію, то напрацьовуємо фундаментальні правописні норми, а не робимо косметичний ремонт на чужій руїні. І таким чином далі узаконюємо статус радянської мови. Цей правопис для мене не указ. Я як писала за нормами 1929-го, так і писатиму. Така дивна вибірковість свідчить про те, що правду насправді забетонувати уже неможливо.

Всі питомі українські форми неможливо сховати, тому що це колосальна заслуга групи людей, які у 1990-х витягнули їх на поверхню. Я ж також про це не знала. У мене був шок, коли я відкрила для себе ці норми. Я згадала бабусю свою, яка мені казала “дай соли”, а я, дурнувате жовтеня, виправляла і казала, що не “соли”, а “солі”. Пам’ятник тим людям 1999-го треба було ставити, які розповіли нам правду про мову.

Теперішня правописна комісія не могла цього не врахувати. Але вони знайшли оцей гібридний варіант, який відображає загальний спосіб мислення суспільства, який не веде нас вперед, а консервує старе, чуже, колоніальне і постколоніальне. Якщо ми хочемо перестрибнути прірву, то це слід робити різко, а не зависати над нею”, – веде далі.

Про фемінітиви

Нова редакція правопису вводить фемінітиви. Мовознавиця вважає, що вводити їх потрібно помірковано.

“Приїхала було я на етер на Кропивниччині, то журналісти розповіли, що їх змушують через якісь письмові рекомендації від громадських організацій за європейські гроші називати мене професоркою, докторкою та мовознавицею. Я від того просто припухла! Ви що, ненормальні? От коли збереться комісія з питань словотвору в Академії наук, тоді поговоримо. Бо це компетенція Інституту української мови.

Включення фемінітивів – це зовнішня вказівка, нібито зміни в українську мову лобіюють західні донори, які працюють із українськими громадськими організаціями. Однозначно це треба зробити, щоб не громадські організації це визначали, щоб не феміністичні гуртки, щоб не емансипаторські. Потрібно, щоби експерти сіли і написали історію цього питання. Жінки у нас надзвичайно потужні та сильні. Не треба в такий спосіб їх ґвалтувати. Вони самі визначать, коли і що буде діяти.

Якщо є вчителька, то це не значить, що має бути членкиня. От ця панночка іде в шортах, чому я не маю бути в шортах? Ось така логіка. Ні, я не маю бути в шортах тому, що мені подобаються штани», – міркує Ірина Фаріон.

Читайте новини та найцікавіші статті у Telegram Дивись.Інфо.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.